Консультація для батьків на тему:

«Як прищепити дітям повагу до старших»

Коли ми замислюємося над тим, що наші діти мають поважати старших за себе за віком або статусам, то нам здається, що це лише данина соціальним нормам, прийнятим у суспільстві. Насправді це не зовсім так. Нікому з нас не хочеться опинитися в старості на самоті, коли телефон мовчить, онуки про тебе забули, а син або дочка приїжджають тільки один раз на рік, та й то після домовленості. Якщо дитина нешанобливо ставиться до вихователя, учителя, дорослих на вулиці, то претензії обов’язково ставлять мамі й татові. А кому хочеться червоніти за свою дитину? Вона поки мала, і ви бачите її ніжною і ласкавою, вона не грубіянить, не замахується на вас. Поспілкуйтеся з батьками підлітків, яким грублять їхні підрослі діти. Вони напевно розуміють, як важливо виховувати в дітей повагу до старших.

ЧОМУ ВАЖЛИВО, ЩОБ ДИТИНА ПОВАЖАЛА СТАРШИХ?

Важливо це не лише для самих «старших». Повага до старших — важлива складова виховання осо­бистості дитини. Саме завдяки ви­хованню цієї складової ви зможете допомогти дитині стати цільною осо­бистістю, закладете основу для фор­мування характеру.

КОЛИ ПОТРІБНО ПРИЩЕПЛЮВАТИ ПОВАГУ ДО СТАРШИХ

Щойно дитина народилася. Навіть найменша дитина дуже уважно стежить за емоційним тлом того, що відбувається навколо. Вона відчуває брутальність і пещення, зауважує, чи дбайливо ставляться одне до одного її батьки. Тому не можна сказати, що повага до старших формуватиметься з трьох або п’яти років. Щойно ваша дитина народилася, починає формуватися її ставлення до світу, до старших людей – близьких і сторонніх.

ТОЙ САМИЙ ОСОБИСТИЙ ПРИКЛАД

Уявіть ситуацію: мама пояснює дитині, як це важливо — шанобливо ставитися до людей похилого віку, допомагати незнайомій бабусі переходити вулицю, вітатися з дідком, який живе по сусідству, вітатися з бабусями у дворі, чемно роз­мовляти з вихователем тощо. Саме в цей момент лунає теле­фонний дзвінок. Це телефонує власна бабуся, мамина мама, з якою мама розмовляє не занадто поштиво й ласкаво. Як ви вважаєте, що відбуватиметься з дитиною? Який саме урок вона здобуде?

Ще одна ситуація. Тато із сином їдуть у метро. До вагона за­ходить літня людина з паличкою. Тато досить грубо відштовхує дідка, щоб дістатися виходу, й вимовляє кілька образли­вих слів. Тато й син їдуть відвідати свого дідуся, який живе за містом. Як ви вважаєте, як ставитиметься хлопчик до людей похилого віку?

Ми, дорослі, є для своїх дітей тим самим прикладом, який вони наслідуватимуть. Якщо наші слова не відповідають на­шим справам, не варто дивуватися, що дитина грубіянить до­рослим, нечемна і нешаноблива, байдужа.

БАТЬКІВСЬКИЙ АВТОРИТЕТ

Сьогодні ми дедалі частіше маємо справу з тим, що дорослі вже не є авторитетомдля своїх дітей. «Я не поважаю свого тата, тому що він мало чого досяг у житті», — запевняє десятилітній Артем. «Мама мені обіцяє погуляти зі мною, але не дотримує своїх обіцянок», — ображається семирічна Світланка. Ми самі поводимося так, що наші діти не бачать у нас авторитету. Що важливо для дитини?

Щоб дорослий робив те, що пообіцяв.

Щоб батьки подавали гарний приклад для наслідування.

Щоб дитина могла пишатися досяг­неннями своїх батьків (і це повинен бути не матеріальний достаток, а якісь якості, спортивні досягнення тощо).

Щоб батьки були відповідальним.

НАШ ТАТО – НАЙКРАЩИЙ

І мама також найкраща, звісно. Досить часто трапляється, коли в родині мама критикує тата в присутності дитини, й навпаки. Тим самим ми демонструємо малюкові взаємну неповагу. Настане такий час, коли малюк скаже комусь із батьків такі самі сло­ва, сповнені критики й сарказму. Ваша ди­тина завжди буде меншою від вас, і ви завжди для неї залишитеся старшим. Отже, якщо мама й тато спілкуються між собою без взаємоповаги, тим самим вони змалку при­вчають дитину до того, що це абсолютно нормально. Усі ваші подальші пояснення на зразок «я старший за тебе», «ти не маєш права так зі мною говорити» не спрацюють.

ПОВАГА ДО ДИТИНИ

Мабуть, це один з найважливіших пунктів. Неможливо навчи­ти дитину того, чого вона не відчуває стосовно себе. Якщо дорослі грубо ставляться до малюка, обзивають його, карають фізично, водночас вимагають від нього поважного ставлення до себе, то дитина якийсь час може поводитися стримано, а потім обов'язкове зірветься, адже це буде не справжня повага, а позірна, зумовле­на почуттям страху. Інакше кажучи, ставтеся до малюка саме так, як би ви хотіли, щоб він ставився до вас. Особливо проявляються подібні стосунки в підлітковому віці, і тоді батьки здивовано говорять про те, що вони не вчили цього дитину. «Ми вчили тільки гарного», — говорять мами й татусі, забуваючи про те, як вони самі ставилися до своєї дитини. Згадайте чудове народне прислів'я, ще якнайвлучніше описує цю ситуацію: «Яке коріння, таке й насіння».

ЩО ТАКЕ ДОБРЕ Й ЩО ТАКЕ ПОГАНО

Намагайтеся чітко розмежовувати поняття «добре» і «погано». Маленька дитина не завжди розуміє, що вона робить добре, а що — погано. Не забувайте пояс­нити малюкові, чому погано грубо розмовляти з бабу­сею або мамою, що поганого в тому, що вона не пропустила вперед жінку, чому неввічливо не вітатися тощо. Це нам, дорослим, здається, що все чітко й зрозуміло, а дитина, яка щойно починає пізнавати навколишній світ, потребує ваших порад і чітких пояснень.

ГАРНІ КНИГИ Й ДОБРІ ФІЛЬМИ

Не тільки слова або особистий приклад допоможуть вам прищепити дитині повагу до старших, є чимало дитячих художніх книг і фільмів, у яких сценаристами й режисерам описані взаємини дітей і дорослих. Недостатньо просто купити книги або диски дитині й поставити їх на полицю в дитячу. Дуже важливо читати разом, обговорювати прочитане, разом переглядати кіно і потім відповідати на дитячі запитання, що обов'язково виникнуть.

Кiлькiсть переглядiв: 1694

Коментарi

Для того, щоб залишити коментар на сайті, залогіньтеся або зареєструйтеся, будь ласка.