Дитина відмовляється слухатися

«Я йому кажу: «Зараз же склади свої іграшки!» А він подивився на мене і відповідає:"Сама складай!"»

Ось він — найстрашніший момент для кожного батька. Дитина, навіть ще зовсім маленька, виходить з-під батьківського контролю і управління. Що при цьому відчувають батьки?

· Злість;

· гнів;

· безсилля;

· образу;

· здивування;

· страх.

І це не вся палітра почуттів, які переповнюють батьків. Ще б пак, адже дитина має підкорятися дорослим, бо вони є розумнішими, мудрішими і, врешті-решт, відповідають за цю дитину, яка зараз влаштовує «бунт на кораблі».

Що найбільше бентежить мам і татусів, дідусів і бабусь, якщо дитина раптом відмовилася слухатися?

· «Мені страшно, що завтра я вже взагалі нічого не зможу з нею зробити!»

· «Я вважаю, що мене розлючує те, що виходить не так, як я того хочу. Може, це неправильно, але я завжди маю рацію і все має бути по-моєму».

· «Я повинен виховувати дитину правильно. А вона не завжди поводиться правильно. І я маю відстояти свій авторитет за всяку ціну».

· «Мені прикро, що дочка не розуміє по-хорошому».

· «Я дуже швидко дратуюся, а потім себе за це лаю. У нас так закінчується кожен випадок дитячої непокори, неслухняності. Саме тому я не люблю подібних ситуацій».

Пропонуємо з'ясувати, чому дитина іноді відмовляється слухати­ся батьків, чи має вона це робити і як бути з тими дітьми, які взагалі не слухаються.

Чому і навіщо дитина мас слухатися батьків?

І справді, чому дитина має (зобов'язана) слухатися дорослих, зо­крема батьків? Для дорослих це цілком очевидно: щоб із нею нічо­го не сталося. Щоб вона навчилася правил поведінки в суспільстві. Щоб могла навчитися багато чого ще. Але чи так це очевидно для дитини? Швидше за все, ні. Особливо якщо правила, заборони і об­меження дорослі вводять занадто жорстко і авторитарно.

— Мамо, можна мені на гірку?

- Ні!

— А чому?

— Не чому! Не можна — і все!

— Тату, я теж хочу, як ти, пити воду з льодом.

— Тобі не можна!

— Чому не можна ?

— По качану!

Ось два діалоги з реального життя. Так, гірка занадто висока для малюка. Так, у дівчинки може боліти горло від занадто холодної води. Проте уявіть себе на місці дитини. Як би ви відреагували, якби у відповідь на ваше прохання дістали відмову в такій формі, без жодних пояснень?

Дитина не знає того, що вона повинна послухатися маму або тата, їй хочеться щось зробити (пограти, побігати, пустувати), і вона робить це. А коли їй забороняють, обмірковує, чому потрібно зупини­тися, перестати ламати іграшку або проливати суп. І якщо забороні немає розумного пояснення, зрозумілого дитині, то виникає спо­чатку боязкий протест, який з часом може перерости в серйозну революцію.

Які фрази викликають у дитини бажання не слухатися?

Є «чарівні» фрази, які вимовляють дорослі і які провокують дитя­чу неслухняність, і навіть категоричну протестну поведінку.

✓ «Хто тебе запитує? Ти ще малий, щоб вирішувати».

✓ «Я сказав — ти зробив!»

✓ «Це не питання, це наказ!»

✓ «Прибери це негайно! Не прибереш — покараю!»

Подібні фрази — яскравий приклад батьківської поведінки, яка провокує бажання дитини не послухатися.

Чому під час вікових криз дитина не слухається ще більше?

Усі сучасні батьки добре знають, що кожна дити­на час від часу переживає вікові кризи. Наприклад, в один рік, у три роки, у сім років тощо. Суть кризи полягає саме в тому, що дитина дорослішає, дістає нові можливості і починає поводитися більш само­стійно, дедалі менше потребуючи допомоги дорос­лого. Тому не слід дивуватися, якщо ви помічаєте, що малюк часто говорить вам: «Я сам, хочу вирішити сам, я не хочу робити так, як ти мені говориш». Так відбу­вається тому, що дитині вже стали затісними рамки, встановлені вчора. Необхідно переглянути свої пра­вила і вимоги, розширити межі, щоб дитина розвива­лася нормально.

Що таке «рамки» і «межі»?

Часто психологи використовують терміни «рам­ки» і «межі». Що вони означають? — Те, які рамки поведінки і межі дозволеного батьки виставляють дитині. Ось приклад.

✓ «Я вважаю, що дітям удома можна бігати, стриба­ти, кричати. Адже це нормально. Енергія в них б'є че­рез край. Якщо шикати на них увесь час і обсмикува­ти, можна виростити неврастеніків».

✓ «У нас слухняні діти. Удома ми не дозволяємо їм занадто розгулюватися. Вони знають, що наші сусіди конфліктні, бабуся може відпочивати. Шуміти можна тільки на вулиці або в парку».

Це два приклади різного підходу до дитячої по­ведінки вдома. Обидва є прийнятними, адже кожна сім'я формує свої рамки і межі для дітей.

У чому тоді полягає причина дитячого бунту проти правил дорослих?

Причина в тому, що в багатьох сім'ях немає згоди у вимогах. Наприклад, мама забороняє шуміти вдо­ма, а тато ставиться до цього нейтрально або сам провокує дітей на галасливі ігри.

Як домовлятися з дітьми?

Повага — ось ключик до дитячої поведінки. Хо­чете достукатися до малюка? Зверніться до нього так, як би ви звернулися до дорослого, якого пова­жаєте.

— Будь ласка, склади свої іграшки.

— Я прошу тебе не шуміти, бо бабуся спить.

— Допоможи мені, будь ласка. і ще один найважливіший момент. Якщо дитина не розуміє, чому ви вимагаєте від неї саме такої поведінки, вона не слухатиметься вас.

— Я пропоную тобі спочатку кататися з цієї гірки, меншої, а потім спробуєш з вищої.

— Я вважаю, що ти можеш пити прохо­лодну воду. Та щоб не застудити горло, до­дамо тобі лише два шматочки льоду, а не повну склянку.

Фізичні покарання і крик протипоказані в будь-якій сім'ї. Дитина може боятися батьків, але рано чи пізно переможе свій страх і стане взагалі некерованою.

Кiлькiсть переглядiв: 462

Коментарi

Для того, щоб залишити коментар на сайті, залогіньтеся або зареєструйтеся, будь ласка.