Дитина б’є батьків

Розгляньмо дві ситуації.

Ситуація 1

«Мама кличе сина додому. А він грає з інши­ми малюками на дитячому майданчику. Гра в розпалі. Мама рознервувалася і рішуче крокує до сина. Вона бере його за руку і тягне за собою. Хлопчик плаче, кричить, розмахує руками і б'є маму. Мама, розлютившись, шльопає сина про­сто на вулиці

Ситуація 2

Малюк грає з татом.

— Ти поганий, іди! — говорить дитина, розігравшись. І б'є батька по плечу, по руці, по голові.

Тато сміється.

"Коли дитина виявляє свою агресію щодо інших дітей або ламає іграшки, це сприймають нормально. Та якщо ручка дитини замахується на маму, тата, няню, дідуся або бабусю, то обуренню дорослих немає меж.

— Ти навіщо маму б'єш?! — Як ти можеш на тата замахуватись?

Деякі батьки дуже лякаються, спостерігаючи таку по­ведінку дитини і не розуміючи, що станеться далі.

Що означають агресивні дії дитини щодо батьків? Навіщо діти так поводяться? Чи завжди це погано? І коли гра — це лише жарт, а коли вже зовсім не гра.

Відразу домовмося, що до подібної поведінки дитини ми ставитимемось серйозно, тобто аналізуватимемо її причи­ни і намагатимемось навчити малюка поводитись інакше.

Є декілька «видів» батьків, якщо розділити їх за типом реагування на дитячу агресію.

Батьки відповідають агресією на агресію

Мама і тато говорять дитині, що так робити не можна. Вони можуть сказати це різко, голосно, криком. І якщо дитина їх не почула, засто­сувати силу — шльопнути, схопити за руки. Батьки агресивні самі. І дитина, переймаючи їхню агресію на себе, повертає її дорослим.

Чому дитина може замахува­тися на батьків, бити їх, плюватися, жбурляти в них речі?

♦ Це може бути повторенням, копіюванням поведінки інших дітей, яких малюк бачить у дитячому садку або на ігровому майданчику. Навіть не усві­домлюючи цього, він робить так, як такі ж діти.

♦ Це може бути провокація, яку дитина реалізує з якоюсь метою або піс­ля того, як не отримала від батьків бажаного (іграшки, солодощів, дозволу).

♦ Це може бути агресія у відповідь, якщо дорослі б'ють дитину, кричать на неї, карають не лише фізично, але й морально.

♦ Це може бути спроба зняти напруження, що накопичилось. Напри­клад, дитина дуже втомилася і почувається перезбудженою.

• Яшо в сім'ї застосовують фізичні покарання, дитина прагнутиме «дати відсіч» дорослому в тій чи іншій формі

Як бути, якщо дитина вдарила маму або тата?

1. Обов'язково відреагувати на ситуацію. Зупинитися. Знайти час, щоб поговорити з дитиною.

— Ти мене вдарила. Мені боляче і неприємно.

2. Попросіть дитину назвати свої почуття.

— Скажи мені словами, якщо тобі щось не подобається. Скажи, чому ти злишся.

3. Якщо дитина на щось образилася або розлютилася, обговоріть з нею цю ситуацію.

Якщо ви розумієте, що причина такої поведінки — втома і перена­пруження дитини, просто скажіть їй:

— Не роби так. Мені боляче.

Дайте дитині відпочити, заспокоїтися. Відверніть її увагу.

• Якщо дитина б'є батьків або замахується на них, не можна думати, що це лише гра.

Батьки радіють і сміються

Вони сприймають дії дитини як жарт, їм подобаєть­ся будь-який прояв активності малюка. Батьки не вва­жають це агресією, чимось нехорошим. Не роблять зауважень. Не просять дитину зупинитись. Навіть роз­чулюються від того, що дитина так поводиться. І малюк сприймає свої дії як добрі і схвалювані.

Батьки роблять вигляд, ніби нічого не сталося

Мама і тато продовжують спілкування з дитиною, ніби нічого й не було. І дитина може продовжити «гру» або припинити її на власний розсуд. Вона не бачить реакції батьків і не розуміє, «що таке добре і що таке погано».

• Не грайте з дитиною в «бійку», інакше потім вам буде важко пояснити, чому раніше бити можна було, а тепер ні.

Що робити, щоб дитина не хотіла вдарити батьків?

Не карайте її фізично. Адже якщо вдома застосовують фізичні покарання, то дити­на вважає агресію чи не щоденною нор­мою. І поступово приймає такий спосіб по­ведінки як свій. «Ти — мені, я — тобі», «так робить тато (мама), отже, це правильно».

Якщо ви хочете, щоб дитина не виявля­ла фізичну агресію щодо вас, дайте їй мож­ливість виражати свої почуття. «Не кри­чи!», «Поводься пристойно!», «Тихо!», «Не бігай!» — часто обсмикуючи дитину, ви не даєте їй можливості розслабитися, скину­ти напруження, проявити емоції. Резуль­тат — викид енергії не туди, куди треба. А хто опиняється поряд із дитиною най­частіше? Звичайно, батьки.

Якщо дитина своїми агресивними діями намагається спровокувати вас, спробуйте зрозуміти, чому вона так поводиться. Наприклад, ви дуже багато часу не звертаєте на неї уваги, заклопотані хатніми справами, спілкуєтесь по телефону або дивите­ся телевізор. «Поверніться» до дитини, поспілкуйтеся з нею. Домовтеся про те, як вона зможе покликати вас інакше, коли ви зайняті.

Кiлькiсть переглядiв: 1937

Коментарi

Для того, щоб залишити коментар на сайті, залогіньтеся або зареєструйтеся, будь ласка.