Ось карапуз мило посміхається і махає нам з коляски. Угукає, трясе брязкальцями, гойдається на неміцних ніжках. Ось він трохи капризує, вимагаючи іграшку в магазині. Але доки все в межах розумного. Нічого такого — ну, повередував, ну, злегка на маму замахнувся. Він же маленький, нічого, страшного. Жодної грубості, звичайні дитячі витівки.
Минає зовсім трохи часу, і малюк раптом починає видавати якісь жахливі слова: «дурень», «дебіл», а то й гірше. Причому грубіянами стають як хлопчики, так і дівчатка. Батьки не розуміють і розводять руками. Що люди скажуть? Що батьки погано виховують? Батьків доки найбільше тривожить саме громадська думка, і до певного часу вони не надають значення цій проблемі, і лише тоді, коли поведінка малюка починає по-справжньому «зашкалювати», батьки б'ють тривогу. Головне запитання, з яким вони приходять до психолога, звучить так: «Скажіть, чому дитина це робить?». Хороше і дуже важливе запитання. Адже, з'ясувавши причини поведінки, можна її коригувати. Крім того, ми всі розуміємо, що «маленькі дітки — маленькі бідки...», а, отже, чим старша дитина, тим і проблема стає глобальнішою. До того ж грубі слова на адресу інших дітей рано чи пізно будуть адресовані дорослим. Хоча деякі малюки вже сьогодні можуть дозволити собі сказати грубе слово мамі, бабусі, татові або дідусеві.
Кому адресована грубість?
Дитина може грубити як дітям, так і дорослим. І не можна сказати, який з випадків складніший, тому що це практично один і той же процес. За винятком лише, коли дистанція між дитиною і дорослим занадто коротка і малюк, як то кажуть, «сидить у батьків на голові», дозволяючи собі що тільки заманеться.
ПРИЧИНИ ДИТЯЧОГО ЛИХОСЛІВ'Я
Поговоримо про причини дитячого лихослів'я і про те, як на нього правильно реагувати дорослим, щоб позбутися цієї проблеми.
Я ХОЧУ ПЕРЕВІРИТИ РЕАКЦІЮ ДОРОСЛИХ НА ТЕ, ЩО РОБЛЮ
«Ось скажу «погане» слово і подивлюся, що робитимуть батьки». Не можна сказати, що малюк саме так і міркує. Але якщо перекласти його думки дорослою мовою, то вони будуть такими. Уся дитяча поведінка після трирічного віку — це такі собі «спроби пера», коли малюк експериментує, спостерігає, набуває досвіду. Дитина починає грубити, тому що поступово «пробує», досліджує емоційну реакцію оточення на свою поведінку, і таку зокрема. Тут ідеться про межі дитячої поведінки. Малюк перевіряє нас, дорослих, спостерігаючи, у який же момент ми готові його зупинити. Ось маленький приклад. Чотирирічний хлопчик вимовляє «страшенно погане слово» у присутності мами. Мама строго робить йому зауваження. Хлопчик розуміє: мамі не сподобалося те, що він робив. Мама навіть розсердилася і засмутилася. А оскільки для дитини важливо бути схвалюваним дорослим, напевно наступного разу він не вибере таку поведінку. Або він наважиться повторити слово ще раз, щоб переконатися — ось де межі дозволеного і недозволеного мамою. А ось той же малюк, але вже з бабусею. Він вимовляє те саме «страшенно погане слово» і дивиться вже на бабусину реакцію. Але, як показує життя, бабусі набагато терпиміше і м'якше ставляться до своїх онуків, вони готові більше прощати і дозволяти. Тому бабуся лише хитає головою і м'яко говорить онукові, що такі слова хороші діти не вимовляють. Нечітко позначена бабусею межа правильної поведінки дозволяє дитині думати, що такі слова говорити допустимо.
Як же правильно поводитися членам сім'ї в ситуації, коли маленький експериментатор інспектує межі дозволеного?
♦ Домовтеся з усіма членами родини, як ви реагуватимете на погані слова, вимовлені дитиною, проговоріть текст, який їй вимовлятимете.
♦ Не залишайте грубі слова дитини без уваги.
♦ Зупиніться, приверніть увагу малюка, скажіть йому про те, що це погане і образливе слово, що вживати його не можна.
♦ У разі, якщо дитина через деякий час знову вимовлятиме ті ж слова, попередьте, що наступного разу ви покараєте її. Скажіть, як саме. Попереджаємо — бити по губах за вимовляння поганих слів неправильна тактика. Викликаючи агресію дитини й образу, ви лише закріпите погану модель поведінки.
♦ За покарання не треба вибирати брудну роботу або намащування язика гірчицею (деякі батьки це практикують). Краще спрацює заборона на веселе проведення часу. А для профілактики грубості читайте красиві вірші і казки, звертайте увагу на тих малят, які говорять ввічливо і красиво.
♦ Хваліть дитину за красиве, чисте, правильне мовлення.
Я ХОЧУ СПРОБУВАТИ ГОВОРИТИ ТЕ, ЩО ПОЧУВ ВІД КОГОСЬ З МАЛЮКІВ
Таке теж трапляється. Дитина начебто і розуміє, що слівця недуже хороші, начебто і бачить реакцію дорослого. Але оскільки в малюка ще сильно розвинена наслідувальна поведінка, він ніяк не може утриматися, щоб не повторити погані слова за іншою дитиною, особливо старшою за нього. Така поведінка більше походить на дитячі витівки, коли малюк балується і йому весело. У міру того як він дорослішає, він перестає поводитися так. Але якщо ви не надасте цьому жодного значення, то дитина може вирішити, що це норма, і поводитиметься так і надалі.
♦ Обов'язково скажіть дитині, що такого говорити не можна. Поясніть чому.
♦ Якщо ви разом з малюком чуєте, як хтось з дітлахів говорить погані слова, не залишайте цього без уваги. Скажіть проте, що так поводитися не слід, зверніть на це увагу свого малюка, не робіть вигляду, ніби нічого не чуєте.
♦ Якщо дитина повторює таку поведінку, не надумайтеся сміятися, як над хорошим жартом. Це тільки підтримає малюка в його шкідливій звичці. Будьте помірно строгі, але справедливі.
Я ХОЧУ ПРИВЕРНУТИ ДО СЕБЕ УВАГУ
Усім відомо, що багатьом нашим малюкам бракує уваги дорослих. Навіть непрацюючі мами не завжди повноцінно спілкуються зі своїми малюками, паралельно розмовляючи з подругами по телефону, виконуючи хатні справи. Що ж залишається дитині? Правильно, привертати увагу дорослих. І для цього малюк готовий скористатися будь-якими, навіть найжорсткішими способами. Наприклад, п'ятирічна дівчинка, щоб мама відірвалася від телефонної розмови, не придумала нічого кращого, ніж зіштовхнути цукорницю зі столу. Мамі довелося збирати осколки і вимкнути мобільний телефон. Так, мама, звичайно, насварила дочку за розбиту річ, але результат був отриманий — довгоочікувана увага мами, хоча й не позитивна.
Те саме стосується поганих слів. Дитина знає, що їх вимовляти не можна, що вони грубі, непристойні, образливі. Але вона також знає, що коли говорить ці слова, дорослі відразу ж переключають на неї свою увагу — на неї кричать, з нею розмовляють про погану поведінку, однак точно не залишаються байдужими. Отже, дитина досягла того, чого хотіла. І наступного разу, бажаючи привернути увагу, вона може скористатися тим самим способом. А що відбувається з поведінкою, яка повторюється? Правильно, вона закріплюється і стає звичкою. Що робити, щоб цього не сталося?
♦ Спершу зрозуміти, що ваша дитина відчуває дефіцит уваги з боку дорослих.
♦ Давати їй цю увагу, не чекаючи провокацій.
♦ Якщо малюк говорить погані слова, не влаштовувати з цього цілий спектакль, у якому дитина почуватиметься в головній ролі.
♦ Постаратися швидко перервати дитину, чітко сказати їй, що говорити погані слова недобре, і переключити її увагу на щось інше.
♦ Якщо малюк не припиняє говорити погані слова, пошукати іншу причину або проаналізувати, чому ж все-таки в нього залишається дефіцит уваги (можливо, йому мало мами і він дуже хоче татової уваги).
Я РОЗУМІЮ, ЩО Я РОБЛЮ, І РОБЛЮ ЦЕ СПЕЦІАЛЬНО
Іноді поганими словами малюк хоче досадити батькам. Такий спосіб впливу на дорослих дитина вибирає, тому що не спрацювали інші, більш мирні. «Ти погана!» — це найменш образливе, що може сказати малюк. «Ми йому зауваження робимо, а він на зло» — скаржаться батьки. Таку поведінку слід не лише помітити, але й покласти їй край. Як зробити так, щоб дитина припинила лихословити? Переключити увагу в цьому випадку не варіант. Тоді дитина зробить висновок, що лаятися — це, загалом, нормально.
Гірша справа, якщо у вашій родині вживають міцні слова і грубо розмовляють один з одним. Тоді буде складно пояснити дитині, чому вам можна так розмовляти, а їй— ні.
♦ Залиште дитину ненадовго саму в кімнаті. Це треба для того, щоб зупинити її лайки.
♦ Коли повернетеся, то зможете серйозно поговорити з малюком, висловити йому (коротко), що вам не подобається, коли він так з вами розмовляє.
♦ Виразно і чітко скажіть, що якщо малюк не припинить, то вам доведеться його покарати.
♦ Вибирайте адекватне, не фізичне покарання, щоб дитина розуміла, що погані вчинки не залишаються безкарними.
♦ Стежте за тим, як спілкуєтеся ви самі і ваші домашні, чи не вживаєте ви поганих слів, чи ввічливо звертаєтеся.
Я НЕ РОЗУМІЮ, ЩО ОЗНАЧАЮТЬ ТАКІ СЛОВА, І ГОВОРЮ ЇХ ПРОСТО ТАК
Ця причина є найбільш поширеною. Почувши раніше незнайоме слово, дитина ще не розуміє його значення. І просто повторює, як і будь-які інші нові слова. Діти, старші за віком, навіть можуть спеціально учити менших вимовляти заборонені слова, щоб потім поглузувати з них. Що ж робити, якщо дитина мала і ви доки не можете пояснити реального значення цих слів, але дитині треба сказати про те, що говорити такі слова непристойно і неввічливо?
Поки вистачить ваших вагомих слів про те, що «такі» слова говорити не можна і що ці слова нехороші.
Можливо, вам доведеться поспілкуватися зі старшими дітьми, щоб вони не вимовляли таких слів не лише в присутності малюка, але і в інший час.
Я ЗНАЮ, ЩО ТАКІ СЛОВА ГОВОРИТИ НЕ МОЖНА, АЛЕ МЕНІ ХОЧЕТЬСЯ ПОРУШИТИ ЗАБОРОНУ ДОРОСЛИХ
Витоки дитячої грубої поведінки в такому разі лежать у прагненні самостійності і дорослості. Не слід думати, що так відбувається тільки у підлітків. Дитина може чути, як грубо висловлюються батьки, і наслідувати їх саме у своєму прагненні бути дорослою. «Я теж лаятися вмію, отже, я вже доросла» — приблизно так міркує дитина. Як розпізнати таку причину? Річ у тому, що періодично кожна дитина переживає кризу розвитку. Наприклад, у трирічному віці. Результатом такої кризи є нова сходинка прагнення самостійних дій, самостійних, без допомоги дорослого, рішень. Дитина починає ламати рамки і порушувати заборони, якщо виросла з колишніх правил і вимог, а дорослі цього доки не побачили і продовжують ставитися до неї як до маленької. Підсумок — протестна демонстративна поведінка, порушення колишніх заборон. І таке теж трапляється не лише в підлітковому віці. Не треба боятися дитячого протестного лихослів'я. Воно легко сходить нанівець, якщо ви зміните умови середовища навколо дитини.
♦ Спробуйте дати малюкові більше самостійності: виріши сам, що ти вдягнеш, спробуй зробити це сам, у тебе обов'язково вийде, тому що ти вже дорослий, тощо.
♦ Перегляньте правила, за якими живе ваша дитина. Напевно з деяких вона вже просто виросла. Це може стосуватися як часу вкладання спати, так і інших моментів.
♦ Усе-таки не залишайте без уваги ту поведінку малюка, коли він, нехай і з почуття протесту, вимовляє непристойні і грубі слова. Насправді він чекає, щоб ви його зупинили.
♦ Хваліть малюка за дорослі справи і вчинки, наголошуйте в присутності всіх рідних, який він самостійний і дорослий, як допомагає, як сьогодні робить усе краще, ніж учора. Тим самим ви дасте дитині розуміння того, що визнаєте її дорослішання
Коментарi