Школа лихослів’я, або Чому діти обзиваються і вживають погані слова

Розпочнемо з історії, розказаної однією засмученою мамою.

«— Ваш син сьогодні обзивав дітей під час прогулянки некультурними словами, — зустріла мене вихователька на порозі групи.

— Ой, який жах! І звідки тільки він це бере? Удома ми так не висловлюємось, — відразу ж почала виправдовуватись я.

— Павлусе, скажи, навіщо ти говорив погані слова і обзивав друзів?—запитала я в сина дорогою додому. —А тому, що вони мене в гру не брали, ось я і розлютився! — войовничо відповів Павло.

— Але це не привід ображати людей, — я була дуже строгою, але справедливою мамою.

— А я не ображав. Я гнівався. Тато теж так робить. Якщо його на дорозі хтось обганяє або якщо не виходить щось полагодити, він теж такі слова говорить».

Ось така історія...

Ми не відповімо цій мамі так, як тоді відповіла вихователька: «Усі батьки так говорять, а самі вдома лаються. Ось діти і чують те, що не потрібно».

Насправді причин для дитячого лихослів'я набагато більше. Спробуймо їх з'ясувати. І виробімо стратегію на той випа­док, якщо дитині все-таки захочеться вжити некультурні слова. Ми навчимося правильно реагувати на подібну поведінку. )

Звідки в лексиконі хороших дітей з’являються погані слова?

Джерело перше. Родина

Мама, тато, старший брат чи сестра, інші родичі

Іноді дорослі самі не помічають, що вживають «погані слова». У деяких вони вириваються зопалу, а дехто вважає, що дорослим їх говорити можна, а дітям — ні, але не ро­зуміють, що малюки повторюють практично все, що гово­рять їхні улюблені батьки.

Окрім батьків є ще старші брати і сестри. Вони теж мо­жуть стати «вчителями» для молодших. Адже саме на них прагнуть бути схожими малюки.

Чуючи гострі слівця з вуст старших братів і сестер, молод­ші можуть не повторювати їх відразу, а приберегти на потім, коли поруч не буде батьків. Що думають маленькі діти? Що дуже хочеться бути «як старший брат» (або сестра). Та поки що ніяк не виходить. «Якщо спробувати поводитись так само, здаватимешся дорослішим», — міркують діти.

Джерело друге. Інші діти

Друзі, подруги

Жодна дитина неодмінно спілкується з іншими людьми. Найбіль­ше часу вона проводить із дітьми, граючи в ігри. Оскільки культурний рівень сімей відрізняється, а також різниться і ставлення до вихован­ня дітей у різних сім'ях, то дитина цілком може почути нецензурні, лай­ливі слова від інших дітей. Якщо ви запитаєте у своєї дитини, звідки вона дізналась те чи інше слово, вона цілком може і не згадати, де його «зачепила». У деяких випадках ви можете почути від малюка, що пога­них слів його навчив Вовка або Маруся (залежно від того, з ким сьогодні грала дитина). І він може не бачити нічого жахливого в тому, що так ви­словлюється, адже інші діти так говорять. А ще тому, що саме таке «мов­лення» є прийнятним у тій компанії, де спілкується дитина.

Джерело третє. Чужі дорослі

Сусіди, перехожі, водії

Сусіди, електрики і сантехніки, просто перехожі, нетве­резі відвідувачі кафе й інших закладів, пасажири транс­порту і водії. Джерелом поганих слів можуть бути дорослі люди, яких дитина просто зустріла на своєму шляху. Уник­нути цього практично неможливо. Сусід дядько Вася лаєть­ся так голосно, що не почути його просто неможливо. Водій автобуса вилаявся, коли автомобіль, що їхав попере­ду, різко загальмував. Покупець у магазині, з'ясовуючи сто­сунки з менеджером, надто розлютився і голосно обзивав поганими словами працівника торговельної точки. Не три­матимете ж ви дитину весь час удома, не водитимете її ву­лицею у навушниках.

Джерело четверте. Засоби масової інформації

Телевізор, інтернет, кіно, реклама, радіо

Сьогодні лихослів'я просочилося не лише в сім'ю або дитячу компанію. Лайки лунають з екранів телевізорів і кінотеатрів, мало не про­пагуються в інтернеті. Оскільки дитина може ба­чити і телепередачі, і фільми, самостійно «гуля­ти» інтернетом, вона може чути ті слова, які ми називаємо «поганими».

Як поводитися з дитиною, якщо вона говорить погані слова?

Залежно від того, у якому віці вона це робить.

1,5—2 роки

Поки малюк ще не розуміє значення «поганих» слів, які може повторити. Він лише копіює почуте. Але якщо ви звернете ува­гу малюка на «погані» слова, кричатимете на нього або бити­мете по губах, то, швидше за все, ці слова запам'ятаються йому надовго. Ви можете сказати дитині:

— Будь ласка, не повторюй це слово. Воно погане, негарне, нехороше.

Деякі діти перевіряють батьківську реакцію і повторюють слово кілька разів. Ваше завдання — рівно і спокійно дати ди­тині зрозуміти: вам не подобається, коли вона вживає такі сло­ва. Ви цього не схвалюєте.

3-4 роки

Для багатьох малюків три-чотири роки — це вік, коли вони йдуть до дитячого садка. Саме там вони можуть діста­ти новий словниковий досвід. Дуже важливо те, як реагу­ватимуть батьки на дитячу поведінку. Жорсткі покарання призведуть лише до того, що дитина припинить вживати «погані слова» у присутності батьків. Але це не означає, що . вона їх не використовуватиме ніде. Найкращий засіб у тако­му разі — пояснити, чому правильно не вживати таких слів. Пояснювати їх значення малюкам ще зарано.

4-5 років

У дітей цього віку більше усвідомленості. Вони стають дуже активними. Ними рухає цікавість, а також бажання робити по-своєму, не підкорятися дорослим. Усі «заборонені» слова вони можуть вимовляти навіть на зло дорослим, навіть знаю­чи, якою буде реакція. Дитина, не розуміючи значення деяких слів, добре чує інтонації, з якими їх вимовляють. Деякі батьки вибирають таку тактику: чуючи лайливі слова, роблять вигляд, ніби не помітили або не розчули те, що сказала дитина. Тоді малюк сприймає це як мовчазне схвалення своєї поведінки.

6-7 років

Дитина вже досить доросла для того, щоб розуміти, що говорить. Вона обізнана щодо того, що є слова погані, а є хороші. І чудово знає, «що таке добре, а що таке по­гано». Однак говорить те, чого говорити не треба. Що спонукає її до цього?

· Бажання привернути увагу, нехай поганим, проте доступним способом.

· Наслідування когось, на кого дитині дуже хочеться бути схожою.

· Прагнення розлютити батьків або інших дорослих.

· Бажання здаватися дорослою і самостійною.

Не завжди дитина розуміє, що означають ті лайливі слова, які вона вживає.

Програма дій для батьків, які хочуть, щоб їхня дитина говорила красиво і культурно

• Визнаймо той факт, що виховати дитину так, щоб вона не чула жодного лайливого слова, просто не­можливо. Отже, непритомніти через це або вважати свого малюка злочинцем від того, що він вимовив декілька лайок, не слід.

• Найгірша реакція з боку батьків на вимовлення дитиною лайок — це крики, побої, покарання. У та­кий спосіб ви караєте дитину за те, що фактично роби­те самі. Дорослішаючи, дитина бачитиме всю несправедливість того, що відбувається. «Чому це тобі можна так говорити, а мені ні?», «А тато теж такі слова гово­рить» — заперечити такому дуже складно. За деякий час ви вже не зможете робити зауваження своїй ди­тині, яка подорослішала.

• Нерідко маленькі діти, «пробуючи слова на смак», І можуть самі винайти такі, що дуже схожі на непри­стойні. Відверніть малюка, щоб він забув трохи ті сло­ва, які в нього вийшли. Запропонуйте інші словоспо­лучення.

• Стежте за своїм мовленням. Навіть одноразове вживання непристойних слів батьками примушує ді­тей запам'ятовувати «погані слова». Тому розмовляй­те так, як ви хотіли б, щоб розмовляла ваша дитина.

• Розвивайте словниковий запас дитини. Навіть лайливим словам цілком можливо знайти більш-менш пристойний еквівалент. Читайте малюкові книги, вивчайте з ним вірші. Якщо в дитини багатий словниковий запас, вона використовуватиме у своєму мовлен­ні нормальні, культурні слова, а не жаргон або лайки.

• Не робіть вигляд, ніби вам усе одно або що ви не чуєте того, що говорить дитина. Обов'язково реагуйте на почуте, причому без крику і роздратування.

• У віці чотирьох-п'яти років дитина може адресувати свої погані слова батькам, бабусям і дідусям. Так вона висловлює протест. Малюк прагне бути самостійним і незалежним, його можуть дратувати батьківські вимоги. «Я тебе не люблю», «Ти погана», «Ти дурень!» — так малюк перевіряє батьківське тер­піння. Не варто ображатися, бити дитину по губах, називати нехорошими словами. Ви можете висловити своє невдоволен­ня: «Мені не подобається, коли зі мною так розмовляють!» До речі, дитина зовсім не хоче сказати, що не любить своїх бать­ків. Вона просто намагається показати, що вже доросла і хоче бути самостійною. За допомогою неприємних слів дитина на­магається викликати в дорослих емоційну реакцію.

Маленька контрольна робота

Завдання перше

Дитина раз у раз вимовляє непристойне слово, явно не розумію­чи, що воно означає. Що ви робитимете в такій ситуації?

а) Лаятимете малюка і зажадаєте, щоб він замовк.

б)Не звернете уваги на ці слова. Маленький, повторює те, що чує. Подорослішає — зрозуміє.

в) Покличете тата/маму, нехай сам(-а) покарає дитину.

г) Спокійно поговорите з дитиною, поясните, чому такі слова не варто вживати.

Завдання друге

Дитина гуляє на дитячому майданчику. Мама одного з діт­лахів, з якими грає малюк, підходить до вас і скаржиться, що ваша дитина обізвала її малюка. Що ви робитимете?

а) Лаятимете дитину і пообіцяєте покарати, щойно прий­дете додому.

б) Влаштуєте скандал із цією мамою, нехай не повчає вас, як виховувати дітей.

в) Спокійно відведете дитину в бік і поговорите з нею про те, чому недобре обзивати інших людей.

г) Скажете цій мамі, що такого не може бути. Ваша дитина ніколи не лається, тому що вона з пристойної сім!

Завдання третє

Дитина кілька разів поспіль повторює непристойне слово, час від часу поглядаючи на вас. Як ви на це реагуватимете?

а) Дасте дитині по губах.

б) Скажете, що це нехороше слово і що його говорити не треба.

в) Відвернетеся і зробите вигляд, ніби не чуєте того, що говорить дитина.

г) Розповісте дитині про те, що це непристойне слово означає, а потім пообіцяєте покарати, якщо вона ще раз повторить слово.

Завдання четверте

Дитина приходить з дитячого саду, називає непристойне слово і запитує у вас, що воно означає. Що ви робитимете?

а) Скажу дитині, що це жахливе слово, що воно непристойне і його не можна повторювати.

б)Покараю дитину, щоб іншого разу не повторювала всіляких дурниць.

в) Піду в дитсадок і з'ясую, чому моя дитина приносить додому подібні слівця.

г) Спокійно і впевнено поговорю з дитиною. Якщо дозволяє ситуація, поясню значення слова. Розповім дитині, чому такі слова говорити недобре.

Завдання п'яте

Дитина не хоче прибирати свої іграшки. Вона у відчаї говорить: «Ти поганий(-а)!» або використовує лайку. Що ви робитимете?

а) Нічого не відповім, відразу нашльопаю, щоб більше так не робила.

б)Скажу, що мамі/татові такого говорити не можна.

в) Спокійно поговорю з дитиною, розповім, що погані слова говори­ти недобре, що це дуже ображає.

г) Взагалі не розмовлятиму з нею, ображуся.

Не потрібно бачити в малюкові заповзятого злочинця, якого вже не виправиш, якщо він говорить «погані слова».

Звичайно, кожна ситуація індивідуальна. І діти поводяться по-різному, і батьки реагують теж по-різно­му. Проте якщо ви хочете навчити свою дитину розмовляти ввічливо, без використання грубих, нецензурних слів, слід дотримувати певних правил.

Перевірте себе.

Правильні відповіді в цих п'яти ситуаціях:

Завдання перше — г).

Завдання друге — в).

Завдання третє — б).

Завдання четверте — г).

Завдання п'яте — в).