Як виховати оптиміста

Оптимізм і життєлюбність — якості, які у своїй дитині хочуть бачити всі батьки. Та насправді виходить, що більшість вихо­вують маленьких буркотунів, яким усе не те і не так. Пам'ятає­те Марусю, яка посварилася з подушкою? Ту, у якої подушка була жорстка, а ковдра кусюча? Такими є деякі діти. Начеб­то їхнє життя протікає без особливих проблем, але вони все сприймають негативно. Не радіють цікавим подіям, не отримують задоволен­ня від спілкування, від того, що дізна­ються щось нове.

Чи ми самі — оптимісти?

Спробуйте відповісти на це запитання. Подумайте, напри­клад, про вчорашній день. Що вас здивувало, захопило, про­сто порадувало? Скільки разів ви посміхнулися, розсміялися? А тепер пригадайте, скільки разів учора ви були засмучені, невдоволені? Скільки разів ви буркотіли, робили заува­ження, кричали, конфліктували? Виглядали су­ворими, розлюченими? Так ви можете приблизно оцінити власний «показник оптимізму». До речі, а зараз який у вас настрій?

На кого дивиться дитина, зростаючи і відкриваючи для себе світ? У першу чергу, на батьків, а потім — на оточення. Як ви вважаєте, якою буде дитина, яка постійно бачить невдоволених, насуплених, бур­котливих батьків? Правильно, саме таку модель поведінки малюк сприйматиме за правильну. І саме так поводити­меться в різних життєвих ситуаціях.

Як дитина сприймає труднощі і неприємні події

Нам лише здається, що в житті дитини немає місця для смутку і прикрощів. Вони є, і їх чимало. Ось що говорять діти 5-6 років, у яких запитали, коли і чому їм буває сумно:

• коли мама пішла;

• коли потрібно йти до лікаря;

• коли на вулиці дощ, і навколо все дуже тужливе, і не по­гуляєш;

• коли дали манну кашу, а не сосиски;

• коли посварився з другом;

• коли я захворіла;

• коли тато прийшов з роботи пізно, і ми не пограли у футбол;

• коли зламалася улюблена машинка.

Як бачите, у дітей все майже так само, як і в дорослих. Сумно від розлучень, від сварок, від того, що хворієш.

Усе питання в тому, як ставитися до своїх неприємностей. Можна плакати, страждати і весь час бути невдоволеними. А можна перемкнутися на щось хороше, думати про щось веселе і добре. Навіть хворіти можна по-різному. Навчіть дити­ну сприймати труднощі не як катастрофу або велике горе, але як привід зробити щось таке, що підніме настрій.

Малюк захворів, і ви не змогли піти на прогулянку? Влаштуйте вдо­ма справжній театр. Або почніть створювати мультфільм. Або спробуйте лежачи зробити забавні малюнки.

Практичне завдання

Щодня в житті дитини виникає безліч різних ситуацій, великих і маленьких, сумних і веселих, і на кожну з них дитина якось реагує. Наприклад:

В Альоші загубилася улюблена машинка. Засмучений, зі сльозами на очах, він підходить до батька.

—Тату, я загубив машинку.

Як може відреагувати тато?

Він може спробувати втішити сина, погодившись, що зникнення улюбленої речі — це і справді дуже сумно, і запропонувати йому купити нову машинку.

А може підморгнути загадково і придумати спецоперацію з пошуку зниклої іграшки. Разом із сином вони можуть-таки відшукати її. Або не знайти. І тоді вирушити в експедицію з придбання нового транспортного засобу або додому, щоб узяти в «гаражі» ще один автомобіль для гри.

Як бачите, різниця не дуже велика, але негатив замінено позитивом. У другому випадку дитина бачить, що тато не засмутився, не кинувся втішати малюка, а прийшов на допомогу й організував пошуки. Малюк запам'ятає, що з будь-якої, навіть найсумнішої і непростої ситуації є хороший, активний і позитивний вихід.

Пригадайте звичайний ранок у вашій сім'ї

Дуже важливо, як починається звичайний ранок ва­шої сім'ї'. У якому настрої прокидаються і йдуть на ро­боту дорослі? З яким настроєм це роблять діти?

Якщо дитина лягає спати пізно, то вранці вона почу­вається втомленою, сонною і в'ялою. Де тоді взятися гарному настрою! Мама і тато роздратовані, нервуються через те, що дитина збирається занадто повільно. Іноді кричать, смикають малюка. У результаті всі члени родини в жахливому настрої йдуть на роботу, до шко­ли, дитсадка.

Або інша ситуація. Малюк із якихось причин не хоче йти до дитсадка. Він плаче, вередує, у нього розпо­чинається справжня істерика. Що роблять батьки, які квапляться на роботу і яким треба за всяку ціну від­правити дитину до дитсадка? Вони вдаються до криків, погроз, шльопання та інших непедагогічних і неефек­тивних прийомів. Уявляєте настрій дитини і дорослих, коли конфлікт так чи інакше розв'язано?

Оптимізм дитини розпочинається з уміння батьків дивитися на життя позитивно.

Учіть дитину бачити хороше навіть у тому, що спочатку здається поганим.

Отже, настрій дня розпочинається зранку. Помір­куйте, як ви будите свого малюка: ніжним поцілунком і і словами «Вставай, моє сонечко» чи гнівним окри­ком з іншої кімнати або кухні: «Скільки разів тобі го­ворити, прокидайся! Я через тебе спізнююсь на ро­боту!»?

Що ви подаєте дитині на сніданок? Те, що вона любить або до чого ставиться нейтрально? Чи те, чого вона терпіти не може і їстиме «три години»? Спро­буйте підібрати приємну дитині їжу, адже для того, щоб отримати користь від їжі, настрій теж важливий, і

Заздалегідь подбайте про те, щоб малюк вчасно ліг спати. Від цього залежить його настрій уранці.

Увімкніть жваву, веселу музику, яка створить пози­тивний настрій усій вашій сім'ї.

А ще намагайтесь самі збиратися без поспіху. Бать­ківська нервовість неабияк позначається на настрої дитини.

Чому радіє ваша дитина?

Нерідко доводиться чути від бабусь і дідусів наших дітей, що нинішні діти дуже розпещені і їх нічим не здивуєш. Авжеж! Різноманітність іграшок на полицях магазинів, а відтак і в дитячій кімнаті, давно переста­ла вражати уяву. Ми до цього просто звикли. А діти сприймають нову ляльку або машинку як щось саме собою зрозуміле. Враження? Скільки завгодно! При­голомшливі парки розваг та ігрові центри, враження в подарунок, квест-кімнати, їзда на квадроциклах, ро­стові ляльки до дня народження, феєрверки і радіокеровані літаючі риби. Та хіба мало чим ми раз у раз намагаємося здивувати наших дітей? Але вони вже не дивуються і надто не радіють. Тому що мультфільми, іграшки і солодощі доступні практично необмежено.

Якщо в житті дитини забагато яскравих подій, подарунків, то неза­баром вона переста­не сприймати їх як щось хороше.

Спробуйте відповісти на запитання міні-тесту, щоб зрозуміти, чому ваш малюк все-таки ще радіє. Позначте пункти, які дуже радують вашу дитину.

1. Нова іграшка

2. Прогулянка з мамою або татом

3. Похід до цирку

4. Спілкування з друзями

5. Спілкування з тваринами

6. Похід на природу

7. Поїздка на море

8. День народження

9. Читання книги

10. Мультфільм

Що вийшло? Добре, якщо ви змогли позначити більше ніж три по­зиції. А якщо ні, то ваші справи не дуже добрі.

Проте подарунки і розваги не є найголовнішою складовою дитячого оп­тимізму. Це просто те, що може радувати, ненадовго покращувати настрій.

Чи радіє малюк через те, що радісно комусь іншому?

Уміти радіти не лише своїм радощам, але й успіхам і радощам ін­ших теж потрібно вміти. Подумайте, чи робите ви це самі? Які почут­тя у вас викликає радість інших людей? Як ви реагуєте на успіхи своїх друзів і знайомих?

1. Мене це дуже радує. Це чудово, що у них усе добре.

2. Мені все одно.

3. Якщо чесно, то я нерідко заздрю, якщо в когось щось краще, ніжу мене.

4. Мене це дратує.

Звідки в дитини виникає негативне ставлення до оточуючих людей, до їхніх досягнень і хороших моментів їхнього життя? Звичайно, від нас, батьків. Наші коментарі дитина чує і запам'ятовує. І розуміє, що нема чого радіти з того, що в сусіда по дачі помідори виросли більші, а в маминої подруги красивіший манікюр, або в татового шефа дорожчий автомобіль. Тож і не дивуйтеся, якщо ваш син або доч­ка не відчувають до оточення нічого, окрім заздрощів.

Як виховати позитивне ставлення до успіхів інших людей? Пе­редусім обговорювати це з дитиною. Похваліть того малюка, який відмінно виступив на святковому ранку. Але не порівнюй­те його зі своєю дитиною, а просто похваліть від душі, якщо вам сподобався його виступ. Оцініть чиюсь роботу позитивно, при­чому зробіть це в присутності дитини:

— Як добре тато полагодив кран!

— Чудове обслуговування в цьому магазині!

— Швець дуже акуратно полагодив мої черевики! Так приєм­но, коли роботу виконують якісно!

— Мама приготувала смачнючий борщ!

Спробуйте радіти хорошому не лише у своєму житті, але і в житті інших людей, і ви побачите результат. А дитина, яка ба­чить, що мама і тато не бояться радіти за когось (а не тільки своїм успіхам), теж зрозуміє, як це добре.

Маленькі радощі. Або про те, як навчити дитину радіти дрібницям

Радіти, дивитися на життя з оптимізмом насправді непросто. Адже щодня в житті трапляються всілякі неприємні ситуації, здат­ні значно зіпсувати настрій. Починаючи від дірки на одязі і закін­чуючи сваркою з другом. Та спробуємо позначити ті моменти, які допоможуть дитині бути налаштованою більш оптимістично.

• Не переглядайте телевізійні новини в присутності дитини. Вони теж побічно на неї впливають. У той час, поки дитина ще не спить у дитячій кімнаті, телевізор узагалі не потрібно вмикати. Адже в більшості новин сьогодні розповідають про катаклізми, трагедії, стихійні лиха, загибель людей. Вони майже не містять хорошої, доброї, пізнавальної інформації.

• Навчіть дитину співати, коли їй захочеться. Можна традиційно співати в душі, на прогулянці або займаю­чись якоюсь справою. Спів — прекрасний позитивний момент, який допоможе дитині долати свої негативні емоції.

• Привчіть дитину змалку займатися спортом. Дове­дено, що фізичні навантаження здатні поліпшувати на­стрій. Який вид спорту обрати? Той, який подобається дитині. І не важливо, командним він чи індивідуальний, боротьба це чи гімнастика. Важливо, щоб заняття дава­ли достатньо фізичних навантажень, відповідних віку вашої дитини.

• Наповнюйте життя дитини яскравими (але не занад­то) подіями і враженнями. Допомагайте їй бачити краси­ве, добре, цікаве.

• Навчіть отримувати задоволення від того, що дити­на пізнає щось нове. Подорожуйте, робіть відкриття, чи­тайте разом наукові книги, влаштовуйте експерименти.

• Покажіть малюкові, як чудово, коли є друзі. Як весе­ло і цікаво спілкуватися, проводити час разом, дружити, грати. Пам'ятайте, що спілкування — одна з важливих складових позитивного мислення.

Кiлькiсть переглядiв: 286

Коментарi

Для того, щоб залишити коментар на сайті, залогіньтеся або зареєструйтеся, будь ласка.