Методичні прийоми введення нового слова до активного словника дитини

(консультація для вихователів)

Для свідомого оволодіння поняттям «слово» слід організувати спостереження дітей за такими істотними ознаками цієї мовної одиниці:

— слово виділяється в усному і писемному мовленні;

— більшість слів мають самостійне значення;

— більшість слів можуть змінювати свою початкову форму, при цьому їх значення залишається незмінним;

— кожне слово відіграє певну роль у реченні і в тексті, які складаються зі слів;

— кожне слово має звукове, а на письмі — буквене оформлення.

У результаті такого підходу в дошкільнят розвивається лексико-семантичний погляд на слово, який передбачає вміння виділяти в ньому лексичне значення і встановлювати семантичні (смислові) зв'язки певного слова з іншими лексичними одиницями.

Слово — головна одиниця мовлення. Діти ще до школи засвоюють значну кількість слів, але предметом вивчення слово стає у школі.

Діти повинні усвідомити, що мова потрібна людям, щоб розмовляти, повідо­мляти один одному свої думки, почуття, бажання, дізнаватися про події, враження і думки інших людей. Без мови було б важко, а то й просто неможливо разом на­вчатися, працювати, гратися — взагалі жити в суспільстві.

Але для того щоб розмовляти, потрібні слова. Мовлення без слів не буває. Слова — це позначення, назви, імена всього того, що ми бачимо, відчуваємо, сприймаємо у світі, який оточує нас. Словами та їх сполученнями позначаються конкретні предмети, дії, ознаки (калина, читати, блакитний). Слово є назвою, позначенням не одного якогось предмета, а загальною назвою для цілої низки схожих предметів, як би вони між собою не відрізнялись. Наприклад, словом стіл називають різні за призначенням столи — обідній, письмовий; зроблений із дерева, заліза, пластмаси і скла; домашній і класний тощо. Однак слова позначають не тільки те, що існує насправді, а й те, що ми можемо собі тільки уявити, вигадати. Для прикладу, у казках розповідається про Котигорошка, Бабу Ягу, лісовика. Їх ніколи не існувало насправді, вони є народною вигадкою, фантазією, однак мають свої назви. Слова позначають і абстрактні поняття (радість, гордий). За допомо­гою слів людина може передавати свої почуття, емоції. Будь-яке висловлювання людини оформлюється за допомогою слів, розташованих у певній послідовності відповідно до задуму і ситуації висловлювання.

Слів у кожній мові стільки, скільки потрібно людям, щоб позначити, назвати все те, про що вони говорять, думають, що собі уявляють.

Усі слова мови утворюють її словниковий склад, або лексику (від грецьк. слова Іехіх — «слово»).

У навчанні мови дошкільнят необхідно домагатися, щоб вихованці усвідом­лювали об'єктивно існуючу відмінність між навколишньою дійсністю, об'єктами, які її оточують і наповнюють, їхніми якостями, залежностями, що існують між ними, та словами, які позначають елементи цієї дійсності.

Звичайно, весь цей матеріал діти засвоюють у доступній їм, часом ігровій формі.

Важливим завданням вихователя в роботі над словом є поповнення словнико­вого запасу вихованців, що має велике значення в мовленнєвому розвитку дитини, оскільки він ґрунтується саме на словниковому запасі дітей, бо дає змогу вільно оперувати словами під час висловлення думки, орієнтуватися на стильову і ситуативну особливість продуктивного висловлювання.

Дитина постійно стихійно поповнює свій словник. Джерелом його попов­нення є навколишнє середовище, в якому перебувають діти: мова батьків, інших дорослих, товаришів, мова літературних творів, кіно- і мультфільмів, радіо- і те­лепередач та ін. Проте відомо, що з побутового мовлення друзів, дорослих діти засвоюють часом діалектизми, жаргонізми, просторічні слова. Навіть із мови художньої літератури, теле- і радіопередач вихованці інколи можуть засвоїти слова, недоречні в дитячому побуті. Тому позитивним і надійним джерелом збагачення словника дітей має стати цілеспрямована робота вихователя, в арсеналі якого є до­сконалі твори художньої літератури, спеціально розроблені лексичні вправи.

У роботі над формуванням словника визначаються такі основні напрями:

— збагачення словника дітей, тобто засвоєння нових слів, яких вони раніше не знали зовсім, чи нових значень тощо;

— уточнення словника, тобто поглиблення розуміння вже відомих слів, з'ясування їхніх відтінків, різниці між синонімами, антонімами, аналіз багатознач­ності, введення окремих слів у контекст, засвоєння емоційно забарвлених слів;

— активізація словника, тобто залучення якомога ширшого кола слів у мов­лення кожного дошкільника, з'ясування доречності використання того чи іншого слова;

— усунення нелітературних слів (діалектизмів, жаргонізмів, просторічних і знижених за значенням слів), які нерідко вживаються дітьми, виправлення вад вимови, наголошування слів.

У збагаченні й уточненні словника дитини важливу роль відіграє робота над ознайомленням із лексичним значенням слова. У поясненні значення слова, як і в будь-якій навчальній діяльності, необхідно керуватися загальними дидактичними настановами, спрямованими на підвищення ступеня самостійності і пізнавальної активності самих вихованців.

Завдання вихователя у проведенні словникової роботи полягає в тому, щоб діти правильно сприйняли незнайоме слово, зрозуміли це слово з усіма його відтінками, засвоїли і закріпили у процесі виконання різних вправ і, головне, вжили його самостійно в потрібній ситуації.

Сучасній методиці відома низка способів і прийомів пояснення значення слова. Їх використання залежить від віку і загального рівня розвитку дітей, ха­рактеру пояснюваного слова.

Слова з предметним значенням можна пояснити, скажімо, прийомом демон­страції малюнка чи макета, а слова з абстрактним значенням вимагають інших прийомів: розгорнутого опису, добору синонімів тощо.

Для пояснення семантики нових слів вихователі найчастіше вдаються до таких способів:

— показ предмета чи його зображення (малюнок, слайд, макет);

— використання контексту;

— найпростіший словотвірний аналіз;

— тлумачення слів (коротке пояснення, використання тлумачного словника тощо).

Кожний спосіб може бути здійснений одним із кількох різних прийомів за­лежно від конкретного випадку.

Пояснення значення слів за допомогою демонстрації (показу) можна здій­снити, використавши такі прийоми:

а) показ натуральних предметів (бриль, мушля);

б) показ малюнків, діапозитивів, слайдів (альтанка, дзиґарики, пінгвін);

в) показ опудал, макетів, муляжів (тетерук, кажан, екскаватор).

Пояснення значення слів шляхом використання контексту здійснюється за допомогою різних прийомів:

• самостійне пояснення значення слова дітьми. Цим прийомом вихователь ко­ристується тоді, коли прозорий контекст підказує дітям значення слова. Так, слово чемно в реченні Чемно вітаюся: «Доброго ранку!» діти пояснюють як «увічливо», «з повагою»;

• конкретизація значення слова, поясненого дітьми на основі контексту, не зовсім точна. Наприклад, у реченні Періщить дощ, як із відра діти пояснюють слово періщить як «іде», «ллє». Насправді ж, уточнює вихователь, періщить — сильно б'є, січе;

• введення невідомого слова в контекст.

Кiлькiсть переглядiв: 4950

Коментарi

Для того, щоб залишити коментар на сайті, залогіньтеся або зареєструйтеся, будь ласка.