Беремо висоту на ймення "Р"

Чи не найпоширенішою проблемою, з якою звертаються до логопедів, є постановка звука [р]. Малята легко зможуть опанувати цей складний звук, якщо правильно й цікаво організувати відповідну роботу. Один із секретів успіху — тісна співпраця фахівців і батьків.

Дошкільна пора — час становлення правильно­го мовлення. Однією з найактуальніших проб­лем при опануванні мовлення є постановка звука [р]. Тільки частині малюків вдається оволодіти ним самостійно, без допомоги вчителя-логопеда.

Найчастіше в дошкільному віці спостерігається заміна звуків [р], [р] іншими звуками: [л], [л'], [й], [в], [и], [г]. Найпоширенішим випадком спотво­реної вимови [р] є гаркава вимова (горловий або боковий варіант звука). Ці вади дуже помітні й нега­тивно впливають на формування самооцінки дитини та її взаємин з дитячим колективом. Аби не спро­вокувати появу дефектних звуків, логопеди радять близьким не змушувати дитину до 4-4,5 років, у якої не сформована вимова [р], промовляти слова з цим звуком, тим паче протягуючи його ("Скажи: р-р-риба!").

Батьки мають пам'ятати: надважливо за пер­ших сумнівів звертатися по допомогу до вчителя-логопеда!

Фахівець допоможе обрати індивідуальну стра­тегію розвивальної чи корекційної роботи, призна­чить завдання для вправляння вдома. Якщо батьки чітко дотримуватимуться рекомендацій логопеда, діятимуть злагоджено, позитивний результат не за­бариться.

Розглянемо основні аспекти спільної роботи батьків і логопеда з формування у дітей правильної вимови звука [р].

ЯЗИК ТРЕБА ГОТУВАТИ ДО ВИМОВИ НЕПРОСТОГО ЗВУКА

Зазвичай більшість проблем у вимові [р] пов'язана з тим, що язик дитини ще не набув потрібної сили і вправності, його м'язи ще не зміцніли. Тому перше правило на шляху до "взяття висоти «Р»" — "Язик по­трібно тренувати"!

Набути потрібної сили та вправності язика маляті допоможуть фізіологічні вправи — масаж для зміц­нення м'язів, активізації кінчика язика (піднімання широкого язика на верхню губу, до альвеол за верх­німи зубами, вібрація кінчика піднятого язика). На­приклад, такі.

Вправи для язичка

♦ Золота рибка плеще хвостиком: бл-бл-бл. (Дітизагинають широкий язик на верхню губу, вдаряють пе­реднім краєм язика по верхній губі. Швидкість ударів з часом можна збільшувати).

♦ Киця п'є молочко. (Діти імітують рухи язичка під час хлебтання).

♦ Зебра цокає копитцями. (Діти імітують звук цокан­ня копит).

♦Дятел стукає дзьобом по стовбуру дерева: д-д-д.

Сюжети можна придумувати разом з малюком. Ілюстративним супроводом артикуляційних вправ можуть стати будь-які малюнки у книжках, лото чи шнурівки. А для вправляння не обов'язково відво­дити спеціальний час — можна "побавитись" кілька хвилин під час гри, перегляду малюнків, згадати ці забавлянки перед сном, після вечірньої казки. Не зайве нагадати, що всі вправи бажано виконувати разом з малюком, у доброму настрої, не критику­ючи дитину, а заохочуючи її всіма можливими за­собами.

Якщо дитина після чоти­рьох років з якихось причин не готова повторювати ар­тикуляційні вправи, на пер­шому етапі корисною буде навіть проста демонстрація цих вправ дорослим. Спра­цьовує так званий "ефект дзеркальних нейронів" (під час споглядання певної дії в мозку спостерігача акти­вуються такі самі нейрони, як і у того, хто цю дію ви­конує). У такому випадку не треба наполягати на по­вторенні, варто зацікави­ти, заінтригувати дитину, і згодом вона сама за вами потягнеться. Одного дня ви почуєте, як ваш малюк "навчає вимовляти звуки" свою улюблену іграшку.

А коли прийде час звука [р], його язичок буде до цього готовий, під'язикова вуздечка завдяки вправ­лянням стане еластичною, знизиться ймовірність дефектного звучання.

Важливо до початку роботи з логопедом не гово­рити дитині, до вимови яких конкретно звуків готує­мо язичок. Достатньо наголосити, що язичок стане міцнішим, вправнішим, "розумнішим" і навчиться правильно розмовляти.

Інколи у дитини, попри всі зразки логопедичного мистецтва, звук [р] виходить грубим, далеким від ідеалу. Це означає, що язик дитини ще не набув по­трібних умінь. Здатність до вимови звуків суто інди­відуальна, і навіть у близнюків часом спостерігають­ся різні сценарії постановки та закріплення одного й того самого звука. У зазначеному випадку вимова [р] вдосконалиться тоді, коли м'язи язика стануть міцніші, а для цього потрібні подальші регулярні тривалі вправляння за призначенням логопеда.

Інколи при вимові звука [р] язик дрижить не за верхніми зубами, а майже між рядами зубів, що зумовлено слабкістю м'язів язика, його неготовністю одночасно виконувати дві дії: вібрувати й утри­мувати верхнє положення. Це вміння формується в результаті тривалої послідовної спільної роботи дорослого й дитини.

Вправи для язичка маляті варто продовжува­ти робити паралельно з автоматизацією, коли він уже вимовляє звук, але ще не досягнув доско­налості. Вони допоможуть далі тренувати м'язи, вдосконалювати артикуляційні рухи.

ТРЕНУЄМО ФОНЕМАТИЧНУ УВАГУ

Не менш важливим етапом постановки нового звука, ніж тренування язика, є розвиток фонема­тичного слуху й уваги. Часто батьки дивуються: "Дитина не вимовляє [р], то чому ж треба викону­вати вправи на виділення голосного з ряду інших голосних, певного звука серед інших, слова із зада­ним звуком серед ряду слів?".

Однак ці завдання сприяють розвитку фонема­тичного слуху й уваги дитини, що, у свою чергу, до­поможуть їй надалі миттєво визначати, чи є певний звуку слові, правильно використовувати поставлені звуки у спонтанному мовленні, запобігатимуть змі­шуванню опозиційних звуків ([р]-[л]), зокрема й на письмі.

Наприклад, можна пропонувати дітям такі зав­дання.

Вправа "Розклади малюнки"

Дорослий розкладає перед дитиною картки з предметними зображеннями, пропонує взяти собі ті, у назві яких є звук [р], інші залишити педагогу (мамі, татові).

Інший варіант: дитина розкладає картки на дві купки: у першій назви зображених предметів мають звук [р], у другій —[л].

Гра "Білочка"

Між дитиною і дорослим в один ряд розкладені горішки із цупкого картону з прикріпленими кишень­ками для предметних карток. Малюк (Білочка) має дістатися до дорослого, "стрибаючи" від горішка до горішка й збираючи лише ті, що мають малюнок зі звуком [р] у назві.

ПЕРШІ УСПІХИ Й ПРОБЛЕМИ

Ось нарешті ви почули з вуст малюка довгоочікува­ний дзвінкий і розкотистий [р]. Та, на жаль, перші успі­хи можуть затьмарюватися певними проблемами.

Нерідко спостерігається такий феномен: дитина, навчившись ідеально промовляти ізольований звук [р], під час мовлення робить перед ним секундну паузу, що, звісно, помітно для оточення. Це явище мине у процесі подальшої автоматизації звука. Тому батькам не слід загострювати на ньому увагу, напо­сідаючи на малечу, щоб воно не переросло у запи­нання і заїкання.

Нерідко рідні дитини марнують час і сили на бід­кання щодо мовленнєвих проблем ("Чому я сам у ранньому віці навчився правильно розмовляти, а моїй дитині потрібна допомога логопеда?"; "Чому в одному слові син правильно вимовляє звук, а в ін­шому забуває?"), формуючи у малюка комплекси, замість того, щоб оптимістично й організовано ви­конувати завдання та дотримуватися порад лого­педа.

Найчастіше такі явища, що турбують батьків і змушують звертатися за поясненнями до фахівця, виникають на проміжному етапі становлення зву­ка і тривають від кількох днів до кількох тижнів. На­приклад, поставлений звук [р] звучить лише за наявності допоміжного звука [д] або [т] ("дриба" або "триба" замість "риба"). У таких випадках фа­хівці рекомендують виконувати з дитиною вправи-масаж та завдання логопеда доти, доки звук стане природним, нескладним, абсолютно звичним для язика. Пропонують паралельно з артикуляційни­ми вправами вводити його в речення, чистомовки, вірші, опис та переказ (наступний етап автомати­зації звука).

Буває й так, що ізольований звук [р] постав­лено, проте дитина не може вимовити його у сполученні з іншими звуками: у відкритих скла­дах ([ра], [ро] тощо), у певних позиціях — на по­чатку чи в кінці слова, або ж у деяких сполученнях приголосних. Не варто засмучуватися, вважаючи, що шлях до опанування звука, який долає родина, є невиправдано складним. Процес опанування нового звука у кожної дитини — індивідуальний, можливо, вашому малюкові потрібно більше часу. Логопеди мають у своєму корекційному арсеналі спеціальні вправи, завдання, ігри, які допоможуть усунути тимчасові проблеми, що супроводжують використання в дитячому мовленні "новонаро­дженого звука".

Нерідко близьких дивує надмірне захоплення малюка новим звуком (гіперконтроль) — на­вчився вимовляти [р] і вставляє його всюди ("рап-ка у бірочки заборіра"; "Марьвіна"). Сподівати­ся на те, що ситуація виправиться сама, не слід, адже такі недоліки можуть стати передумовою для виникнення помилок на письмі. У цьому разі корисними будуть рухливі ігри з інтелектуальним навантаженням, які дуже полюбляють діти. Напри­клад, такі.

Гра "Козачок"

Дитина стоїть, тримаючи руки на поясі. Дорослий показує малюнки. Якщо у назві зображення є звук [р] чи [р'], малюк присідає, піднімається, розводячи руки в сторони, і знову ставить їх на пояс; якщо зву­ки [л] [л'] — підстрибує.

Гра "Бігунець"

Під звуки бубна дитина бігає між картками-малюнками, розкладеними на підлозі. Як тільки звуки стихнуть, треба зупинитися, подивитися на най­ближчий малюнок, промовити правильно назву того, що на ньому зображено, і "здути" слово з до­лоньки, як пушинку.

Трапляється, що рідні маленького учня нарікають: "При вас правильно вимовляє, а поза логопедичною групою (кабінетом логопеда) розмовляє, як і рані­ше". "Кабінетний звук" — проблема, у розв'язанні якої робота батьків з дитиною за рекомендаціями фахівця відіграє визначальну роль. Звук, який лого­пед сформував, увів у склад, слово, речення, текст, батьки мають увести у спонтанне мовлення малюка в повсякденні. Якщо родина працює згідно з реко­мендаціями фахівця, малюк переростає етап "кабі­нетних звуків", починає спілкуватися з батьками, а згодом і з однолітками за допомогою поставлених звуків.

ГОЛОВНЕ - ПІДТРИМКА І ПОЗИТИВНИЙ НАСТРІЙ!

Для дитини опанування кожного нового зву­ка — маленьке диво і велике досягнення. Підтри­маймо її на цьому шляху! Виконуючи завдання та рекомендації логопеда, захоплюйтесь новими звуками, пишайтесь успіхами малюка, в різний спосіб давайте йому це відчути: продемонструйте рідним, близьким, знайомим, вихователям, як він промовляє окремі слова, чистомовки, віршики з новим звуком [р].

Часто мотивацією до формування правильної звуковимови стає прагнення дитини до визнання, схвалення рідних. Без їхньої підтримки інтерес може зникнути (згаснути) раніше, ніж з'являється корисна звичка вживання правильного звука у спонтанному мовленні, адже опанування нового звука вимагає від дошкільняти неабиякого напруження інтелекту­альної та вольової сфер.

Коли звук уже поставлений і дитина може легко, правильно його вимовляти, логопед ознайомлює її з відповідною буквою. Це потрібно для того, аби зображення нового звука, його "портрет" нагадував малюкові у майбутньому, під час читання, про пра­вильну вимову звука. Бажано, щоб логопед навчив дошколярика читати склади, слова з цими буквами, задавши таким чином алгоритм правильної звуко­вимови. У багатьох випадках читання є дієвим за­собом (одним з багатьох) автоматизації правильної звуковимови. Варто ним скористатися.

Насамкінець зауважимо: логопедична робота обов'язково дає побічний, на щастя, дуже позитив­ний ефект — дитина вперше у житті переживає до­свід подолання справжньої, серйозної проблеми.

Кiлькiсть переглядiв: 2638

Коментарi

Для того, щоб залишити коментар на сайті, залогіньтеся або зареєструйтеся, будь ласка.