Граємось вдома

Ви навіть не уявляєте, скільки всіляких скарбів є у вашій квартирі. І всі вони допомагають розвивати дрібну моторику дитячих рук, тактильну чутливість, пам'ять, мовлення, мислен­ня. Не обов'язково купувати багато іграшок у магазині. Проявіть фантазію — і прості, доступні предме­ти перетворяться на чудові тренажери для розвитку ваших дітей.

Скільки сірників

Візьміть сірникову коробку і покладіть у неї два сірники. Потрясіть ко­робку і запитайте в дитини, як вона вважає, скільки сірників зараз лежить у коробці. Малюк теж може потрясти коробку, потримати її в руках. Але відкривати коробку може тільки ведучий. Отже, тепер ви відкриваєте ко­робку і пропонуєте дитині порахувати сірники.

Тепер можете ускладнити завдання: відвернувшись від малюка, додай­те декілька сірників. Нехай дитина знову спробує відгадати їх кількість.

Сірникові коробки

Сірникові коробки (чим більше, тим краще) можна використовувати в різних іграх. На чотирьох або ше­сти кришечках, так само як і на внутрішніх коробочках, намалюйте однакові геоме­тричні фігури: квадрат, коло, ромб, трикутник. Перемі­шайте кришки і коробки. Попросіть малюка знайти і закрити пари.

Показ мод

Перед початком зимо­вого (весняного, літнього, осіннього) сезону влаштуй­те з дитиною показ мод. Не­хай малюк спробує самостій­но застібати ґудзики, кнопки і блискавки. Підготуйте міс­це для показу, розстеливши червоний рушник, на якому «модель» демонструватиме обновки. Усі інші члени сім'ї можуть клацати фотоапара­тами, зображуючи репор­терів модних журналів.

Де мій гудзичок?

Якщо сірникових коробок у вас багато, можна склеїти їх у декілька рядів, ніби шухляди в комоді. На­приклад, іграшкове цуценя при­несло із собою ґудзик (монету, фішку, скрідку тощо) і хоче покла­сти його в шухляду. Герой кладе іграшку в одну з коробок і роз­мовляє з дитиною, розповідаю­чи про себе. Потім запитує в ма­люка, у якій із шухляд його ґудзик. Нехай цуценя щоразу кладе ґуд­зичок в іншу коробку. Тривалість розмови теж нехай збільшується. Це завдання добре тренує зорову пам'ять і увагу дитини.

Намисто зі скріпок

Дайте дитині пакетик різнокольорових скріпок і покажіть, як з’єднати їх разом, щоб вийшло гарне намисто або браслет.

Великі «хрестики-нулики»

У цю гру можна грати не лише на папері... А де? На столі, якщо у вас церата в клітинку. На підлозі, якщо там укладена квадратиками плитка. Хрестики і нулики можна не малювати, а домовитися з малюком, що грати ви буде­те каштанами і камінчиками, ґудзиками і шишками. Якщо додати які-небудь нові деталі до будь-якої гри, що навіть набридла, то вона знову приверне увагу дітей.

Відбитки

Візьміть аркуш паперу і прикріпіть його скотчем до плоскої поверхні. Покладіть під аркуш дрібний плоский предмет — монету, ключ або брелок. Нехай малюк легенько проводить олівцем по паперу, щоб на аркуші з'явився відбиток схованого предмета.

Шалики для ляльок

З клаптиків тканини або старих дитячих ре­чей можна виготовити шалики для ляльок і м'я­ких іграшок, щоб вони не замерзли в холодну пору року.

Лабіринт

На підлозі за допомогою крейди або мотузки утворіть стежки, по яких ітимуть діти. Для малюків завдання буде найпрості­шим — пройти лабіринтом і не наступити на мотузку або лінію. Для старших дітей завдання можна ускладнити: поділити грав­ців на пари. Тому гравцеві, який проходити­ме лабіринт, зав'яжіть очі, а його напарник нехай дає чіткі команди, куди слід повернути і де зупинитись.

Стрибки по цифрах

На аркуші картону намалюйте великі цифри і розкладіть їх на підлозі на такій відстані, щоб дитина могла перестрибнути від од­нієї до іншої. А тепер попросіть дитину стрибнути, наприклад, на цифру 2, потім на цифру 7, потім на 1, потім на 4 тощо. Завдан­ня можуть бути будь-якими: стрибати по порядку, стрибати тіль­ки по парних числах, додати подумки 2 і 1 і стрибнути на цифру З тощо. До речі, в цю гру можна грати і на вулиці, тільки цифри тоді слід писати крейдою на асфальті.

Сім’я Пробочкіних

Приготуйте пляшкові пробки, шматочки дроту, ватні кульки, фломастера або маркери. Змайструйте разом із дитиною кумед­них персонажів — роди­ну Пробочкіних: маму, тата і дітей.

Крупи, сіль, кава, макарони

Стануть у пригоді для «кухонної школи». Дріб­ну крупу (наприклад, манну) і сіль можна вико­ристати для пальчикового малювання. Для цього висипте крупу на піднос рівним шаром. Нама­люйте щось самі, покажіть дитині, як це цікаво. Проведіть пальчиком по крупі. Вийде яскрава контрастна лінія. Потім візьміть пальчик дитини. Нехай малюк сам намалює декілька хаотичних ліній. Коли дитина спробує сама, можна перехо-іти до малювання візерунків. Спочатку малює ма, потім малюк. Малювати можна будь-що: тичні лінії, будиночки, кола, огорожі, хмари, спіралі, обличчя, букви або цифри. Велику крупу (гречку-ядрицю, горох, ква-ю, кавові зерна) можна використати для викладання картин, так само як і з сірників, ґудзиків і ватних паличок. Вона стане в при­годі і для аплікацій. Цікаво пересипати крупу в прозорий посуд, щоб її було видно. Веселого вам настрою!