Визначення психологічної готовності дітей до шкільного навчання
Як свідчить практика, відсутність шкільної зрілості, готовності до систематичного шкільного навчання може призвести до зростання у дитини симптому тривожності, формування у неї заниженої самооцінки, появи хронічної втомлюваності, загальної неуспішності, а також може стати причиною виникнення шкільних неврозів.
Психологічна готовність до шкільного навчання комплексне, багаторівневе поняття, розгляд якого має свою історію, традиції у психологічній науці (праці Л. І. Божович, О. В. Запорожець, Л. А. Венгер. Й. Шванцара та інші).
Нині це поняття трактується як певний стан психічного розвитку особистості дитини у перехідний період від дошкілля до шкільного віку, який формує в неї здатність брати участь у шкільному навчанні.
Як справедливо підкреслює відомий психолог Л. А. Венгер, у дитини дошкільного віку не може бути вже сформованих «шкільних» якостей у чистому вигляді, оскільки вони, як і будь-які інші, складаються в ході тієї діяльності, для якої вони є необхідними. Отже, вони не можуть з'явитися без порушень специфічних умов життя та діяльності, що є характерними і необхідними для повноцінного розвитку дитини у дошкільному віці. З огляду на це, психологічна готовність, по-перше, полягає не в тому, що у дитини виявляються сформованими саме «шкільні» якості, а в тому, що вона оволодіває передумовами до наступного їх засвоєння.
По-друге, настання готовності не завжди чітко визначається хронологічним критерієм. Повна психологічна готовність до навчання в школі може сформуватися і задовго до, і набагато пізніше після фактичного відвідування дитиною школи. Тому, на мою думку, варто розмежувати поняття «психологічна готовність» та «шкільна зрілість».
Модель психологічної готовності дитини до школи
Шкільна зрілість або функціональна готовність, насамперед, свідчить про те, в якій мірі дозрівання певних мозкових структур, нервово-психічних функцій дитини відповідають умовам і завданням шкільного навчання. Поняття «психологічна готовність» — ширше за змістом системне поняття.
У межах даної статті пропонується більш стала, перевірена практикою, модель психологічної готовності дитини до школи, що складається з трьох компонентів: інтелектуальної, особистісної та соціально-психологічної зрілості. Ці складові є важливим и як для успішної навчальної діяльності дитини, так і для її швидкої адаптації до нових умов, а також безболісного входження у нову систему відносин.
Психологічна готовність дитини до систематичного навчання у школі проявляється у таких ознаках:
а) інтелектуальній:
- наявність основних уявлень про природні й соціальні явища, загальний запас знань про навколишній світ, про людей, про себе;
- диференційоване сприйняття;
- керована концентрація уваги;
- аналітичне мислення (здатність до виявлення основних ознак і зв'язків між явищами, до відтворення зразка, сформованість мислення, порівняння, аналогій, аналізу, синтезу, узагальнення, конкретизації, класифікації) і розвинені форми мислення (наочно-образне, наочно-схематичне);
- логічне мислення і запам'ятовування;
- інтерес до занять, результат яких може бути досягнутий тільки ціною зусилля, інтерес до вивчення нових знань;
- оволодіння усним мовленням, здатність запам'ятовування і застосування символів;
- розвиток тонкої моторики руки і сенсомоторних координацій (зорово-рухової, слухово-рухової тощо);
- творча уява;
б) особистісній:
- сформованість позитивної «Я-концепції» дитини (позитивне емоційне ставлення до себе, прийняття себе як особистості, з власними перевагами і недоліками, самоповага);
- мотиваційна готовність (розвиток навчальної мотивації: бажання ходити до школи, здобувати нові знання, бажання зайняти нову соціальну позицію — позицію школяра);
-емоційно-вольова готовність: інтелектуалізація переживань, тобто свідома орієнтація у власних емоціях і почуттях, здатність до самоконтролю;
в) соціально-психологічній:
- здатність виконувати соціальну роль учня під час шкільного навчання, потреба спілкуватися з іншими (у системах «учень — учитель»,«учень — учень», «учень — батьки»);
- сформованість у дитини ставлення до вчителя як до дорослого, що володіє особливими соціальними функціями;
- розвиненість необхідних форм спілкування з однолітками (уміння встановлювати рівноправні стосунки, бути доброзичливим тощо), певних комунікативних здібностей;
- можливість сприймання інтересів і звичаїв дитячого колективу, а також участі у їх установленні; спроможність відстоювати власну точку зору.
Психологічне діагностування
Перед проведенням діагностики необхідно насамперед розробити програму обстеження дітей, чітко сформулювати його мету та завдання; спланувати етапи, зміст, час і місце проведення, визначити склад учасників; детально обговорити й відпрацювати процедуру визначення компонентів психологічної готовності, підготувати всі необхідні матеріали для індивідуальної та групової роботи.
Найголовнішим завданням, що стоїть перед педагогами школи — дати дитині відчути, що школа і вчитель чекають на неї, що вона цікава всім такою, якою вона є, підтримати в дитини радість очікування приходу до 1 -го класу, зустрічі з учителем та однокласниками. Задля цього психологічне діагностування слід організовувати як неофіційне спілкування, в контекст якого природно включені тестові завдання. Важливо, щоб виконуючи їх дитина за будь-яких обставин не відчула себе такою, що «не відповідає» шкільним вимогам.
У діагностичному інтерв'ю з дитиною проведення бесіди із використанням тестових прийомів обстеження повинно врівноважуватися обговоренням питань, пов'язаних з особистими інтересами дитини. Під час індивідуального спілкування психолог отримує унікальну можливість, своєчасно підтримати позитивні і зняти або ж послабити тривожні тенденції.
Діагностика складових розумового розвитку дитини
Розумова активність
Найголовніша якість готовності дитини до шкільного «старту» — розумова активність дитини. Вона виявляється у прагненні дитини навантажувати себе різними розумовими діями:
- сприймати нові предмети та явища;
- запам'ятовувати та переповідати вірші;
- ставити дорослим різноманітні запитання;
- вивчати нові слова та вирази тощо.
Це та здатність дитячої психіки, яку в повсякденному житті визначають як цікавість. Цікаві діти з радістю беруться до шкільного навчання, охоче виконують усі навчальні завдання, навіть ті, які не здаються їм цікавими.
Розумова активність проявляється і у здатності доводити розпочату справу до успішного завершення.
Саморегуляція у навчанні
Іншим важливим компонентом психологічної готовності дитини до шкільного навчання є наявність елементарних передумов для набуття навичок саморегуляції у навчальній діяльності. Ця навичка полягає у тому, що дитина, отримавши навчальне завдання, прагне усвідомити його сутність, зрозуміти значення мети й побудувати цю мету у своїй уяві. Після цього, дитина намагається спланувати майбутні дії і виявляє прагнення контролювати їх перебіг та результати відносно вказівок учителя.
При перевірці психологічної готовності до шкільного навчання рівень навчальної саморегуляції визначається за допомогою тесту «Копіювання безглуздих складів».
Короткочасна пам’ять
До складу розумових здібностей, рівень розвитку яких визначає ступінь психологічної готовності дитини до навчання, відносять також короткочасну пам'ять. Ця здатність проявляється при виконанні різних дій щодо сприйняття та відтворення невеликих порцій інформації, які потрібні для виконання певного завдання (запам'ятовування невеликого за обсягом речення, умови задачі, розпорядження та вказівок дорослих тощо). Рівень розвитку короткочасної пам'яті визначається в органічній єдності з дослідженням однієї, дуже важливої розумової здатності — здійснювати елементарні умовиводи, міркування. При проведенні цієї діагностики використовується «Тест короткочасної пам'яті та умовиводів».
Словниковий розвиток
Ще один дуже важливий параметр розумового розвитку, який багато в чому визначає ступінь готовності дитини до навчання — словниковий розвиток. Зазвичай виокремлюють два аспекти: пасивний й активний словникові запаси. Пасивний — уся сукупність слів, значення яких відомо даній дитині. Активний — сукупність слів, яку дитина використовує на даний момент для виразу своїх думок. Обидва цих аспекти випробовуються за допомогою «Тесту словника».
Фонематичний слух
Важливим показником мовленнєвих здібностей є також рівень розвитку фонематичного сприйняття («слуху») дитини. Ступінь готовності до шкільного навчання визначається рівнем розвитку фонематичного сприйняття дитини (розпізнавання голосних та приголосних фонем, розпізнавання фонем у сильних та слабких позиціях). Оцінити рівень розвитку фонематичного сприйняття дитини можна за «Тестом фонематичного слуху».
Прослідковуючи рівень розвитку перелічених вище розумових здібностей дитини, можна визначити ступінь психологічної готовності дитини до шкільного навчання.
Рекомендації щодо проведення інтерв'ю
Послідовність проведення окремих тестів диктується «тактичними» міркуваннями. Наприклад, якщо дитина прийшла на тестування у тривожному стані, стані емоційного напруження, загальмованості, то контакту з нею може не відбутися, тому відповідно, це не дозволить їй у повній мірі розкрити свої здібності. У цьому випадку доцільно розпочати перевірку з тестування фонематичного слуху, оскільки цей тест має ігрову форму, яка є звичною для дитини. Але, іноді трапляється, що тривожний стан, навпаки, проявляється у надзвичайній збудженості дитини, підвищеній рухливості, балакучості тощо. У таких випадках перевірку краще розпочинати з тесту «Копіювання безглуздих складів». Він базується на самостійних графічних діях дитини, й виконання такого завдання діє на дитину заспокійливо.
Тривалість інтерв'ю не повинна перевищувати 20 хв. Найголовніше — вибрати оптимальний темп проведення випробувань. Занадто високий темп може призвести до того, що дитина просто не буде встигати за інтерв'юером. Занадто низький темп також негативно впливає на хід діагностики — бесіда набуває млявого, нединамічного характеру, а дитина втрачає інтерес до неї. Педагогічне чуття та інтуїція мають підказати педагогу, як правильно регулювати темп під час проведення інтерв'ю.
Проведення діагностики являє собою програму, у якій закладено цілий комплекс параметрів та психічних якостей розвитку дитини, й яка включає розмаїття джерел інформації і діагностичних процедур. її реалізація вимагає від психолога (педагога) багатоаспектних цілеспрямованих дій. Певну допомогу щодо цього може надати таблиця, яку наведено нижче. У ній зведені параметри розвитку дитини, їх характеристики та відповідні джерела та методики вивчення.
Таблиця
Вивчення параметрів та характеристик розвитку дитини
Параметри та характеристика розвитку | Джерела та методики |
МОРФОГЕНЕТИЧНИЙ РОЗВИТОК | |
Стан здоров'я (група здоров'я, характер відхилень у системах і функціях організму, хворобливість) | Медична картка. Анкета для батьків |
Параметри та характеристика розвитку | Джерела та методики |
Рівень фізичного розвитку: -розвиток дрібної моторики рук; -розвиток зорово-рухової координації | Тести: «Малюнок за одним рухом», спостереження за рукою дитини, яка малює. Зорово-графічний тест Бендер |
Особливості моторної диференціації рук | Методика визначення «рукості» (М. Г. Князева і В. Ю. Вільдавський) |
ПСИХОЛОГО-ПЕДАГОГІЧНИЙ РОЗВИТОК | |
Інтерес до школи, відносна врівноваженість різних мотивів учіння | Методика М.Р. Гінзбург «Навчальна мотивація», методика Т.А.Нєжньової «Бесіда про школу» |
Пізнавальна активність | Спостереження під час дослідження, анкета для батьків |
ДОВІЛЬНА РЕГУЛЯЦІЯ ДІЯЛЬНОСТІ | |
Уміння довільно керувати своїми діями за покроковою інструкцією дорослого | Методика Д.Б.Ельконіна «Графічний диктант» |
Уміння керуватися системою умов завдання, переборюючи вплив сторонніх чинників | Методика О.Венгера «Зразок і правило» |
Уміння орієнтуватися в своїй роботі на зразок, точно копіювати його | Методика «Візерунок» |
Сприйняття | |
Зорове, слухове | Методика «Знайди квадрат» Методика «Пишемо кружечками» |
Пам'ять | |
Зорова, Слухова, Довільно образна | Методика «Упізнай фігуру» Тест «10слів» О.Р.Лурія |
Уважність | |
Концентрація уваги, стійкість, розподіл, переключення, обсяг | «Коректурна проба». Тест Тулуз-П’єрона. «Кодування» (О.Венгер, Г.Цукерман) |
Мислення | |
Уміння встановлювати логічну послідовність подій | Субтест із методики інтелекту Д.Векслера «Вивчення вміння встановлювати логічну послідовність подій». Субтест № 4 П.Я.Кєеса |
Розвиток розумових операцій аналізу й узагальнення | Стандартизована методика для визначення рівня розумового розвитку Ф.Замбацявичене. Методика «Чобітки» Н.Гуткіна |
Навченість, емпіричне чи теоретичне узагальнення. Уміння користуватися правилом для виконання завдання, з яким раніше ніколи не зустрічався. Усвідомленість засвоєння навчального матеріалу | Методика «Чобітки» Н.Гуткіна. «Форма – зміст слова», «Групування слів» |
Уміння оперувати формально-графічними зображеннями і конструктивними зв’язками (вивчається для виявлення здатності до навчання дитини, яку за мовленнєвим тестом оцінено як недостатньо підготовану до шкільного навчання) | «Прогресивні матриці Равена» |
Швидкість мислення | Тест Тулуз-П’єрона. «Кодування» (О.Венгер, Г.Цукерман) |
РОЗВИТОК МОВЛЕННЯ | |
Фонематичне сприйняття | Тест «Знайди зайве слово» |
Словниковий розвиток | Тест «Розмова з іноземцем» |
Особливості само подолання і самооцінка (сором’язливість, демонстративність, норма) | Рисункові тести, анкета для батьків, спостереження під час дослідження |
Уміння встановлювати та підтримувати контакт з однолітками та дорослими | Анкета для батьків, спостереження під час дослідження |
Для виявлення ряду психологічних характеристик дитини таблиця містить посилки на декілька методик. Це дозволяє психологові здійснювати вибір конкретної методики з урахуванням специфіки обставин дослідження, зокрема, чи проводиться вивчення даної якості у колективній чи індивідуальній формі; чи достатня надійність даних, що одержані з даного джерела на даний момент часу.
Використання вчителем результатів діагностики
Діагностика, виконуючи в основному функцію диференціювання, надає вчителеві дані про готовність дітей до навчання у тому обсязі і на тому рівні, які дозволяють йому спрямовано запустити навчальний процес. Надають змогу оцінити з позиції розвивального ефекту для своїх учнів зміст навчання, його оснащеність і можливість відповідним чином їх скорегувати.
Але наявність у вчителя інформації про рівень готовності його учнів до школи ще до того, як він склав певне власне уявлення про це, містить у собі певну небезпеку. Досвід показує, що деякі вчителі схильні у прямий та найтісніший спосіб пов'язувати результати діагностичного інтерв'ю з майбутніми навчальними успіхами дитини, сприймають їх як прогноз, і він, іноді підсвідомо, закладається учителем у тактику поведінки стосовно цієї дитини. Насправді ці зв'язки значно складніші. На успішність навчання можуть впливати (й, за певних обставин фатально) невідповідність репрезентативної системи дитини методам навчання, наявність відхилень в емоційному та особистісному розвитку (елементи невротизму, аутичності тощо), низька працездатність та інші особливості, які мають прояв у навчальному процесі. Спостереження за особливостями та динамікою поведінки й діяльності учня у навчальному процесі з включенням тестових завдань дозволяє оцінити усю сукупність психологічних якостей, властивостей й операцій, що забезпечують певну навчальну здібність й у такий спосіб позначити шляхи, методи й прийоми оптимізації або корекції навчальної діяльності учня. Ці проблемні завдання вирішуються у ході подальшого обстеження дітей, що вступили до школи.
Робота з батьками
Коментарi