Читання дітей — це процес сприймання буквених знаків, розуміння їх значення і відтворення в усній формі у вигляді монологічного мовлення — переказу прочитаного або графічній формі — малюванні за змістом прочитаного, в умовних позначках змісту прочитаного — у рисочках, кружечках, «каракулях». Дитяче читання — це засіб пізнання нового, засіб спілкування за допомогою знакової системи. Читання дає можливість для створення стосунків співробітництва між дітьми і дорослими, допомагає виявити творчі здібності малюків, індивідуальну неповторність дітей, виступає як засіб самоствердження особистості дитини.
Сприйнятливість і здатність до научіння читання закладені в самій природі малюків. На початку четвертого року життя більшість дітей стає сприйнятливою до буквених знаків, вони виділяють їх серед інших предметів навколишньої дійсності і навіть називають узагальненням — «букви». Залюбки діти показують мамину, татову букви свого імені, показують знайомі букви і розповідають про них віршики.
Вчити читати малечу варто тільки тоді, коли діти самі цього хочуть. Таке бажання у більшості дітлахів виникає на шостому — сьомому роках життя. У чотири роки більшість дітей не проявляє до цієї дії інтересу, а є діти з пришвидшеним інтелектуальним розвитком, які хочуть вчитися читати. Ми говоримо про формування у дітей готовності до читання. Готовність до читання — це загальний психічний стан дитини, що проявляється в здатності виконувати певну дію. Ця готовність базується на низці чинників.
Першим є рівень володіння дитиною аспектами українського мовлення. Перш ніж навчити читати малюка, необхідно навчити розуміти українську мову, це забезпечить дитині успішність комунікації за допомогою цього виду мовленнєвої діяльності. Цей момент дуже важливий, особливо в умовах двомовності.
Другим чинником виступає загальна культура дитини, її вікові особливості, загальні знання. Цей аспект важливий для подальшого розуміння дитиною прочитаного тексту. Що більше дитина знає про оточення, то краще вона буде розуміти прочитаний текст і потім добре його перекаже.
Необхідним є і рівень розумового розвитку дитини. Для того, щоб оволодіти принципом звуко-буквеного складу мовлення, малюк має певною мірою абстрагуватися безпосередньо від цих явищ. Дитина має бути здатною до умовисновків на основі аналізу, синтезу, класифікації, порівняння елементів мовленнєвої діяльності, як от звуків, букв, складів, слів, речень, володіти принципами перенесення явищ, що спостерігаються, з однієї ситуації в іншу.
Дуже важливим чинником виступає певний розвиток вольових якостей дитини, необхідних для того, аби подолати перешкоди, що стають на шляху отримання певних знань, уміння зосередитися на завданнях, запам'ятати найбільш важливе тощо.
І найголовніший чинник — свідома готовність дитини вчитися. Вчити малюка читати треба не тому, що сусідська дитина вже це робить, не заради престижу, бажання похвалитися перед рідними. Якщо ви сформували у дитини бажання читати своїм прикладом, дитина намагається бути схожою на старшого брата, який читає, у неї є бажання дізнатися, яка це буква, що написано в книжці — тільки тоді можна починати це робити. Поштовхом для цього служить бажання дитини, інтерес до дії.
Всі перелічені чинники є психологічною базою, що має бути достатньо сформованою у кожної дитини до моменту її систематичного предметного навчання.
Формування готовності до систематичного читання на уроках у школі передбачає ряд моментів. Процес оволодіння складною навичкою читання починається з володіння окремими її компонентами. Ефективність опанування цієї навички залежить від ступеня сформованості кожного з них.
Першою складовою є уміння чути і правильно виділяти (аналізувати) звуки живого мовлення, тобто усвідомлювати окремі звуки в словах, вміння виконувати звуковий аналіз і синтез (наприклад, пропонуємо дитині послухати слово «мама» і сказати, які звуки малюк чує, який перший, другий, третій, останній звук). Виділення звуків зі слів на початковому етапі навчання викликає у дітей великі труднощі. Виникають перші невдачі, але терпіння дорослих, уміння побачити і підтримати матимуть свої результати. Якщо дитина не може цього робити, повторіть вправу ще раз, поясніть їй повністю, як це робити і попрацюйте з аналогічним словом.
Наступним є формування уміння пов'язувати ці звуки з буквами, тобто дитина має усвідомлювати, що кожному звуку мовлення на письмі відповідає якась буква (або: звук мовлення ми замінюємо на відповідну йому букву), звуки мовлення ми чуємо, а букви бачимо, читаємо і, навпаки, кожна буква позначає певний звук і при читанні ми озвучуємо букву відповідним звуком. На перших етапах роботи з дітьми букви часто малюкам незнайомі і зв'язок «буква — звук» ще несформований. Тому впізнавання букви затримується. Невідпрацьований звуко-буквений зв'язок гальмує становлення процесу читання.
Уміння озвучувати букву в слові (побуквене читання), об'єднувати (синтезувати) звуко-букви у склади (поскладове читання). Для маленьких дітей є незвичним злиття букв у склади, прочитання слів, речень. На перших етапах становлення дитячого читання слова сприймаються ними як простий набір букв, спрацьовує механізм зіставлення кожної букви, а не їх комплексу. Механізм зіставлення комплексу букв діятиме тоді, коли саме слово стане звичайним для дитини, коли його образ увійде в довготривалу пам'ять малюка як ціле, що має мовне значення. Поки що слова сприймаються як набір букв, що діють на дитину як фізичні подразники.
Коментарi