Як саме мають поводитися батьки й педагоги, коли помітять у малюка перші ознаки заїкання? Що треба зробити, щоб запобігти його подальшому розвитку?
Педагог дошкільного закладу має поінформувати батьків про те, що у мовленні їхньої дитини стали простежуватися запинки, та порадити звернутися для консультації до логопеда і лікаря-психоневролога до дитячої поліклініки.
Батьки мають пам'ятати, що до подолання заїкання треба приступати одразу ж, щойно вони помітять запинки в мовленні малюка. Інакше заїкання може закріпитися та перейти у стійкий дефект. Що раніше розпочати роботу, то ефективнішими будуть результати.
При перших проявах заїкання батькам, педагогам та усім, хто часто спілкується із дитиною, потрібно дуже дбайливо ставитися до неї.
Часто малюк спочатку не розуміє, що почав заїкатися, — і це найкращий варіант.Однак, як правило, батьки починають фіксувати увагу на цьому дефекті: чи сварять за «баловство», чи спиняють та примушують знову й знову повторювати неправильно вимовлені слова, чи в присутності дитини обговорюють її мовлення. Це зайвий раз травмує психіку дитини, викликає в неї страх перед власним мовленням та закріплює дефект.
Навіть зовсім маленька дитина дуже швидко починає усвідомлювати свої мовленнєві недоліки та болісно реагувати, а виражається це у вередуванні, упертості й навіть в агресивності.
Задача батьків і вихователів — повністю забути, вилучити з уживання у своєму лексиконі слова «не бійся», «не хвилюйся», «не заїкайся». Адже саме вони дають дитині настанову на ці відчуття, провокують ці стани й зовсім не допомагають.
Якщо малюк починає щось казати із запинками, варто одразу ж йому допомогти, закінчити вимовляти за нього важке слово. Проте взагалі забороняти дитині розмовляти не слід.
Батькам удома та вихователям у дитячому садку потрібно стежити за тим, щоб малюк якомога менше розмовляв, попереджувати можливі питання й прохання з боку дитини. Так, наприклад, якщо малюк хоче дістати якусь іграшку, то дорослому не треба чекати, доки він почне просити її, а самому подати.
Уважно спостерігаючи за дитиною, слід попереджувати її бажання говорити. Рекомендується уважно вислухати дитину, а також починати з нею фразу та промовляти її разом. Спілкуватися з дитиною слід спокійно й доброзичливо.
Розмовляти з малюком треба у дещо сповільненому темпі. Звучання мовлення має бути плавним, мелодійним.
Ті самі вимоги висувають і до читання вголос. Читати книжки дитині потрібно виразно, з чіткими, осмисленими паузами та з дещо розтягнутими наголошеними звуками у словах. Головне — читати нешвидко! Обирати для читання рекомендується одні й ті самі казки, вірші, особливо ті, що подобаються дитині.
Коментарi