Під ялинку я крокую,

Не страшне, що не танцюю.

Фото мама вже зробила,

Як дитина тут ходила.

Мамі ручкою махаю,

Не біда, що не співаю.

Всі направо, я – наліво,

Все вирішую сміливо!

Про садок я рік не чув,

А на свято я прибув!

Вже й ім’я моє забули?

Голосно скажу, щоб чули!

Я прийшов, я так радію!

То пусте, що й стать не вмію.

Мама рада, тато радий.

Тьотя рада, дядя радий.

Всі вони мене вітають,

Раз по-раз мене гукають,

Щоб поправить комірець,

Похвалити: «Пустунець!»

А як віршик розкажу,

Враз до мами підбіжу,

Хай матусенька радіє,

Віршики читать умію -

То нічого, що не в тему…

Взагалі це - не дилема,

Бо адреналіну дозу,

Дам я навіть Дід Морозу.

Щось музкер наш зажурився,

Лобик потом вже покрився..

Щоб вона не розслаблялась,

Ми з родиною старались.

Ми традицій не забудем,

Знову рік ходить не будем.

Щойно свято знову буде,

У садочок ми прибудем!

Кiлькiсть переглядiв: 1403

Коментарi

Для того, щоб залишити коментар на сайті, залогіньтеся або зареєструйтеся, будь ласка.