Використання сучасних інноваційних технологій під час ознайомлення дошкільнят з елементами економіки

Чи потрібно і навіщо дошкільнику економічне виховання? Це питання більше десяти років тому піднімалося в журналах "Дошкільне виховання". Але, на наш погляд, проблематично він не звучав, тому що основою економічного виховання дошкільників були і є завдання морально-трудового виховання, які ставить перед нами "Програма виховання і навчання в дитячому садку".

Економічне виховання - процес формування у людини сучасного економічного мислення, почуття бережливого хазяїна, працелюбності, старанності, діловитості, організованості і завзятості. Економічне виховання в сучасний період - актуальна проблема як для дітей, так і для дорослих. Для відбудови економіки держави, для грамотного вирішення великих і малих економічних завдань треба серйозно займатись економічним вихованням підростаючого покоління, і насамперед здійснити перелом у відношенні до трудової діяльності, ресурсів держави, до господарювання, до державної, комунальної і приватної власності. Велику кількість цих питань доводиться вирішувати вперше.

В Україні дуже малий досвід нових ринкових відносин і вже чимало накопичено«досягнень» шкідливої і ворожої народу економіки. Питання: «Чи потрібно і навіщо дошкільнику економічне виховання?» — набуває нині особливої актуальності і вимагає серйозної педагогічної корекції. Чим більше діти дошкільного віку стикаються із соціальною дійсністю, побутом, тим більше виникає у них питань. Повсякденне життя,сім’я, спілкування з однолітками, нарешті, навчально-виховна робота в умовах дитячогосадка формують той емпіричний досвід, який стає базою для подальшої роботи з економічного виховання. І ось тут-то педагог повинен стати для дитини авторитетною людиною, яка допоможе правильно осмислити нові явища, факти, поняття. Аналіз наукових праць, програмно-методичних документів для дошкільних установ, таких як: Курак Є. А. «Економічне виховання дошкільників. Орієнтовна програма, перспективнепланування, конспекти занять», Орлова І.Ю. «Економічне виховання дошкільників з використанням елементів ТРВЗ»; Сасова І. А. «Економічне виховання дітей в сім’ї», показує: з дітьми дошкільного віку в цьому напрямку система цілеспрямованої роботи поки не склалася. За кордоном приділяють пильну увагу підготовці підростаючого покоління до життя, праці, до вміння заробляти свої гроші і мати свою справу.

Спеціальні економічні програми ставлять своєю метою формувати з дитячих років економічне мислення, поважати людей, які вміють працювати в бізнесі, дітей навчають орієнтуватися в рекламі, правильно, ощадливо, за призначенням витрачати кишенькові гроші, не купувати непотрібних речей, не заздриш придбанням однолітків,розраховувати на свої можливості. За даними психологів, на кордоні дошкільного та шкільного віку відбувається як би змикання зв’язків між двома найважливішими сферами життя — світом людських відносин і предметним оточенням. Один світ опосередковується іншим.

Старші дошкільники починають виділяти себе в системі взаємин через предметно - операційну діяльність зокрема трудову, яка згодом починає визначати особистісну природу в системі відносин. Саме в цей період відбувається стрибок у становленні особистості, її базових психічних підстав. І, природно, випустити з уваги цей період дорослим ніяк не можна.

Мета економічного виховання — розкрити дитині навколишній предметний світ як духовних і матеріальних цінностей, як частину загальнолюдської культури і в процесі пізнання навчити відповідним формам поведінки. В даний час у зв’язку з переходом України до ринку значно підвищуються вимоги до рівня економічної грамотності, як дорослих, так і дітей. Для того, щоб дитина в школі добре розумілася в найскладніших економічних поняттях починаємо працювати в цьому напрямку з 5-6-річного віку в тісній співпраці з батьками. І тому вихователі ставлять перед собою такі:

Завдання зекономічного виховання:

1. Формувати елементарні економічні знання у дітейвід 3-х до 6-ти років.

2.Учити розуміти та цінувати навколишній предметний світ (як результат людської праці), помічати рукотворну красу, ставитися до неї з повагою.

3.Формувати ціннісне ставлення до таких якостей людини-господаря, як: бережливість, раціональність, економність, працелюбність.

4.Розвивати емоційну сферу, здатність розрізняти почуття інших людей, формувати позитивну самооцінку.

5. Виховувати в дітей навички мовленнєвого етикету.

6. Формувати розумні потреби та вміння правильно поводитись у реальних життєвих ситуаціях.

Формування економічної компетентності старших дошкіль­никівумовно поділяємо на три етапи:

• орієнтовно-адаптивний;

• діяльнісно-поведінковий;

• діяльнісно-творчий.

І – етап – орієнтовно-адаптивний. Я акцентую увагу наознайомленні дітей з економічною сферою життєдіяльності; розвитку в них інтересу до економічних процесів; формуванні уявлень про еле­ментарні економічні поняття; збагаченні словнико­вого запасу дітей; цілеспрямованому формуваннісоціально-економічних уявлень.

II - етап- діяльнісно - поведінковий: Роботу спрямовую на осмислення, оцінку та узагальнен­ня дітьми первинного економічного досвіду, форму­вання у них навичок економічно доцільної поведінки через розв’язання пізнавальних завдань, проведення різноманітних ігор, занять та інших форм роботи з економічної тематики.

ІІІ - етап — діяльнісно-творчий. Відбувається формування у дітей вміння використовувати та са­мостійно збагачувати вже набутий первинний еко­номічний досвід під час проведення ситуативних та рольових ігор економічної спрямованості, ігор стратегій, театралізованої діяльності за сюжетами казок та розповідей, розв’язання життєвих та штуч­но створених ситуацій, які вимагають пошуку нових економічно обґрунтованих рішень.

На кожному з цих етапів діти поглиблюють отримані раніше,знання, набувають корисного досвіду та вчаться застосовувати його напрактиці, розв’язуючи різнобічні життєві ситуації під час різних видів ігор економічної спрямованості.

Економічне виховання – це одна з граней виховного процесу дошкільників. Потреба в ньому була завжди, але значимість посилилася в період реформ 1990-х років, і прагнення нашої економіки до ринкових відносин.

У радянські часи дитина могла знати про наявність грошей, наприклад, в житті взагалі, про відсутність їх йому повідомлялося фразою «... не куплю, немає грошей», його рідко посвячували в те, як вирішуються грошові проблеми. Він також знав, що йому хочеться мати ту чи іншу іграшку, або ласощі і, що його бажання майже завжди задовольнялося, але не знав, за рахунок чого це здійснилося. Він знав, що достаток у сім'ї забезпечується старшими, але не здогадувався, що і він може допомогти своїй родиністати багатшими. Він багато чого знав, але і про багато що не здогадувався - не було в цьому необхідності.

В даний час виникли нові цінності, а колишні втратилися, по іншому сприймається життєдіяльність суспільства. Дошкільник приходить в сьогоднішнє життя, в таку якою вона існує, рівноправним членом, якому належать її вдосконалювати. Йому простіше, над ним не тяжіють попередні знання, але йому і складніше - він ще не знає, як в цьому житті реалізувати себе, але він і дуже щасливий тому, що йому належить ще так багато пізнати... Незалежно від того, займається дошкільний заклад економічним вихованням чи ні, наш маленький співгромадянин черпає деяку інформацію з навколишнього світу, алевона залишається лише інформацією, а завдання вихователя і батьків зробити її інструментом для використання.

Не завжди виправдано, але за економічне виховання дошкільників зараз беруться багато педагогів, думаючи, мабуть, що це дуже просто. Адже не можна не погодитися з тим, що, як і будь-яка інша галузь знань, економіка вимагає певної підготовки, щоб правильно інтерпретувати економічні категорії поняття.

Нерідко економіка підміняється:

- Арифметикою (наприклад, Маша пішла в магазин і купила хліб за 7 рублів, цукерок на 3 рублі. Скільки грошей витратила Маша?Тут би слід звернути увагу на те, що Маша купуючи хліб, цукерки думала про те, який продукт потрібно купити, щоб він був вигідний і за ціною, і за якістю);

- природою (наприклад, експеримент з вирощуванням овочів на дачній ділянці і з тим, який урожай виходить в залежності від якості і догляду за рослинами і який дохід від цього може отримати сім'я);

-в якійсь мірі ознайомленням з навколишнім («Червона шапочка запитує: «Яким видом транспорту можна добратися до моєї бабусі?» Можна, звичайно і цей маршрут визначити, але при цьому показати, що можна вибрати більш економічний, скажімо, по вартості або за витратами часу, або за якістю дороги, оскільки тоді менше зношується взуття тощо).

Нерідко трактування термінів, категорій, економічних понять помилкова. Скажімо,під бюджетом розуміється лише дохідна частина його, в той час, коли бюджет це звіт доходів і витрат.

Іноді визначається поняття, наприклад «реклама» і не пояснюється її значення як позитивне, так і негативне, погодимося з цією подвійністю, і ще з тим, що реклама це механізм впливу на економічні процеси, але ніяк не економічна категорія і зовсім не економічний показник, і говорити про неї, мабуть результативніше, в ракурсі її впливу на економічний результат.

Економіка - це, перш за все, рішення двох ключових питань: звідки беруться кошти (не обов'язково гроші), і як ними розпорядитися, при цьому відсутність одного з них робить недієздатним другий.

Складність здійснення економічного виховання, в недостатній економічній грамотності педагогів, а батьків, в більшості своїй, і в педагогіці, і в економіці, а тим більше в поєднанні цих наук.

Полегшення у здійсненні економічного виховання містить той фон, який присутній сьогодні.

Дитина бере участь в економічних процесах. Він разом з батьками ходить в магазин, іноді сам робить покупки, і хочемо ми цього чи не хочемо, він все одно отримує економічний досвід. Тому завдання педагога не тільки дати якийсь обсяг економічних знань, але, що дуже важливо, навчити правильно цими знаннями розпоряджатися тобто виховувати економіста.

Виходячи з вищесказаного, пропоную включити в програму виховання дошкільників такі ключові теми:

1. Моя країна і моя сім'я.

2. Доходи сім'ї

3.Витрати сім'ї.

4. Поточний і перспективний сімейний бюджет.

5. Сімейне заощадження та їх використання.

У підсумку дошкільник повинен знати основні економічні поняття і категорії, яким було приділено увагу на заняттях: вміти порівнювати свої потреби і можливості; усвідомлювати, що гроші «ростуть» якщо їх зберігати не в банці - скарбничці, ав банку; відчути причетність своєї родини до розвитку і зміцненню держави і нерозривний між ними зв'язок; засвоювати, що зарплата - це оплата за кількість і якість праці, а пенсії за минулу працю, а допомога на дітей - це аванс дітям у розрахунку на їх майбутню працю; що витрати сім'ї не повинні бути марнотратними, і, що дитина може, будучи економним, їх збільшити; що реклама може допомогти, якщо вона правдива, і навпаки, нашкодити, бюджету сім'ї; що заощадження сім'ї - це грошові кошти, які можуть залишитися, якщо розумно витрачати свої доходи і можуть бути використані для відпочинку всією сім'єю або придбання необхідних, але дорогих речей і т.п., усвідомити свою значимість для сім ї і суспільства; відповідальність за свої вчинки, які можуть позитивно або негативно позначитися на економічному становищі сім'ї та його самого.

Економічне виховання має яскраво виражений прикладний характер і тому прийоми і методи його здійснення має виокремити з загального арсеналу педагогічних прийомів і методів. Вони повинні носити характер «занурення» і, більшою мірою, активний. Це, перш за все, на кожному кроці спонукання до дискусії та висловлення своєї позиції з будь-якого порушеного на занятті питання, це обов'язкова підведення підсумків вихователем з оцінкою правильності і помилковості висловлювань і поведінки дітей.

Результати економічного виховання будуть виявлятися в усвідомленому відношенні дітей до праці батьків і взагалі до будь-якої праці; в їх поведінці, при вирішенні питань ефективності витрачання всіх ресурсів: грошових, одягу та взуття, електроенергії та води, їжі та відходів, часу і здоров'ю, своєму і всіх членів сім'ї, вихователів, майна дитячого саду; в здатності до правильного вибору ситуації, пов'язаної з економічною діяльністю; у виробленні почуття господаря нарівні зі старшими членами сім'ї, а також відповідального ставлення до свого майна, до майна дитячого саду, до майна товаришів; у прагненні до підвищення доходів сім'ї.

Процес формування економічного досвіду дошкільнят відбувається за двома напрямами.

По-перше, дитина засвоює досвід попередніх по­колінь у вигляді сталих економічних законів та по­нять (через телебачення, гру з друзями, батьками).

Сформований досвід є необхідним надбанням лю­дини для орієнтації та участі в соціально економічній сфері життєдіяльності.

По-друге, елементарний економічний досвід дитини формується у різних видах діяльності і є результатом її власної економічно доцільної поведінки. Це може бути спостереження за економічни­ми процесами, виконання соціально-економічних ролей, участь у налагодженні найпростіших еконо­мічних взаємозв’язків між різними людьми (обмін, продаж, купівля).

А для цього існують такі шляхи реалізації:

- Створення сприятливого та відповідно насиче­ного розвивального середовища.

- Проведення цільових прогулянок, екскурсій, тематичних занять (один раз на тиждень).

- Організація різних видів ігор (дидактичних, настільно-друкованих, сюжетно-рольових, рух­ливих, ігор-презентацій, ігор-стратегій).

-Читання художньої літератури, фольклору, ав­торських казок економічної тематики, прове­дення театралізацій за змістом цих творів.

- Моделювання реальних життєвих ситуацій еко­номічної спрямованості, розв’язання творчих завдань.

- Проведення розваг, свят, оформлення виставок.

- Інформування батьків щодо завдань і змісту економічного виховання дітей у дошкільному закладі та сім'ї.

-Активна участь батьків у проекті з економічної освіти дошкільнят (відкриті заняття, економічні ярмарки, свята, конкурси, Дні відкритих дверей тощо).

Для того, щоб діти твердо засвоїли знання з економічного вихованнявелику роботу проводимо з батьками.

Багато приділяється уваги темі: «Економічне виховання в сім’ї».

Перше, що важливо пам'ятати, обдумуючи стратегію «фінансової» виховання дитини: «Володіння «майном» розвиває в людях почуття відповідальності за нього, і це зовсім не поганий шлях до розвитку самостійності мислення. Звідси випливає перший принцип «фінансового виховання»: дотримуватися гарантії недоторканності приватної власності. Тим, що належить дитині, може розпоряджатися тільки вона сама. Причому, це стосується не тількигрошей, але і іграшок, книжок і т. д. Тобто, якщо обумовлено, що дана річ належить дитині - не можна лаяти її за те, що вона надумалась її подарувати комусь, або обміняти, або просто зіпсувала. Тільки усвідомлення наслідків своговчинку може надалі утримати дитину від невірного кроку. Іншими словами, хай краще виявить, що даремно подарував другу новенький самоскид, ніж років через 20 - що необачно розлучився з автомобілем або квартирою.

Природньо, при появі тієї чи іншої речі, треба спробувати знайти їй «господаря» (чия вона? Вона в особистому користуванні або у частому?). І ненав'язливо пояснити дитині, що він може з цією річчю робити, як розпоряджатися нею і т.д. Можна згадати і своє дитинство, розповісти, як особисто берегли (або не берегли) свої іграшки, і що з цього вийшло. Іншими словами, промальовувати перспективу «життя» тієї або іншої речі. Тоді дитина буде готова до тих несподіванок, з якими може зіштовхнутися (загубилася, розбилася, порвалася - або: збереглася так добре, що служила багато років, і була найулюбленішою).

2. Прийняти всі збитки заздалегідь. Поставити собі питання: чи згодні «загубити» будь-яку суму зараз, коли багато чого можна виправити, ніж зіткнутися з невиправною ситуацією в подальшому?

Пам'ятайте, що з нами дитина вчиться, маючи «страховку» - якою у нього, можливо, не буде надалі.

Тому нехай він при нас зробить як можна більше помилок! Наше завдання тут - не лаяти і докоряти, А розбирати ці випадки з чисто дослідницькою метою. Коли дитина зрозуміє, що ми хочемо їй допомогти, він буде прислухатися до наших порад.

3. Завжди пояснювати, чому витратити гроші можна саме таким чином. У придбанні важлива не вона сама, а обговорення навколо неї - можливі варіанти, співвідношення якості і вартості, її вплив на відносини з іншими («Тепер та зможеш запросити своїх друзів і послухати цей диск разом з ними!"). Це привчає дитину вибирати, а значить, аналізувати існуючі альтернативи. Радитися з ним і при спільних (або тільки наших!) покупках. Користь подвійна: можна буде побачити, який хід його думок, що для нього є критерієм успішності покупки («як у всіх», «як ні в кого», «дуже дешево», «виглядає дорого»,«всі ахнуть» і т. д.) і отримати інший погляд зі сторони.

4. Чітко дотримуватися домовленостей: ніяких «додаткових» фінансових вливань, якщо дитина не раціонально розпорядилася первинною сумою; завжди треба віддавати обіцяне, у іншому випадку - не обіцяти нездійсненного. Найпоширеніша помилка батьків - це компенсація втраченого (неправильно витраченого) дитиною.

5. Обов’язково визначати систему фінансування дитини. Чим раніше він одержить у свої руки гроші, тим краще! (Оптимально з 3-х років). Адже для того, щоб навчитися чогось, (ну, наприклад, вирощувати квіти, розмовляти по телефону і т.д.) треба робити це якомога частіше. Навичка формується при безпосередній дії і його багаторазовому повторенні!

На підставі вищевикладених принципів розроблена система фінансового навчання дитини.Ось її суть:

Система фінансування . (Кишенькові гроші) Головна теза: Кишенькові гроші - це ті кошти, розпоряджатися якими дитина може на свій розсуд, незважаючи іноді і на поради! Завжди треба пам'ятати, що це не засіб заохочення чи покарання, а засіб розвитку певних навичок, своєрідний інструмент - такий же, як ніж або виделку (для їжі), молоток (для забивання цвяхів), лійка (для поливання квітів). Які позиції треба визначити в першу чергу:

-Періодичність з якою видаються кошти (оптимально - щотижня.)

- розмір (сума) (природно, чим менша дитина, тим менше сума. Виходити треба зі своїх можливостей, але поцікавитися у дитини, яка сума б його влаштувала. Вивчити його запити. Якщо запити сильно високі (часто діти, до речі, не дуже вимогливі), разом потрібно відкоригувати їх, пояснивши, що можемо виділити тільки певні кошти.)

- Що входить до переліку витрат(Треба нагадувати дитині частіше, що гроші - це засіб для отримання чогось, а не мета самі по собі. (Багато дітей мріють стати багатими. Краще, якщо вони будуть мріяти мати гроші, щоб... побудувати корабель, відкрити школу, подорожувати і т.д.) Обов'язково треба цікавитися, куди витрачені гроші або сплачені необхідні витрати. Однак не можна наполягати на повному звіті про особисті витрати - треба поважати таємниці дитини, його можливі промахи.

Якщо витратив свої гроші «не так» - треба пояснити, як треба (або як зробили б ви) і чому саме так. Не треба жаліти дитину, якщо він «потрапив» (не так витратив, обраховані і т.д.). Краще обговорити, чому так вийшло, що він не врахував. Поспівчувати: «Ну, що ж...." Ніколи не пропонувати фінансову компенсацію. Обмежитися психологічною. Якщо загубив - ніколи не лаяти, інакше він буде боятися зв'язуватися з грошима». Сказати просто, що з вами таке теж бувало, і не раз.)

- Штрафні санкції. Система штрафів - це щось на зразок ділової гри, коли збитки хоч і не смертельні, але вельми неприємні. Така гра може послужити непоганою діагностичною процедурою для дитини. Це покаже, наскільки він готовий до матеріальної відповідальності за свої дії, наскільки уважний, самостійний і справедливий до потреб інших.

Як вважає Орлова І.Ю., діти знайомляться з поняттям «штраф» у громадському транспорті, коли деякі люди не платять за квиток. [2, с. 45]

Зазвичай перша згадка про штрафи виникає у разі, коли ви даєте дитині гроші в борг. Якщо ви дали дитині грошей у борг - обов'язково вимагайте повернення всієї суми в строк. Відразу треба обумовити штрафні відсотки (пені) і не соромитися наполягати на їх виплаті. Нехай дитина зрозуміє, що за невиконані зобов'язання треба платити. Краще закріпити свою угоду письмово (розпискою).

Отже, що ж дає дітям система самостійного розпорядження грошима:

-уміння рахувати (у прямому арифметичному сенсі: складати, множити, ділити і т.д.);

-знання про співвідношення вартості речей (послуг);

-уміннявибирати (між двома «хочеться», між потрібним і необхідним, гарним і поганим і т.д.);

-уміння вибиратирозвиває мислення і здатності аналізувати;

-уміння відмовлятися (від менш потрібного, від неякісного, від менш цінного - і відповідно визначатипріоритети);

-підвищення самооцінки, почуття власної гідностіЯк будь-який навик (знання, вміння) - новий досвіддодає впевненості («Я сам щось вирішую»). Міра психологічної зрілості - це міра відповідальності. Щоб відчути себе дорослим, треба пізнати себе через дію, через прояв себе в тих чи інших ситуаціях. Механізм тут такий: вчинок - наслідки - усвідомлення - розуміння - розвиток - психологічна зрілість - новий, вже більш зрілий вчинок.

-пізнання себе. Іноді діти з подивом виявляють, що вони не такі добрі, як про себе думали; не так безпорадні, як припускали - все це веде до рефлексії.

-Пізнання інших. Чим раніше дитина усвідомлює, що грошові відносини іноді є «лакмусовим папірцем» і для дружби, і для любові, тим менше помилок і провокацій здійснить він надалі. Повага доінтересів інших - теж важливо. Усвідомивши, як іноді важко позбутися частини своєї власності, не буде претендувати на власність іншої (в тому числі і на вашу).

Радість благодійності, безоплатної допомоги іншим. Це важливо! Можна навіть запропонувати дитині покерувати частиною його коштів на добрі справи і подивитися, як він до цього поставиться (хороший тест дай батьків - кого ж ми виростили? Що нас чекає в старості?).

-Можливість проявити себе «на рівних» у відносинах з батьками (укладення договорів, позичання, Можливість «скинутися» на спільну справу і т.д.). Тут - база для становлення суб'єктності дитини.

-Знайомство з основними фінансовими поняттями - «боргове зобов'язання», «кредит», «договір», «розписка» і т.д.

Сучасній людині поряд зі знанням комп'ютера та іноземної мови сьогодні також необхідні початкові знання у фінансовій сфері. Ринок є ринок... До того ж, не виключений варіант, що навчання відносинам з грошима стане для дитини першою сходинкою у виборі сфери професійної діяльності.

-Уміння прораховувати свої дії, бачити наслідки того чи іншого рішення.

Аналізуючи все вищевикладене, можна зробити об'єктивний висновок про необхідність планомірного економічного виховання дітей.

Перш за все, дати дітям знання про працю та про все, що з ним пов'язано, згідно з "Програмою виховання і навчання в дитячому садку". (8, с. 65)

Можлива за умови повноцінного вирішення повноцінного виховання в усіх вікових групах дитячого саду, тому що праця - провідна категорія економічної науки.

Знайомство дітей з найпростішими економічними термінами: економіка, інфляція, бюджет, ціна,гроші, валюта, товар, вартість, банк, аванс, кредит, відсоток, дохід, збиток, власність, прибуток, бізнес, біржа, акція, дивіденди, банкрут, аукціон, реклама, підприємство, власник, вигода,бартер,конкуренція, норма, продукція, ферма, ярмарок; познайомити дітей з новими професіями, такими як менеджер, підприємець, бізнесмен, фінансист, рекламодавець, фермер, брокер, бухгалтер. Закріпити знання з області категорій, пов'язаних з працею (предмети праці, результати праці, індивідуальна - колективна праця); познайомити з поняттями: дорожче - дешевше, вигідно-невигідно, виграв, програв, поміняв; формувати знання про людину бережливе, економному, хорошого господаря; вчити правилам чесної, справедливої гри, вміло програвати, не ображаючись на партнера.

Пошук оптимальних шляхів вирішення проблеми економічного виховання дошкільників призвів до використання ігрових технологій.

Серед різних видів ігор особливу значимість я приділяю сюжетно-дидактичним іграм економічної спрямованості. Для економічного виховання особливо важливо розвиваючий вплив сюжетно - дидактичних ігор: розвиток навичок поведінки у відповідності з правилами, співпереживаннями; вміння шанувати, брати роль, співпрацювати, оцінювати ситуацію, бути терплячим, винахідливим, наполегливим. Сюжетно-дидактична гра допомагає збагнути сенс трудової діяльності дорослих, точно виконуючи всі правила дії у відповідній обстановці. Цього можна досягти при дотриманні наступнихумов організації сюжетно-дидактичних ігор:

1. Відбір знань для ігор;

2. Ознайомлення з доступною діяльністю дорослих через наочність;

3. Відображення економічного змісту в сюжеті і змісті гри;

4.Збагачення ігор за тематикою, сюжетом, ролям, взаєминам;

5.Спільне виготовлення атрибутів для ігор;

6. Участь вихователя в грі;

7. Створення ігрової проблемної ситуації.

Розвиток сюжетно-дидактичної гри йде поетапно:

1 етап - Сюжетно-дидактична гра - вихователь у провідній ролі.

2 етап - Сюжетно-дидактична гра - вихователь у другорядній ролі.

3 етап - Самодіяльна сюжетно-дидактична гра. Вихователь-спостерігач.

Система сюжетно-дидактичних ігор дозволяє закласти основи базису особистісної культури дошкільнят і пріоритетом економічної о розвитку через інтегрування різних видів діяльності. [3, с.75]

Якість гри дітей багато в чому визначається їх поінформованістю про сферу життя, що відображається в грі. У зв'язку з цим важливо велику увагу приділяти засобам збагачення сюжету при розробці ігровихтехнологій.

Практика роботи показує, що найбільш доцільною є наступна структура технологічної карти сюжетно - дидактичної гри:

1. Тема, завдання гри.

2.Ролі, зміст сюжету.

3.Засоби збагнення сюжету.

3.1.Заняття, дидактичної гри.

3.2. Література, бесіди.

3.3. Спостереження, демонстрація.

3.4. Предметно-ігрове середовище..

Так сюжетно-дидактична гра допомагає зробити економіку зрозумілою через моделювання реальних миттєвих ситуацій: купівля-продаж, виробництво і збут продукції та ін.

Відповідно, дану методичну систему можна впроваджувати в будь-яких дошкільних установах загальноосвітнього типу і використовувати в сім’ї.

Використана література.
1. Богуш А.М. Базовий компонент дошкільної освіти (нова редакція) авт. кол-в; Богуш А.М., Бєлєнька Г.В., Богініч О.Л., Долинна О.П., Ільченко Т.С., Коваленко О.В., Лисенко Г.М., Матовець М.А., Поніманська Т.І., Сідельнікова О.Д., Шевчук А.С., Якіменко Л.Ю. - Київ 2012 р. с. 4-9.
2. Грама Н. "Економічне виховання особистості дитини дошкільника". Розвиток особистості дитини дошкільного віку в різних видах діяльності; моногр. А.М. Богун, Н.Г. Грама, Н.І. Луцан та ін. - Одеса: Впр. Бакаєв В.В., 2013 - 236 с.
3. Григоренко Г.І., Жадан Р.П. Виховуємо раціонального споживача. Дошкільне виховання - 2012 - № 1 с. 16-19.
4. Курак Є.А. "Економічне виховання дошкільників. Орієнтовна програма перспективне планування, комплекти занять" .
5. Орлова І.Ю. "Економічне виховання дошкільників з використанням елементів ТРВЗ".
6. Прокудіна О., Сечина Н., Славнікова Ж. "Маленькі таємниці великої економіки" Палітра педагога - 2013 - № 4, с. 6-10.
7. Сасова І.А. "Економічне виховання дітей в сім’ї"
8.Свердлова І. "Формування економічної досвідченості дошкільників засобами гри" Дошкільне виховання 2013 р. - № 1 - с. 54-64.
9. Фесюкова Л.Б. "Соціально-економічне виховання дошкільнят" Ранок. Веста. 2008 р. с. 3-5.
10. Фесюкова Л.Б. "Рік перед школою" - Харьків: Фоліо, 2004 - с. 48.
Кiлькiсть переглядiв: 571

Коментарi

Для того, щоб залишити коментар на сайті, залогіньтеся або зареєструйтеся, будь ласка.