Трудове виховання дітей дошкільного віку як педагогічна проблема сучасності
Двадцять перше сторіччя — сторіччя розвитку інформаційних технологій, глобальних інтеграційних процесів у суспільстві, перебудови в освіті і, відповідно, змін у свідомості людей. У таких умовах усе більшої ваги мають набувати питання економічної та професійної підготовленості молоді до життя в суспільстві, де розвиваються нові економічні відносини між державою та особою, де з кожним днем зростають вимоги до якості роботи, компетентності людей, які її виконують, та до їхніх моральних якостей. Оновлена система освіти в Україні передбачає поліпшення якості засвоєння знань та практичних навичок молоді, починаючи з першої ланки, оскільки саме вона забезпечує моральний та компетентнісний фундамент становлення особистості дитини і, зокрема, на основі знань формує ставлення до праці та перші загальнонавчальні та загальнотрудові навички, залучає до суспільно корисної праці.
Ставлення дошкільників до праці
Сьогодні, якщо запитаємо дитину дошкільного або й старшою віку про те, що необхідно робити, аби життя складалося успішно і щасливо, то навряд отримаємо відповідь: «Працювати». У кращому випадку ночуємо: «Добре вчитися». Ставлення сучасних людей до праці змінилося. Щоб поліпшити його, необхідно переглянути систему знань і про працю дорослих членів суспільства, які отримують діти, змінити ставлення до людей праці і сформувати у дітей працелюбність як одну з базових якостей особистості. Знання стимулюють розвиток моральних почуттів дітей та спонукають їх до діяльності. Тому таким важливим є правильний вибір інформації про трудову діяльність дорослих, яку ми подаємо дітям, та методика її подання відповідно до потреб і запитів дошкільників. Залишаючись актуальною "протягом всієї історії розвитку людства, проблема трудового виховання дітей дошкільного віку потребує сучасних підходів до свого розв'язання.
Ставлення дитини до праці дорослих формується на основі знань, отриманих з різних джерел: від вихователів у дитячому садку, з художньої літератури, мультфільмів та кінофільмів, бесід і розповідей дорослих або дітей та з власного досвіду спілкування з людьми різних професій, спостережень за їхньою діяльністю. Пам'ятаючи, що все починається з родини, спробуємо проаналізувати, яку інформацію про трудову діяльність власних батьків отримує дитина у сім'ї.
Без сумніву, всі батьки мріють про щасливе майбутнє своїх дітей. Більшість із них розуміють щастя як успішність дитини у соціумі, що й прагнуть забезпечити, розвиваючи фізичні сили та інтелект і дитини. Тому насамперед спрямовують свої зусилля на збереження та поліпшення фізичного здоров'я дітей, їхню підготовку до шкільного навчання. У результаті малюки успішно опановують основи математики, грамоти, іноземної мови, інформатики, логіки. їх також навчають бальних танців і бойових мистецтв. На трудове виховання у дорослих, а отже, і у дітей, не лишається ні часу, ні сил. У цьому питанні сім'я покладається на дитячий садок. А дитячий садок виконує замовлення батьків — інтенсивно готує дітей до школи, дбає про здоров'я малюків і, за браком часу, в багатьох інших питаннях покладається на сім'ю...
Практика спілкування з дітьми старшого дошкільного віку показує, що у більшості з них уже сформовано негативне ставлення до праці як до суспільного явища і інтерес до неї відсутній. Причина полягає у тому, що його формування почалося раніше — у молодшому дошкільному віці, коли дитина активно цікавилась і у батьків: «Де ти був?», «Навіщо ти ходила на роботу ? >., .. Що ти там робила?);, «А тато що робить на роботі?», «А чому на роботі треба бути цілий день?». «А дитячий садок — це моя робота?», «А тебе там не сварять?», «А це хороша робота?», «А мене туди візьмуть?». Дитині так цікаво дізнатися, що таке «зарплата», за що її отримують, для чого людям триба працювати, чим займаються на роботі. Узагальнено всі запитання дітей дошкільного віку про працю дорослих можна класифікувати за трьома основними напрямами:
- назви професій та зміст діяльності у кожній з них;
- мотиви і значущість праці;
- оцінні судження та прогнозування власної майбутньої трудової діяльності.
У родині діти можуть дізнатися, як називається професія тата, мами, найближчих родичів, сусідів, друзів та знайомих, а також отримати знання про загальну характеристику трудових дій у кожній з професій: що саме робить людина цієї професії, які машини допомагають їй у діяльності тощо. Проте, як показали дані експериментальних досліджень, проведених у дошкільних закладах, близько 80 % сучасних дітей старшого дошкільного віку не знають, де і ким працюють їхні батьки. Стандартна відповідь: «На роботі». Це свідчить про те, що батьки не розповідають своїм дітям про зміст власної трудової діяльності. Тож мусимо констатувати, що сучасні діти старшого дошкільного віку обмежені у знаннях про виробничу діяльність своїх близьких.
Здебільшого діти не мають інформації щодо мотивів і значущості праці, або ж у їхній відомості така інформація постає у викривленому вигляді. Але ж ще Григорій Сковорода стверджував, що саме праця с основою розвитку суспільства, його пружиною, а в кожній людині самою природою закладено «тайний закон сродності», тобто нахили до тієї чи іншої діяльності. якщо ці нахили виявлено у дитинстві і розвинено та застосовано людиною у зрілі роки, то на думку філософа, у суспільстві буде створено умови для оптимального і безконфліктного розвитку Діяльність кожної особистості в ідеалі, має спрямовуватися на розвиток — особистий та суспільний.
Працюючи сьогодні у будь-якій сфері, людина задовольняє насамперед свої особисті потреби: заробляє на життя. Проте існує, й інше, суспільне, значення праці. Так, результатами праці учителя, машиніста, перукаря, архітектора, ученого, тобто людей різних професій, користуються й інші члени суспільства.
Діти дошкільного віку, як правило, легко засвоюють особисте значення праці дорослих, формулюючи його у судженні: «Тато працює, щоб заробляти гроші і потім купувати мені цукерки, іграшки, їжу». Осягнути ж суспільне значення праці самостійно вони не здатні. Тому й розглядають працю лише як засіб особистого збагачення, задоволення власних потреб. Праця дорослих сприймається ними як важкий обов'язок, необхідність, що відволікає від цікавого проведення часу і який ліпше оминути. У майбутньому індивідуалізм таких працівників може при звести до негативних наслідків.
Які ж професії подобаються сучасним дошкільникам? Насамперед, як свідчить опитування, вони обирають роботу, на їхню думку, легку і цікаву, проте таку, що приносить великі гроші. Так, сучасні хлопчики хочуть бути бізнесменами, депутатами, президентами країни, банкірами, власниками нафтових компаній, футбольних клубів, а також охоронцями, міліціонерами, водіями таксі і навіть працівниками автомийки. Дівчатка у віці від п'яти до шести років, розмірковуючи про майбутнє, бачать себе нареченими (не дружинами і не мамами), моделями, співачками, ведучими телепередач, у поодиноких випадках — вихователями у дитячому садку.
Зовсім непопулярні серед сучасних дітей такі професії, як лікар, учитель, кравець, перукар, будівельник, пекар, кухар, хлібороб, садівник, фермер, продавець. Професії муляра, столяра, сантехніка, не кажучи вже про двірника, викликають у дітей здивування й одностайне «ні», якщо дорослий пропонує їм уявити себе у такій ролі. Насторожує і той факт, що непопулярними стали навіть так звані «романтичні» професії, про які раніше мріяли всі без винятку дітлахи: космонавт, пілот, капітан морського судна, моряк, дослідник Арктики, вчений.
Найдоступнішим джерелом отримання знань про роботу дорослих для сучасних дітей с телебачення. Проаналізуймо, представники яких професій найчастіше з'являються на екрані. Президент, депутати, банкіри, ведучі телевізійних шоу, моделі, представники шоу-бізнесу завжди гарно вбрані, усміхаються, до них ставляться з повагою. А ось екранні вчителі, шахтарі, лікарі, домогосподарки, водії, представники комунальних служб постійно на щось скаржаться, не модно вдягнені, їм співчувають. Без сумніву, дитина буде обирати для себе щось із першої групи, адже, за Абрахамом Маслоу потреба у визнанні є однією з основних у ієрархії потреб особистості.
Інше джерело інформації — щоденні спостереження дитини суспільних відносин. Дитина найчастіше зустрічається з представниками таких професій, як продавець (він увесь час сердитий, неохайний, люди на нього ображаються), водій (він кричить і свариться з пасажирами, інколи не пускає стареньких до себе у маршрутку, не реагує на прохання пасажирів), лікар і вчитель (вони постійно скаржаться на важку роботу і малу зарплатню), двірник і сантехнік (брудні, часто у нетверезому стані, їх жаліють як невдах).
Знання про працю дорослих та представників різних професій діти також отримують у родині та у дитячому садку. Так, ми дуже мало позитивно говоримо про свою роботу, невдоволеність життям знаходить свій вияв у міркуваннях і судженнях уголос, які й чують діти.
І якщо дорослі бажають, щоб діти позитивно сприймали працю, їм самим необхідно змінити власне ставлення до неї.
Коментарi