Повернутися до звичайного режиму

Трудове виховання дітей дошкільного віку як педагогічна проблема сучасності

Двадцять перше сторіччя — сторіччя розвитку інформаційних технологій, глобальних інтеграційних процесів у суспільстві, перебудови в освіті і, відповідно, змін у свідомості людей. У таких умовах усе більшої ваги мають набувати питання економічної та професійної підготовленості молоді до життя в суспільстві, де розвиваються нові економічні відносини між державою та особою, де з кожним днем зростають вимоги до якості роботи, компетентності людей, які її виконують, та до їхніх моральних якостей. Оновлена система освіти в Укра­їні передбачає поліпшення якості засвоєння знань та практичних на­вичок молоді, починаючи з першої ланки, оскільки саме вона забезпечує моральний та компетентнісний фундамент становлення особис­тості дитини і, зокрема, на основі знань формує ставлення до праці та перші загальнонавчальні та загальнотрудові навички, залучає до сус­пільно корисної праці.

Ставлення дошкільників до праці

Сьогодні, якщо запитаємо дитину дошкільного або й старшою ві­ку про те, що необхідно робити, аби життя складалося успішно і щас­ливо, то навряд отримаємо відповідь: «Працювати». У кращому випад­ку ночуємо: «Добре вчитися». Ставлення сучасних людей до праці змі­нилося. Щоб поліпшити його, необхідно переглянути систему знань і про працю дорослих членів суспільства, які отримують діти, змінити ставлення до людей праці і сформувати у дітей працелюбність як одну з базових якостей особистості. Знання стимулюють розвиток мораль­них почуттів дітей та спонукають їх до діяльності. Тому таким важливим є правильний вибір інформації про трудову діяльність дорослих, яку ми подаємо дітям, та методика її подання відповідно до потреб і запитів дошкільників. Залишаючись актуальною "протягом всієї історії розвитку людства, проблема трудового виховання дітей дошкільного віку потребує сучасних підходів до свого розв'язання.

Ставлення дитини до праці дорослих формується на основі знань, отриманих з різних джерел: від вихователів у дитячому садку, з художньої літератури, мультфільмів та кінофільмів, бесід і розпові­дей дорослих або дітей та з власного досвіду спілкування з людьми різних професій, спостережень за їхньою діяльністю. Пам'ятаючи, що все починається з родини, спробуємо проаналізувати, яку інформацію про трудову діяльність власних батьків отримує дитина у сім'ї.

Без сумніву, всі батьки мріють про щасливе майбутнє своїх дітей. Більшість із них розуміють щастя як успішність дитини у соціумі, що й прагнуть забезпечити, розвиваючи фізичні сили та інтелект і дитини. Тому насамперед спрямовують свої зусилля на збереження та поліпшення фізичного здоров'я дітей, їхню підготовку до шкільного навчання. У результаті малюки успішно опановують основи математики, грамоти, іноземної мови, інформатики, логіки. їх також навчають бальних танців і бойових мистецтв. На трудове виховання у дорослих, а отже, і у дітей, не лишається ні часу, ні сил. У цьому питанні сім'я покладається на дитячий садок. А дитячий садок виконує замовлення батьків — інтенсивно готує дітей до школи, дбає про здоров'я малюків і, за браком часу, в багатьох інших питаннях покладається на сім'ю...

Практика спілкування з дітьми старшого дошкільного віку по­казує, що у більшості з них уже сформовано негативне ставлення до праці як до суспільного явища і інтерес до неї відсутній. Причи­на полягає у тому, що його формування почалося раніше — у мо­лодшому дошкільному віці, коли дитина активно цікавилась і у батьків: «Де ти був?», «Наві­що ти ходила на роботу ? >., .. Що ти там робила?);, «А тато що робить на роботі?», «А чому на роботі треба бути цілий день?». «А дитячий садок — це моя ро­бота?», «А тебе там не сва­рять?», «А це хороша робота?», «А мене туди візьмуть?». Дити­ні так цікаво дізнатися, що та­ке «зарплата», за що її отриму­ють, для чого людям триба пра­цювати, чим займаються на ро­боті. Узагальнено всі запитан­ня дітей дошкільного віку про працю дорослих можна класи­фікувати за трьома основними напрямами:

- назви професій та зміст діяльності у кожній з них;

- мотиви і значущість праці;

- оцінні судження та прогнозування власної майбутньої тру­дової діяльності.

У родині діти можуть дізнатися, як називається професія тата, мами, найближчих родичів, сусідів, друзів та знайомих, а також отримати знання про загальну характеристику трудових дій у кож­ній з професій: що саме робить людина цієї професії, які машини до­помагають їй у діяльності тощо. Проте, як показали дані експери­ментальних досліджень, проведених у дошкільних закладах, близь­ко 80 % сучасних дітей старшого дошкільного віку не знають, де і ким працюють їхні батьки. Стандартна відповідь: «На роботі». Це свідчить про те, що батьки не розповідають своїм дітям про зміст влас­ної трудової діяльності. Тож мусимо констатувати, що сучасні діти старшого дошкільного віку обмежені у знаннях про виробничу діяль­ність своїх близьких.

Здебільшого діти не мають інформації щодо мотивів і значущос­ті праці, або ж у їхній відомості така інформація постає у викривле­ному вигляді. Але ж ще Григорій Сковорода стверджував, що саме праця с основою розвитку суспільства, його пружиною, а в кожній людині самою природою закладено «тайний закон сродності», тобто нахили до тієї чи іншої діяльності. якщо ці нахили виявлено у дитинстві і розвинено та застосовано людиною у зрілі роки, то на думку філософа, у суспільстві буде створено умови для оптимального і безконфліктного розвитку Діяльність кожної особистості в ідеалі, має спрямовуватися на розви­ток — особистий та суспільний.

Працюючи сьогодні у будь-якій сфері, людина задовольняє насампе­ред свої особисті потреби: заробляє на життя. Проте існує, й інше, суспільне, значення праці. Так, результатами праці учителя, машиніста, перукаря, архітектора, ученого, тобто людей різ­них професій, користуються й інші члени суспільства.

Діти дошкільного віку, як прави­ло, легко засвоюють особисте значен­ня праці дорослих, формулюючи його у судженні: «Тато працює, щоб зароб­ляти гроші і потім купувати мені цу­керки, іграшки, їжу». Осягнути ж сус­пільне значення праці самостійно во­ни не здатні. Тому й розглядають пра­цю лише як засіб особистого збага­чення, задоволення власних потреб. Праця дорослих сприймається ними як важкий обов'язок, необхідність, що відволікає від цікавого проведення часу і який ліпше омину­ти. У майбутньому ін­дивідуалізм таких пра­цівників може при звести до негативних наслідків.

Які ж професії подобаються сучасним дошкільникам? Насам­перед, як свідчить опи­тування, вони обирають роботу, на їхню думку, легку і цікаву, проте таку, що прино­сить великі гроші. Так, сучасні хлопчики хо­чуть бути бізнесмена­ми, депутатами, прези­дентами країни, банкі­рами, власниками наф­тових компаній, футбольних клубів, а також охоронцями, міліціонерами, водіями таксі і навіть працівниками автомийки. Дівчатка у віці від п'яти до шести років, розмірковуючи про майбутнє, бачать себе нареченими (не дружинами і не мамами), моделями, співачками, ведучими телепере­дач, у поодиноких випадках — вихователями у дитячому садку.

Зовсім непопулярні серед сучасних дітей такі професії, як лікар, учитель, кравець, перукар, будівельник, пекар, кухар, хлібороб, са­дівник, фермер, продавець. Професії муляра, столяра, сантехніка, не кажучи вже про двірника, викликають у дітей здивування й одно­стайне «ні», якщо дорослий пропонує їм уявити себе у такій ролі. На­сторожує і той факт, що непопулярними стали навіть так звані «ро­мантичні» професії, про які раніше мріяли всі без винятку дітлахи: космонавт, пілот, капітан морського судна, моряк, дослідник Аркти­ки, вчений.

Найдоступнішим джерелом отримання знань про роботу дорос­лих для сучасних дітей с телебачення. Проаналізуймо, представники яких професій найчастіше з'являються на екрані. Президент, депу­тати, банкіри, ведучі телевізійних шоу, моделі, представники шоу-бізнесу завжди гарно вбрані, усміхаються, до них ставляться з пова­гою. А ось екранні вчителі, шахтарі, лікарі, домогосподарки, водії, представники комунальних служб постійно на щось скаржаться, не модно вдягнені, їм співчувають. Без сумніву, дитина буде обирати для себе щось із першої групи, адже, за Абрахамом Маслоу потреба у визнанні є однією з основних у ієрархії потреб особистості.

Інше джерело інформації — щоденні спостереження дитини суспільних відносин. Дитина найчастіше зустрічається з представ­никами таких професій, як продавець (він увесь час сердитий, нео­хайний, люди на нього ображаються), водій (він кричить і свариться з пасажирами, інколи не пускає стареньких до себе у маршрутку, не реагує на прохання пасажирів), лікар і вчитель (вони постійно скар­жаться на важку роботу і малу зарплатню), двірник і сантехнік (бруд­ні, часто у нетверезому стані, їх жаліють як невдах).

Знання про працю дорослих та представників різних професій діти також отримують у родині та у дитячому садку. Так, ми дуже мало позитивно говоримо про свою роботу, невдоволеність життям знаходить свій вияв у міркуваннях і судженнях уголос, які й чують діти.

І якщо дорослі бажають, щоб діти позитивно сприймали працю, їм самим необхідно змінити власне ставлення до неї.

Кiлькiсть переглядiв: 4226

Коментарi

Для того, щоб залишити коментар на сайті, залогіньтеся або зареєструйтеся, будь ласка.