Про роль педагога в дитячій грі

Гра — головна ознака дитинства, саме у ній як у провідній діяльності відбувається особистісний та психічний розвиток дошкільника, і саме в грі він потребує постійної підтримки з боку дорослого. Та чи завжди ми, педагоги, створюємо необхідні умови для розгортання ігрової діяльності малят? Чи правильно розуміємо свою роль? Поміркуймо разом.

Сучасна педагогіка пропонує досить широкий спектр інноваційних методів та засобів роз­витку дитини, але самобутність дитячої гри не мож­на замінити нічим. Гра насичує кожен день, кожну вільну від організованого освітнього процесу хви­лину життя дошкільника.

Проте дорослі не завжди коректно визначають свою роль, своє місце в дитячій грі, намагаючись нав'язати малюкам власні сюжети і правила. Вод­ночас гру в жодному разі не можна пускати на само-плив, необхідно навчитися розумно нею керувати, стимулювати ігрову діяльність вихованців, забез­печити, так би мовити, підготовчу роботу, що допо­може кожному самовизначитися в ігровій ситуації.

Що треба зробити для того, аби гра не була лише формальністю, а справляла справді розвивальний вплив, щоб малята мали змогу проявляти в іграх свій творчий потенціал?

Організувати ігрове середовище

Першим кроком має стати створення якісно­го предметно-ігрового середовища, яке охоплює: ігрове поле, відповідне обладнання, іграшки, мате­ріали, необхідні для ігрової діяльності дітей.

Звертаючись до питання організації якісної гри, М. Шуть звертає увагу на такі завдання вихователя щодо забезпечення ігрового простору.

Завдання педагога

- Створити атмосферу безпеки, довіри, відкри­тості (довіряти дітям, забезпечити вільний ви­бір у проявах активності, максимальну відкри­тість).

- Розуміти й приймати світ дитини таким, яким він є для неї (спілкуватися на рівних, бути щи­рим).

• Заохочувати малят до прояву емоцій та почут­тів (наповнити зміст ігор доступними засобами для подолання труднощів; забезпечити наяв­ність різнобічного, багатоваріантного ігрово­го матеріалу, варіативність розгортання ігро­вих дій).

• Надавати вихованцям можливість самостійно приймати рішення і брати на себе відповідаль­ність за них.

Водночас, щоб цей простір був справді сприятли­вим для розвитку дитини, необхідна доцільна помір­на участь дорослого. Адже нерідко ми можемо спо­стерігати серед купи іграшок безпорадного знудже­ного малюка, який не знає, що з цим усім робити.

Саме тому особливу увагу слід звернути на ігро­ве обладнання та іграшки. Коли ми говоримо про якісні ігрові матеріали, то не маємо на ува­зі дорогі іграшки. Реквізитом може бути практич­но будь-що, створене людиною або природою. Але слід звернути увагу на те, що всі іграшки ма­ють бути зручними та безпечними для малят, доціль­ними (не треба захаращувати гру масою реквізи­ту, варто добирати лише найпотрібніший, найефек­тивніший); відповідними віковим та психологічним особливостям; поліфункціональними (нерентабель­но купувати іграшки та матеріали лише для одні­єї гри, слід шукати різні варіанти, способи і сфери їх використання).

Проте зауважимо, що у групах раннього і мо­лодшого дошкільного віку доцільно мати широ­кий асортимент іграшок, до того ж по кілька штук однакових, оскільки для дітей цієї вікової категорії вони — відправна точка творчої гри. У старших до­шкільнят не іграшка визначає зміст гри, а навпаки, творчий задум і зміст гри впливають на добір ігра­шок. Тому в старших групах не варто мати багато однотипних іграшок, адже їх надлишок може при­тупляти ігровий інтерес, обмежувати дитячу уяву, винахідливість, що розвиваються при використанні у творчій грі предметів-замінників.

Не керувати грою, а спрямовувати її

Організовуючи гру, вихователь не лише дбає про створення та оснащення ігрового простору з урахуванням віку дітей, а й вивчає їхні інтереси, ігрові вподобання; визначає і застосовує прийоми залучення до гри, зацікавлення нею дітей; роз'яснює хід і правила гри, дії учасників; спрямовує та кори­гує ігрові дії вихованців та їхню поведінку в процесі гри, відзначає позитивні або негативні прояви у їхніх взаєминах, поведінці тощо. Все це вимагає від пе­дагога знання вподобань дітей, рівня їхніх ігрових умінь, особливостей взаємодії у групі тощо. Саме тому розпочинати цю роботу доцільно з діагнос­тики ігрових інтересів та вмінь дітей.

Окрему увагу в організації ігрової діяльності ді­тей дошкільного віку слід приділити збагаченню ігрового досвіду малят, адже їм іноді бракує нави­чок самоорганізації, планування ігрових дій, знання правил гри, способів урегулювання конфліктів або подальшого розгортання сюжету тощо.

Роль дорослого у самостійних іграх дошкільни­ків специфічна. З одного боку, він уважно і тактовно спостерігає за учасниками гри, бережно ставиться до задумів дітей. З іншого, акуратно спрямовує їх­ній задум і дії, вдаючись здебільшого до непрямо­го керівництва (порада, підказка, запитання тощо). Створюючи проблемні ситуації, вихователь впливає на вибір дітьми ігрових дій, будучи при цьому рівно­правним партнером.

Правила гри для вихователя

- Необхідно спілкуватися з дитиною у грі, озву­чувати всі свої дії, надати малюку можливість грати в ній провідну роль.

• Слід сприяти створенню невимушеної атмо­сфери, не стримувати рухову активність ди­тини.

• Варто залучати улюблених персонажів з казок, мультфільмів, оповідань з метою підвищення інтересу малюка до гри.

• Не можна змушувати дитину грати в те, що їй видається не дуже цікавим, а особисто вам дуже корисним (якщо зацікавити дити­ну не вдалося, слід відкласти пропози­цію до наступного разу).

• Не варто занадто захоплюватись і пока­зувати дитині свою перевагу — так вона швидко втратить інтерес навіть до най­цікавішої гри.

З метою збагачення ігрового досвіду ма­лят та підвищення якості ігрової діяльнос­ті педагогам також варто звернути увагу на формування вмінь дітей обирати тему, ви­будовувати предметно-ігрове середовище, розвивати сюжет чи план гри, розподіляти ролі та обов'язки, втілювати ігрові образи, знаходити можливості виходу з конфліктних чи спірних ситуацій тощо.

Умови якісної організації ігрової діяль­ності

- Чіткість та послідовність планування освітньої роботи з керівництва творчи­ми іграми.

- Зв'язок між навчанням на заняттях, творчими іграми і працею, спрямова­ний на задоволення потреби дошкіль­нят у грі.

- Складання перспективного планування підготовки ігор.

- Конкретизація вихователем ігрової си­туації безпосередньо підчас гри, з опо­рою на знання та вікові особливості ді­тей, конкретні обставини, досвід, так­товність, педагогічну майстерність.

Окремої уваги заслуговують сюжетно-ро­льові ігри, в яких діти мають змогу проявити творчість, відчути свободу, програвати різні ситуації з життя, опановуючи соціальні ро­лі та моделі поведінки. З метою оптимізації процесу підготовки та проведення сюжетно-рольових ігор доцільно розробити картки-пам'ятки з описами основних компонентів запропонованої гри.

Отже, гра з дитиною передбачає актив­ність, спостережливість, підтримку і розумін­ня. Щоб дитина відчувала радість життя, важ­ливо забезпечити сприятливі умови для роз­витку повноцінної гри. І потрібно для цього зовсім небагато — ставитися до дитячої гри з повагою та терпінням.

Кiлькiсть переглядiв: 1906

Коментарi

Для того, щоб залишити коментар на сайті, залогіньтеся або зареєструйтеся, будь ласка.