«На водоймі – влітку»

Про що можна розповісти дошкільникам

У літню спеку дітей завжди ваб­лять річки, ставки, озера — вони відчувають велику радість від спіл­кування з водою, золотим піском, від нових вражень. Кожна екскурсія, про­гулянка мають бути насичені цікавими власними спостереженнями й розпові­дями педагога, сприяти природоохо­ронному вихованню дошкільнят.

Найбільша окраса наших водойм — латаття біле. Погожого дня на блакит­ному плесі можна побачити сніжно-білі величні квіти: тихенько погойдуються на воді, немовби милуються прозорою голубінню неба і ясним сонечком. Ці квіти дуже люблять сонце і розкри­ваються тільки тоді, коли воно вже досить високо у небі. А почне заходи­ти — згорнуть пелюстки і сховаються у воді до наступного дня. Коли квітка відцвітає, вона скручується і йде під воду — там і достигає насіння. На воді лежать великі зелені листки — блиску­чі, ніби лаковані. Білим лататтям хіба не замилуєшся? Але рвати не слід: те­пер уже небагато лишилося місць, де зустрінеш його.

Понад берегами озер та ставків рос­те стрілолист. Його листя на довгих стеблах дуже схоже на стріли, що не­суться вгору, тому й назву таку має.

Серед літа стрілолист зацвітає — на со­ковитому стеблі з'являються ніжні білі квітки з трьома пелюстками. Темно-червоні серединки квіток гарно виді­ляють їх у зеленому листі.

А ось над водою пролетіла бабка-красуня. Спостерігаючи з дітьми за її стрімким летом, вихователь може роз­повісти, що з-поміж інших бабок вона одна з найкрасивіших. Темно-сині кри­ла виблискують і міняться на сонці, як оксамит. Гарно забарвлене черевце, ве­ликі круглі очі — все у ній красиве, принадне. Живиться бабка мошкою, комарами, яких ловить у повітрі. Допо­магають їй у цьому довгі сильні крила, завдяки яким вона може швидко літати. Своїми величезними — майже на півголови — очима бабка добре бачить здо­бич. А чому живе біля водойм? Тому що свої яйця відкладає у воді. Личинки живуть на дні ставків, у заростях рос­лин. Живляться вони дрібними водяни­ми комахами. Бабки-красуні не лише милують око, а й корисні: поїдають велику кількість мошок, комарів. Ось чому їх треба оберігати.

Влітку на ставку часто можна поба­чити, як на поверхні води, наче ковза­няр по льоду, швидко бігає водомірка. Назвали її так тому, що вона, ковзаючи по воді, начебто вимірює її. Чому водомірка не тоне? Тому що тіло у неї легесеньке, ноги широко розставлені, густо вкриті волосками, ще й змащені воском, щоб не намокали у воді. Жи­виться водомірка дрібними комахами, яких знаходить тут же, на воді. Поба­чить, що впала на воду мошка,— мчить до неї, встромить свій хоботок і висмок­тує сік. Восени водомірка виходить на берег і ховається на зиму під камінням, у мосі.

Звичні нам мешканці річок і став­ків — перлівниці, ставковики, котуш­ки — відіграють важливу роль у житті водойм як фільтратори води. Не знаючи, однак, цього, діти часом вий­мають молюсків з води і використо­вують їх для ігор. Такого робити не слід. Показуючи дошкільнятам, як пов­зає по дну перлівниця, вихователь роз­повідає, що живе вона в тих річках, де швидка течія. її тіло ховається між двома стулками. Коли перлівниця пов­зе, вони розкриваються, і з черепашки висувається «нога». Повільно рухається перлівниця, залишаючи на піску вузень­ку доріжку-слід. Живиться тим, що потрапляє в середину черепашки з води. Оскільки, як відомо, у воді багато бруду, шкідливих мікробів, то, перепускаючи її, перлівниці очищають воду.

У ставковика черепашка витягнута, як конус, а у котушки — закручена спі­ралькою. Удень часто підіймаються вго­ру, немовби висять на поверхні води,— так вони дихають. Можна побачити також, як повзають по водяних росли­нах, зішкрябуючи з них наліт — по­живу для себе. Отже, і ці молюски очищають водойми, а тому корисні.

Кiлькiсть переглядiв: 386

Коментарi

Для того, щоб залишити коментар на сайті, залогіньтеся або зареєструйтеся, будь ласка.