У літню спеку дітей завжди ваблять річки, ставки, озера — вони відчувають велику радість від спілкування з водою, золотим піском, від нових вражень. Кожна екскурсія, прогулянка мають бути насичені цікавими власними спостереженнями й розповідями педагога, сприяти природоохоронному вихованню дошкільнят.
Найбільша окраса наших водойм — латаття біле. Погожого дня на блакитному плесі можна побачити сніжно-білі величні квіти: тихенько погойдуються на воді, немовби милуються прозорою голубінню неба і ясним сонечком. Ці квіти дуже люблять сонце і розкриваються тільки тоді, коли воно вже досить високо у небі. А почне заходити — згорнуть пелюстки і сховаються у воді до наступного дня. Коли квітка відцвітає, вона скручується і йде під воду — там і достигає насіння. На воді лежать великі зелені листки — блискучі, ніби лаковані. Білим лататтям хіба не замилуєшся? Але рвати не слід: тепер уже небагато лишилося місць, де зустрінеш його.
Понад берегами озер та ставків росте стрілолист. Його листя на довгих стеблах дуже схоже на стріли, що несуться вгору, тому й назву таку має.
Серед літа стрілолист зацвітає — на соковитому стеблі з'являються ніжні білі квітки з трьома пелюстками. Темно-червоні серединки квіток гарно виділяють їх у зеленому листі.
А ось над водою пролетіла бабка-красуня. Спостерігаючи з дітьми за її стрімким летом, вихователь може розповісти, що з-поміж інших бабок вона одна з найкрасивіших. Темно-сині крила виблискують і міняться на сонці, як оксамит. Гарно забарвлене черевце, великі круглі очі — все у ній красиве, принадне. Живиться бабка мошкою, комарами, яких ловить у повітрі. Допомагають їй у цьому довгі сильні крила, завдяки яким вона може швидко літати. Своїми величезними — майже на півголови — очима бабка добре бачить здобич. А чому живе біля водойм? Тому що свої яйця відкладає у воді. Личинки живуть на дні ставків, у заростях рослин. Живляться вони дрібними водяними комахами. Бабки-красуні не лише милують око, а й корисні: поїдають велику кількість мошок, комарів. Ось чому їх треба оберігати.
Влітку на ставку часто можна побачити, як на поверхні води, наче ковзаняр по льоду, швидко бігає водомірка. Назвали її так тому, що вона, ковзаючи по воді, начебто вимірює її. Чому водомірка не тоне? Тому що тіло у неї легесеньке, ноги широко розставлені, густо вкриті волосками, ще й змащені воском, щоб не намокали у воді. Живиться водомірка дрібними комахами, яких знаходить тут же, на воді. Побачить, що впала на воду мошка,— мчить до неї, встромить свій хоботок і висмоктує сік. Восени водомірка виходить на берег і ховається на зиму під камінням, у мосі.
Звичні нам мешканці річок і ставків — перлівниці, ставковики, котушки — відіграють важливу роль у житті водойм як фільтратори води. Не знаючи, однак, цього, діти часом виймають молюсків з води і використовують їх для ігор. Такого робити не слід. Показуючи дошкільнятам, як повзає по дну перлівниця, вихователь розповідає, що живе вона в тих річках, де швидка течія. її тіло ховається між двома стулками. Коли перлівниця повзе, вони розкриваються, і з черепашки висувається «нога». Повільно рухається перлівниця, залишаючи на піску вузеньку доріжку-слід. Живиться тим, що потрапляє в середину черепашки з води. Оскільки, як відомо, у воді багато бруду, шкідливих мікробів, то, перепускаючи її, перлівниці очищають воду.
У ставковика черепашка витягнута, як конус, а у котушки — закручена спіралькою. Удень часто підіймаються вгору, немовби висять на поверхні води,— так вони дихають. Можна побачити також, як повзають по водяних рослинах, зішкрябуючи з них наліт — поживу для себе. Отже, і ці молюски очищають водойми, а тому корисні.
Коментарi