Маленькі неслухи:

як не прогледіти і не помилитися

Неслухняні, надміру активні, замкнуті, такі, що не йдуть на кон­такт з дорослими і не вписуються у загальну систему, — всі ці риси об'єднуються у поняття "складні діти". Успішно взаємодіяти з таки­ми малюками не завжди до снаги навіть їхнім батькам. Що вже говорити про педагогів, які мають організовувати освітню роботу з цілою групою дітей з різними особливос­тями? На допомогу батькам і педагогам надаємо поради різних фахівців щодо виявлення причин неадекватної поведінки дітей та організації ефективної вза­ємодії з ними. Сьогодні поговоримо про прояви розладів аутистичного спектра.

/Files/images/metodforum/po4emu-deti-ne-slushaytsya.jpg

Дивна поведінка, неслухняність, постійне ігнору­вання прохань і вказівок дорослих — не рідкість для сучасних дошкільнят. Особливо це спантеличує і дратує педагогів, адже їм доводиться мати справу одразу з цілою групою дітей, і поведінка одного ве­редуна іноді стає загрозою для дотримання режиму та плану освітньої роботи всієї групи. Через постійні скарги вихователя в батьків складається вражен­ня, що він упереджено ставиться до їхньої дитини, хоча вони й самі не завжди можуть упоратися з нею. Спробуємо розібратися у головних питаннях, які хвилюють педагогів і батьків "складних" дітей.

Чи завжди некерована поведінка малюка є ознакою невихованості або негативного став­лення до когось?

Звісно, ні. Часом це може бути проявом індивіду­альних особливостей темпераменту дитини або й порушень розвитку.

Так, діти-холерики фізично не можуть перебува­ти у стані спокою. Вони відчувають постійну потребу рухатися, досліджувати, отримувати нові враження у швидкому темпі. Втім, з ними можна поговорити і домовитися про прості правила поведінки. Ці діти здатні, хоч і ненадовго, зупинитися, послухати до­рослого. А зробивши якусь шкоду, можуть миттю прибігти й щиро зізнатися в цьому.

Малюки з гіперактивністю виділяються з-поміж інших виразною незграбністю рухів, невмінням регулювати свою силу. Вони можуть ненавмис­но зачепити, вдарити. При цьому гіперактивний малюк добре усвідомлює, що це погано, відчуває провину й сором за свою надмірну рухливість та незграбність.

Значні труднощі у спілкуванні та регуляції поведін­ки властиві також дітям з розладами аутистичного спектра. Але за своєю поведінкою вони істотно від­різняються від інших дітей і потребують особливого підходу.

Що ж у поведінці малюка має занепокоїти і пе­дагогів, і батьків та спонукати їх шукати допомо­ги у спеціалістів?

Аутистичні розлади мають різноманітні прояви, які можуть по-різному сполучатися між собою. Але суттєві зміни в багатьох сферах розвитку дитини (фізичній, емоційній, пізнавальній та мовленнєвій) мають стати для батьків приводом уважніше приди­витися до свого малюка. Зокрема, варто звернути увагу на такі прояви в поведінці маляти.

Труднощі соціальної взаємодії

· Малюк не проявляє інтересу до традиційних ди­тячих забавлянок: "А де ти?", "Ky-ку!", "Де наші ніжки?".

· Дитина не прагне до тактильного контакту (обій­мів, погладжувань) — або виривається, або "об­висає" на руках.

· Малюк використовує руку дорослого як інстру­мент для досягнення бажаного, не послуговуєть­ся словами "дай", "ось".

· Уникає тривалого погляду в очі.

· Він не цікавиться іншими дітьми, їхньою грою. Може спостерігатися знижений емоційний фон, слабка емоційна виразність під час спілкування.

· Його поведінка незвична, неординарні інтереси, захоплення тощо.

· У дитини може спостерігатися надмірна захопле­ність технікою, зацикленість на ній, яка витісняє інші інтереси.

· Малюк використовує побутові предмети не за призначенням, для незрозумілих неігрових дій (часто такі дії не відповідають функціональному призначенню предмета) — постукування, розгля­дання, крутіння.

· Дитина постійно викладає іграшки або будь-які предмети в певній послідовності (ланцюжок, по­тяг з кубиків, ляльок, машинок, взуття). Це стає для неї єдиним видом гри. А спроби змінити цю гру спричинюють сильну емоційну реакцію (про­тести, істерику, крик).

· Дорослим стає майже неможливо залучити ма­люка до спільної гри, ввести інший сюжет чи ігрові дії. Дитина завжди віддає перевагу власним ін­тересам та ігровим діям.

Незвична сенсорна чутливість

Характерною для дітей з аутичними розладами є наявність водночас надмірної (гіпер-) та недостат­ньої (гіпо-) чутливості до різних впливів.

· Дитина може стати некерованою (плакати, кричати, затуляти вуха, розгойдуватись, бити чи дряпати себе) в ситуації сенсорного пере­вантаження — незнайоме або людне місце, не­звичні гучні звуки, надмірне штучне освітлення.

· Малюка майже неможливо вмовити підстриг­тись, обрізати нігті, помитися (чи вимити якусь частину тіла, наприклад, голову).

· Малюк може прагнути зазнавати ударів, на­вмисно падати. Йому може подобатись відчу­вати тиск на своє тіло (залазить під диван чи до шафи, де багато речей).

Хочемо застерегти: помітивши якісь із пере­лічених ознак незвичної поведінки у вашої дитини, в жодному разі не поспішайте "ставити їй діагноз". Придивіться до малюка уважніше — можливо, це ситуативний прояв втоми чи роз­дратованості.

Батькам, які спостерігають подібну поведін­ку своєї дитини постійно, обов'язково слід звер­нутися по професійну допомогу, передусім ме­дичну. Необхідно проконсультуватися у дитячого психіатра, клінічного психолога, невропатолога. Тільки комплексне дослідження допоможе уник­нути помилок і спланувати корекційну роботу з дитиною та шляхи реабілітації для всієї родини й для дитини зокрема.

У спілкуванні з дітьми-аутистами педагогам до­водиться долати значні труднощі. Дорослі часто сприймають некеровану поведінку дитини як ви­клик, прояв протесту та непокори. Але її причини слід шукати зовсім в іншій площині.

Як допомогти малюку з проблемами у соціальній та комунікативній сферах почати взаємодіяти з вихователями й однолітками в дитсадку?

Насамперед варто пам'ятати, що такий малюк, як і решта дітей, потребує любові, уваги та можливості розкрити свій потенціал. Але особливості його роз­витку зумовлюють необхідність застосування спеці­альних підходів та методів.

Зокрема, не слід вдаватися в спілкуванні з ним до розлогих монологів-пояснень, чому не можна пога­но поводитися — таким малюкам непросто сприй­мати й осмислювати вербальну інформацію. Прос­ті правила у вигляді картинок, які ви розмістите у квартирі та груповій кімна­ті дитсадка, будуть значно ефективні­шими. Наприклад, правило "Дотримуй­ся тиші!" можна зобразити так:

Дитина з аутизмом використовує неефективну (агресивну) поведінку для повідомлення про свої потреби та бажання: пити, їсти, сходити в туалет, відпочити, погратися тощо. Щоб запобігти проявам такої поведінки, варто привчати дитину повідомляти про свої бажання за допомогою жесту чи картки з відповідним зображенням. Такі малюнки та символи можна самостійно знайти, вибрати і роздрукувати на сайті рісtoselector.eu.

Люди з типовим розвитком за допомогою доти­ку зазвичай проявляють свою приязнь і любов, а у дитини з аутизмом це викликає неприємні фізичні відчуття. Тому спілкуючись з аутичною дитиною, до­речно використовувати нейтральні способи вира­ження своїх почуттів: плескати в долоні, плеснути долонею по долоньці дитини, обережно торкнутися кінчиків пальців її рук своїми. Вираженням вашої приязні до дитини може стати можливість пограти в її улюблену гру, послухати улюблену пісеньку, з'їсти улюблене печиво.

Вихователям дитсадка часом буває дуже непро­сто привернути увагу дитини до себе, до того, що відбувається на занятті, до іграшки, до інших дітей. Традиційні пояснення, вмовляння не спрацьовують. Це спантеличує педагога, сприймається як вияв неповаги, непокори. Тому батькам варто якнайраніше детально розповісти вихователю про особливості та інтереси дитини, щоб той міг ура­ховувати їх, організовуючи роботу в групі та спілку­ючись з дитиною.

Наприклад, якщо малюкові подобається фуні­кулер, можна провести заняття, присвячене цьому виду транспорту. Якщо дитині подобається слухати музику, рухатись під музику, доречними будуть му­зичні паузи під час різних видів діяльності.

Співпраця з дитиною, яка має прояви аутизму, — це справжнє випробування і для родини, і для вихователів. Але це може стати і чудовою мож­ливістю для особистісного та професійного зрос­тання дорослих, що спілкуються з таким малюком, для розвитку їхньої педагогічної творчості. Тому об'єднуйте свої зусилля заради щастя маленької людини, яка, попри проблеми в поведінці, так само як й інші, варта любові, поваги, можливості реалі­зувати свої здібності.

Кiлькiсть переглядiв: 898

Коментарi

Для того, щоб залишити коментар на сайті, залогіньтеся або зареєструйтеся, будь ласка.