ДІТИ З ОСОБЛИВИМИ ОСВІТНІМИ ПОТРЕБАМИ В ЗАКЛАДІ ДОШКІЛЬНОЇ ОСВІТИ
Що ж мають на увазі під поняттям «діти з особливими потребами»?
Це діти, які через різні причини потребують посиленої уваги педагогів, діти, яких природа позбавила можливості на достатньому рівні сприймати світ й почуватися належними до нього внаслідок хвороби, вади чи патологічного стану.
У сучасному світі значно зросла кількість дітей з порушеннями нормального розвитку: якщо в середині XX ст. 60-70% новонароджених були практично здоровими, то сьогодні близько 40-50 % дітей мають певну схильність до змін у розвитку. Кількість дітей зі складними розладами розвитку за цей час майже не змінилася (4-5 %), однак значно збільшилася кількість дітей з «межовим» розвитком, він може бути наближений до нормального лише за умови правильного виховання і спеціального навчання, і
ДО ДІТЕЙ ІЗ ПРОБЛЕМАМИ РОЗВИТКУ НАЛЕЖАТЬ:
1. Діти з порушенням інтелекту (розумово відсталі).
2. Діти з відхиленнями в пізнавальному розвитку (із затриманням психічного розвитку).
3. Діти з порушеннями слуху.
4. Діти з порушеннями зору.
5. Діти з порушенням опорно-рухового апарату.
6. Діти з порушенням мовлення.
7. Діти з емоційними розладами, у тому числі і з раннім дитячим аутизмом (хворобливим станом психіки).
8. Діти з порушеннями поведінки і діяльності.
9. Діти зі складними комплексними порушеннями.
У дітей з особливими потребами дуже часто спостерігають грубі різнобічні порушення психічної діяльності: пам’яті, уваги, мислення, мовлення, моторики, емоційної сфери. Однак після спеціальних вправ і занять ці діти можуть досягти непоганих результатів. Коло проблем таких дітей вимагає в основному втручання фахівців у галузі педагогіки та психології, тісного контакту із сім’єю.
На сьогодні в нашій державі намагаються законодавчо закріпити створення умов для рівного доступу до навчання всіх категорій дітей (інклюзивна освіта).
Утілювати це в практику поки що не маємо можливості. А чекати не маємо права. Адже чим раніше почати корекцію, тим раніше можна побачити позитивний результат.
Що ж робити з такою дитиною в закладі дошкільної освіти?
Добре, якщо така дитина має навчатися за індивідуальною формою навчання і для цього надано всі необхідні документи. Це не нова форма роботи.
Найчастіше педагогів турбує питання навчання дітей з ЗПР (затримкою психічного розвитку), які індивідуальної форми навчання отримати не можуть. На жаль, кількість таких дітей значна.
Ми знаємо, що організація навчання потребує добору педагогом мети, змісту і методів проведення занять. З практики відомо, що визначення дидактичної мети і змісту не викликає труднощів, оскільки вони чітко окреслені в навчальних програмах кожного предмета, деталізовані за розділами і темами; відповідно до них педагог добирає дидактичні методи і прийоми.
Вихователь, проаналізувавши загальні та індивідуальні об’єкти корекції дітей, повинен уміти добирати на кожне заняття відповідні корекційні завдання і розв’язувати не всю їхню низку, а лише ті, що зумовлені дидактичною метою заняття й особливостями освітнього матеріалу. На заняттях розв’язують кілька корекційних завдань, решту в цей час не актуалізують. Проте на наступних заняттях, згідно з освітніми цілями й особливостями матеріалу, провідними стають інші корекційні завдання. Головне, щоб вихователь проводив корекційну роботу в системі, щоб виділена ним певна ланка підпорядковувалася загальним корекційним цілям і була інтегрованою відповідно до освітньої програми закладу.
Загальновідомо, що на заняттях діти зі зниженими можливостями мають отримувати завдання, які б гарантували їм успіх у роботі. Для цього педагогу слід визначити найбільш сильну сторону в розумових здібностях дитини та, спираючись на неї, запропонувати відповідні завдання. Успіх у виконанні навіть однієї справи зміцнює віру малюка у власні сили. У результаті наступне завдання дошкільник виконуватиме уже з «передчуттям успіху».
Переживання радості успіху — необхідна умова продуктивної та позитивної освітньої діяльності.
В арсеналі педагога обов’язково повинні бути такі корекційні методи:
• наочні опори в навчанні;
• коментувальне керування;
• поетапне формування розумових дій;
• попереджувальне консультування зі складних тем.
Залежно від особливостей освітньої діяльності дошкільників з особливими освітніми потребами необхідно використовувати ситуації з елементами новизни, пізнавальності, спираючись на життєвий досвід дітей.
Вирішальна роль належить методу очікування завтрашньої радості, який часто використовують досвідчені педагоги.
Що ж робити, якщо в дитини не сформовано наочно-дійове мислення?
Розвитку цього типу мислення сприяють завдання та вправи, втілені в діяльності конструювання. Тому бажано, щоб у групах були різноманітні конструктори, кольорові пластикові палички (наприклад, скласти фігуру з певного числа паличок, перенести одну з них так, щоб отримати іншу фігуру), а також завдання з ножицями та папером.
Розвитку наочно-образного мислення сприяють такі завдання:
· малювання;
· проходження лабіринтів;
· робота з конструктором, але вже не за наочним зразком, а за словесною інструкцією, також за власним задумом дитини (з початку повинна вигадати об’єкт конструювання, а потім самостійно його реалізувати).
Для розвитку логічного мислення рекомендуємо вправи:
· «Четвертий зайвий». Виключення одного предмета, який не має якоїсь ознаки, загальної для трьох інших (для таких вправ зручно використовувати картки);
· визначення частини розповіді, якої не вистачає (початок дії, середина чи кінець). Такі вправи сприяють не лише розвитку логічного мислення, а й мають надзвичайно важливе значення для розвитку мовлення, поповнюють словниковий запас, стимулюють розвиток уяви та фантазії;
Коментарi