СПОСОБИ ОРГАНІЗАЦІЇ ДІТЕЙ НА ФІЗКУЛЬТУРНОМУ ЗАНЯТТІ:

здоров'язбережувальний підхід

(консультація для молодих вихователів)

Щодня дошкільник має активно рухатися для повноцінного розвитку його тіла, інтелекту й духу. Великою мірою потреба дітей у русі задо­вольняється на заняттях із фізичної культури. Тож кожен педагог прагне зробити їх якомога ефективнішими, добираючи різні цікаві прийоми і ме­тоди, пропонуючи вихованцям нетрадиційне обладнання. Водночас менше уваги приділяють вибору способів організації дітей під час вивчення рухів, а саме від їх грамотного добору залежить результативність роботи.

/Files/images/fzichne_vihovannya/b411cbdebc9c602457c89ba553f1d1b2_Honigman Kids (7).jpg

Сучасне заняття з фізичної культури передба­чає доцільне поєднання різних методів, при­йомів педагогічної діяльності, способів організації дітей, спрямованих на оптимальне розв'язання оздоровчих та освітніх завдань, формування здо-ров'язбережувальної компетентності вихованців. Саме такий підхід до планування і проведення цієї форми роботи сприяє збереженню і зміцненню фі­зичного, психічного і духовного здоров'я дошкіль­нят, своєчасному формуванню у них життєво важ­ливих рухових умінь і навичок, розвитку фізичних якостей, забезпеченню належного рівня фізичної підготовленості, вихованню стійкого інтересу до рухової активності, виробленню звички до здорового способу життя.

Спеціально організовані фізкультурні за­няття забезпечують засвоєння дітьми про­грамового матеріалу в певній послідовності, що сприяє формуванню в них системи осно­вних рухових умінь і навичок. Фізкультурні за­няття мають типову структуру, що дає змогу спеціально передбачати оптимальні фізичні навантаження відповідно до віку вихован­ців, гармонійно поєднувати тренувальний ефект заняття зі збереженням і зміцненням здоров'я дітей.

Тренувальний та оздоровчий результат фізкультурних занять значною мірою залежить від використання раціональних способів організації дітей під час виконання основних рухів. Багатьом педагогам складно ефек­тивно використовувати весь час основної частини заняття. Тому метою статті є висвітлення різних способів організації дітей під час навчання їх виконання основних рухів на заняттях з фізичної культури.

Застосування різних способів організації дітей під час виконання основних рухів сприяє підви­щенню моторної щільності фізкультурного занят­тя, забезпеченню оптимальної кількості рухових дій в основній частині заняття, необхідної трива­лості їх виконання та дозування.

Від способу організації дітей залежить опану­вання ними основних рухів та якість техніки їх ви­конання.

ХАРАКТЕРИСТИКА СПОСОБІВ ОРГАНІЗАЦІЇ ДІТЕЙ ДЛЯ ВИКОНАННЯ ОСНОВНИХ РУХІВ

Назва та характеристика Особливості використання Переваги Недоліки
Індивідуальний спо­сіб: виконання руху одні­єю дитиною в той час, як інші спостерігають, оці­нюють. Застосовують епізо­дично при навчанні нових, складних рухів або для мо­ніторингу результатів ро­боти за певний довготри­валий проміжок часу. Педагог може опти­мально забезпечити стра­хування (лазіння по дра­бині, стрибки з розбігу тощо), працювати окремо з кожною дитиною. Спосіб допомагає від­працювати якість і точ­ність виконання руху. Використання цього способу знижує рухову ; активність дітей, не до­зволяє забезпечити дос­татню кількість повторень для засвоєння руху. Дуже низька моторна щільність заняття, вини­кає досить велика перер­ва між повтореннями руху. Діти можуть відволікатися від вивчення руху.
Фронтальний спосіб: одночасне виконання всі­ма дітьми одного і того самого руху. Цей спосіб можна використовувати тільки під час навчання рухів без страхування. Доцільно застосовува­ти на етапі формування початкових умінь, розучу­вання деяких рухів та під час закріплення і вдоско­налення нескладних рухів (кидання, ловіння, деякі види стрибків тощо) в усіх вікових групах. Цей спосіб організа­ції можна вважати провід­ним у молодших групах, адже від малят не вима­гають досконалого вико­нання всіх елементів тех­ніки руху. Дає змогу за корот­кий час забезпечити до­сить високу повторюва­ність руху, досягти макси­мальної активності кожної дитини, високої інтенсив­ності фізичного наванта­ження під час виконання руху. Висока моторна щіль­ність заняття, діти мають можливість повторюва­ти рух декілька разів за короткий проміжок часу. Забезпечується постій­на взаємодія педагога з дітьми. Вказівка та оцінка да­ються переважно всім дітям у загальній фор­мі. Неможливо повноцін­но забезпечити індивіду­альний підхід. Педагог не утримує в полі зору всіх дітей, тому при багатора­зовому повторенні може закріпитися помилка у ви­конанні руху. Дає дітям мало можли­востей вчитися в інших.
Потоковий спосіб: ді­ти виконують один рух по черзі (одне за од­ним) безперервним по­током, рухаючись на від­стані 1 -3 м одне від одно­го (наприклад: ходьбу чи повзання по лаві, стриб­ки з обруча в обруч, про­лізання, підлізання під ду­гами). Доцільно використо­вувати 2-3 потоки для забезпечення безперерв­ності виконання руху. Застосовують у будь-якій віковій групі на ета­пі формування початкових умінь, а також для уточ­нення деталей техніки ви­конання руху, поглиблено­го розучування, закріплен­ня та вдосконалення рухо­вої навички. Уможливлює здійснен­ня індивідуального під­ходу. Оскільки педагог може давати чіткі, кон­кретні вказівки окремим дітям у процесі виконан­ня руху. Спосіб забезпечує до­сить високу моторну щільність заняття, розви­ває здатність до поєднан­ня рухів, допомагає вихо­вувати швидкість, сприт­ність, силу, витривалість. Педагогу важко ви­правляти неточності вико­нання рухів. Діти не мо­жуть вчитися в інших.
Позмінний спосіб: за­безпечує виконання руху одночасно 2-5 дітьми (зміна). Решта спостері­гають. Доцільно застосовувати під час поглибленого фор­мування рухової навички. У середній групі цей спосіб можна вважати про­відним, адже саме з цієї групи акцентується увага на правильному та якісно­му виконанні рухів. У педагога є можли­вість контролювати та ко­ригувати рух кожної ди­тини, давати індивідуаль­ні вказівки, здійснювати диференційований підхід, забезпечувати страхуван­ня, ретельне спостережен­ня й аналіз рухів дітей. Моторна щільність за­няття низька.
Спосіб колового тре­нування або станційний: передбачає виконання дітьми кількох рухів по черзі (одне за одним), пе­ресуваючись по колу від одного обладнання до ін­шого (від станції до стан­ції), що розташоване по всій залі. Сприяє закріпленню та удосконаленню набутої рухової навички. Його доцільно вико­ристовувати в усіх вікових групах. Забезпечує високу мо­торну щільність заняття, індивідуальний підхід до кожної дитини, ефективне використання часу. Діти привчаються самостійно міркувати. Допомагає виховува­ти зібраність і організова­ність при виконанні рухів. Складно дозувати фі­зичне навантаження.
Груповий спосіб: ді- тей об'єднують у 2-3 під- групи, з однією підгрупою працює педагог, інші підгрупи самостійно працюють над удосконаленням умінь і навичок. За сиг- налом педагога підгрупи міняються завданнями. Цей спосіб поєднує кілька способів: діти, які займаються з педагогом, виконують рух індивідуальним, потоковим, позмін- ним способами, інші під- групи — фронтальним. Дає змогу одночасно поглиблено розучувати один рух та закріплювати навички виконання іншого. Але якщо на занятті розучу- ється новий рух або спосіб його виконання, то для закріплення не можна використовувати рух, який діти виконують зі страхуванням. Дитина може чути вказівки педагога, які стосуються її та інших дітей. Невелика перерва між повтореннями рухів достатня для відновлення, є умови для спостереження за виконанням рухів іншими дітьми. Є умови для детального засвоєння руху невеликою групою дітей, що дозволяє збільшити дозу- вання вправи, забезпечити достатню кількість повторень, контролювати якість виконання вправи, забезпечити індивідуальний підхід до кожної дитини. Спосіб допомагає розвивати у дітей активність, ініціативність, самоконтроль, відповідальність, забезпечує високу моторну щільність занят- тя, підвищує фізичне навантаження. Обмежені можливос- ті контролю, допомоги та виправлення помилок під час виконання вправ дітьми.

ЯК ВИБИРАТИ СПОСОБИ ОРГАНІЗАЦІЇ ДІТЕЙ

Використання певних способів організації дітей на конкретному занятті залежить від різних чинни­ків: добору основних рухів, послідовності їх вико­нання, рівня сформованості рухових навичок дітей, завдань, які ставить перед собою педагог, тощо. Розглянемо їх детально.

Принципи добору основних рухів

Добирати основні рухи в основній частині фіз­культурного заняття слід з урахуванням відомих принципів.

♦ Функціональний. На занятті розучується один рух, уточнюється його техніка, а інші рухи за­кріплюються й удосконалюються.

♦ Анатомічний. Основні рухи мають пропорцій­но забезпечувати навантаження на різні частини тіла, чергуючи періоди максимального наванта­ження і відпочинку для різних м'язових груп. Це забезпечує якісне виконання дитиною всіх рухів і її повноцінний фізичний розвиток.

♦ Фізіологічний. Передбачає грамотний роз­поділ часу на виконання вправ різної інтенсивнос­ті: рухи високої інтенсивності — біг, стрибки; рухи середньої інтенсивності — метання, підлізання, пролізання; рухи низької інтенсивності — ходьба, більшість вправ із рівноваги.

У межах кожного фізкультурного заняття педа­гог має відпрацьовувати з дітьми певну кількість основних рухів: у молодших групах — 2-3, у се­редній групі — 3-4, у старшій групі — 5-6. Слід забезпечити повторення кожного з рухів не менше 5-7 разів. Якщо вправа добре вивчена, кількість повторень збільшується до 10-12 разів.

Упродовж кожного тижня слід приділяти увагу вивченню різних основних рухів (ходьба, біг, рів­новага, метання, стрибки, лазіння). При цьому, до кожного руху доцільно повертатися через певні проміжки часу.

Послідовність виконання основних рухів на занятті

Основні рухи виконують на занятті у певній по­слідовності: першим — новий основний рух, по­тім — знайомі; якщо всі рухи знайомі, то першим виконують найскладніший за координацією рух (наприклад: лазіння по драбині) або найважчий за фізичним навантаженням (повзання по лаві, сидя­чи на п'ятах, лазіння по канату). Другим і третім основним рухом на занятті доцільніше планувати той, що розучувався попереднього тижня.

Поєднуючи основні рухи на занятті, слід па­м'ятати: якщо один з них вимагає страхування, то інший рух має бути нескладним (наприклад, бажано уникати поєднання вправ з рівноваги та лазіння по драбині). Деякі основні рухи, що потре­бують більшого простору, доцільніше планувати на свіжому повітрі (стрибки з короткою скакалкою, метання на дальність).

Перш ніж планувати складні основні рухи на за­нятті, варто запропонувати дітям подивитися як їх виконують старші, спробувати їх виконати у по­всякденному житті, на прогулянці. До таких рухів належать у молодшій групі "ластівка", вправи з м'ячем (кочення, кидання м'яча одне одному, пе­дагогу та ін.); у середній групі — стрибки через коротку скакалку, перехід по гімнастичній стінці з прольоту на проліт вправо і вліво приставним кро­ком; у старшій — стрибки через довгу скакалку, підготовчі вправи до лазіння по канату тощо (ці вправи діти виконують у зручному для них темпі).

Формування рухової навички

На вибір способу організації дітей впливає і рі­вень сформованості у них певної рухової навич­ки. Принагідно зазначимо, що кожній стадії (фазі) формування рухової навички - відповідає певний етап навчання (назву етапів подаємо у дужках).

На першій стадії формування рухової навички (формування початкових умінь) діти виконують рух скуто, нераціонально, із суттєвими технічни­ми помилками. На цьому етапі дітей озна­йомлюють з рухом, пояснюють техніку його виконання та домагаються уміння виконувати цей рух у загальних рисах.

На другій стадії формування рухової на­вички (поглиблене розучування) рух набу­ває цілісного координованого характеру. На кінець цієї фази діти виконують рух загалом правильно, однак ще немає впевненості та легкості у виконанні. На цьому етапі відбува­ється поглиблене розучування руху, уточню­ється технічна правильність його виконання.

Третя стадія формування рухової навич­ки (закріплення та удосконалення рухової дії) характеризується тим, що рух виконуєть­ся чітко, легко, вільно, у швидкому темпі, в різних умовах. На третьому етапі весь рух чи окремі його компоненти мають виконуватися автоматично, без надмірних м'язових та моз­кових зусиль.

Педагогам слід пам'ятати: діти спершу засвою­ють основу руху, потім вчаться техніки його ви­конання, тому спочатку доречно використовувати індивідуальний, фронтальний або потоковий спо­соби організації дітей, пізніше — позмінний, по­токовий чи станційний способи.

Водночас не всі вихователі самі досконало воло­діють технікою рухів, умінням правильно показати, зрозуміло пояснити їх, допомогти дітям вибрати найбільш підходящий для них спосіб виконання. Це призводить до такої помилки, як заміна важливого на перших етапах позмінного способу станційним або іншим, використання яких доцільне пізніше — на етапі закріплення та удосконалення.

Моторна щільність заняття

При виборі способу організації дітей слід також враховувати закономірне зниження моторної щільності фізкультурного заняття під час навчан­ня техніки виконання рухів. Утримувати достатню моторну щільність заняття допомагає груповий спосіб організації дітей, який забезпечує навчан­ня і закріплення техніки виконання дітьми основних рухів. На жаль, педагоги чомусь нехтують цим способом, надаючи пере­вагу фронтальному.

Обираючи спосіб, варто брати до ува­ги такі показники моторної щільності за­няття (співвідношення часу, витраченого на виконання дитиною рухів, до загальної тривалості заняття):

♦ фронтальний спосіб — 75-88%;

♦ колове тренування — 72-84%;

♦ груповий спосіб — 66-75%;

♦ потоковий спосіб — 62-70%;

♦ позмінний спосіб — 58-66%;

♦ індивідуальний спосіб — 18-24%.

Станційний спосіб організації дітей доціль­ний при закріпленні та удосконаленні вико­нання рухів.

У практичній роботі педагоги мають пам'ятати про "плюси" і "мінуси" кожного з! способів органі­зації дітей і відповідно до цих с ос близостей засто­совувати їх на фізкультурних заняттях. Грамотне їх використання допомагає створювати умови для повноцінного фізичного розвитку дітей, ефектив­ного засвоєння основних рухів і активізації їхньої рухової творчості.

Кiлькiсть переглядiв: 4086

Коментарi

Для того, щоб залишити коментар на сайті, залогіньтеся або зареєструйтеся, будь ласка.