Корекційне фізичне виховання дітей

Долаємо плоскостопість і слабкість ніг

Щоб краще уявити, що таке плоскостопість, розглянемо спочатку форму відбитка нормальної стопи (мал. 1, а), а потім — плоскої. Замість витонченої, пропорційної що­до загальної довжини та ширини стопи й двовигнутої середньої ділянки (умовної та­лії стопи) бачимо неприродно широку середню ділянку, а та-кож розплескану всередину п'ятку (мал. 1, б). Загалом відби­ток стопи нагадує великий пол­тавський вареник, і саме тому я за чітко виявленого ступеня розплескання називаю таку сто­пу як "вареник-тип".

/Files/images/fzichne_vihovannya/мал.1.jpg

Розглядаючи стопний відбиток (плантограму) або ж звичайний мокрий слід, перед­усім слід звернути увагу на його середню ділянку, де, власне, й проявляється поздов­жня плоскостопість.

Ось тут головним стає метод спостереження-споглядання, своєрі­дного милування, як у живопису. Такий під­хід я називаю діагностичним живописом (або графікою). Отже, якщо талія стопи видаєть­ся вам дещо ширшою, аніж мала б бути для даного розміру, — ймовірно, йдеться про стопу зі зниженим склепінням (мал. 2, а), а відтак у ній проглядає тенденція до плос­костопості. Коли ж середня ділянка стопи бачиться вам іще ширшою, то це може свід­чити про поздовжню плоскостопість 1-го ступеня вираження (мал. 2, б).

/Files/images/fzichne_vihovannya/ма.2-5.jpg

Подальше розширення талії стопи вка­зує на 2-й ступінь поздовжньої плоско­стопості (мал. 2, в). Коли середня ділянка стопи найбільшою мірою розплескана по її ширині й умовна талія практично відсутня, тоді маємо 3-й ступінь поздовжньої пло­скостопості (мал. 2, г).

А тепер уважніше розглянемо відбиток п'яткової ділянки. В ідеалі п'ятка своєю фо­рмою нагадує куряче яйце. За наявності по­здовжньої плоскостопості вона досить час­то, вийшовши за контур яйцеподібної форми, розплескана всередину з тим чи ін­шим ступенем вираження (мал. 3).І навіть якщо в цьому разі середня ділянка стопи буде витонченою та пропорційною, все од­но розплескана п'ятка вказуватиме на на­явність поздовжньої плоскостопості.

Поздовжня плоскостопість подеколи ре­алізується і в передній ділянці стопи. Це виявляється в надмірній її витягнутості в пе­редньо-задньому напрямку. Таку ознаку я назвав грушоподібною передньою ділян­кою (мал. 4).

Зазвичай, за вираженого ступеня відхилень зазначені вище види їх зливаються в один — у тотальну поздовжню плоскостопість.

Чи завжди виявлена в дитини поздовж­ня плоскостопість має викликати стурбованість? Авжеж ні. Річ у тім, що орієнтовно до 4-5-річного віку має місце природна вікова, або фі­зіологічна, плоскостопість. При цьому малюк більше спирається на внутрішні краї стіп. Такий тип стояння іще називають плоско-вальгусним. На плантограмах дітей цього віку найбільша щільність забарвлення спостері­гається біля великого пальця, внутрішнього краю пе­редньої ділянки стопи й внутрішньої частини п'ятки. Якщо через зазначені зони ми проведемо лінію, діста­немо вальгусну вісь (мал. 5). Такий тип стояння позна­чається на формі ніг — вони в дітей часто-густо не­подібні, ніби зі зведеними колінцями. До досягнення п'ятирічного віку (або дещо раніше) плоско-вальгусний тип стояння минає в дитини природним чином.

Ось чому до цього моменту не варто бити на сполох й замовляти супінатори (спеціальні ортопедичні поду­шечки, які підкладаються у взуття в середній ділянці стопи під її внутрішній край). Щоправда, трапляються особли­ві випадки, з приводу яких доводиться консультуватися з ортопедом. Загалом же наявність поздовжньої плос­костопості має стривожити батьків і фахівців, якщо дити­ні виповнилося п'ять і більше років.

Ведучи мову про плоскостопість, ми лише зрідка за­мислюємося про причини її виникнення або, скористав­шись медичним терміном, про її етіологію. Тож унаслі­док чого виникає плоскостопість? Чому в одних дітей вона наявна, а в інших відсутня? І чи можна уникнути її?

Основні причини появи плоскостопості:

1. Спадкова плоскостопість.

2. Педагогічна занедбаність — коли дитина в родині практично позбавлена уваги, не відвідує дитсадок, не займається фізкультурою і т.д.

3. Носіння неправильного взуття (з дуже жорсткою пі­дошвою, яка не згинається).

4. Надмірна маса тіла — коли підошвові м'язи неспроможні утримувати склепіння стопи внаслідок вели­кого вагового навантаження на них.

Віддаючи належне традиційному погляду на те, що саме зумовлює виникнення плоскостопості, хочу висло­вити свої міркування щодо цього й детальніше спинитися на найголовнішій і найпроблемнішій, на мою думку, причині, а саме: на пригніченні (травмуванні) під час пологів або в ранньому віці нижньогрудно-поперекового відділу хребта, ділянки поперекового потовщен­ня спинного мозку. Цепотовщення розміщується між десятим грудним (д 70) тадругим поперековими хреб­цями і являє собою жмутки периферійних нервових за­кінчень, спрямованих лівобіч та правобіч, які іннерву-гать тазовий пояс і нижні кінцівки. За значних пологових перевантажень або пізнішого травмування (скажімо, ди­тина зістрибнула з чогось на жорстку опору) ці перифе­рійні нейрони можуть здавлюватися й навіть ушкоджу­ватися. Внаслідок цього зростає периферійна патологічна імпульсація за гіпотонічним типом. Скажемо інакше, зни­жується м'язовий тонус ніг — вони стають млявими, роз­хитаними і ... плоскостопими. Звідки більш травмовані спеціальні структури, звідти й спостерігатимуться гіпотонічні проблеми в нозі, звідти поздовжня плоскосто­пість буде найбільш виразною.

Відтак пропоную не звужувати означену проблему лише розгляданням плоскостопості. Шановні колеги, ви вже розумієте, що маємо справу з цілим комплексом попереково-тазово-ногових проблем, які впливають на функції таза, на стан м'язів, суглобів та зв'язок ніг. Плоскостопість — це лише один із його проявів. А про­відною мені, все ж таки, бачиться нейрогенна причина виникнення плоскостопості, пов'язана з травмуванням поперекових спинальних структур. Сподіваюся, тепер ви розумієте, що справжня, ефективна корекція плос­костопості має починатися не зі стіп, а з поперекового потовщення спинного мозку, з нижньогрудно-поперекового відділу хребта, чого ми практично не спостеріга­ємо ні в медичній, ані в педагогічній практиці.

Починати корекційно-профілактичну роботу з подо­лання поперекових рухових порушень слід ізпевних протипоказань, дотримуючися першорядної заповіді: "Не нашкодь!"

/Files/images/fzichne_vihovannya/малю1-24.jpg

Протипоказання для дітей-люмбаликів:

- Пози і вправи з перерозгинанням хребта в грудо-поперековому відділі (позиції 1-5).

- Різкі широкоамплітудні рухи тулуба, надто в передньо-задньому напрямку (позиція 6).

- Поштовхи, удари в поперекову ділянку (позиція 7).

- Падіння на тулуб — особливо на спину, на грудну клітину (позиції 8, 9).

- Тривале перебування у вертикальному положенні — стояння, танець, ходіння (позиція 10).

- Холод, вологість, протяги на поперек (позиція 11).

- Піднімання й носіння значних тягарів (позиція 12).

- Зістрибування на відносно жорстку поверхню після попереднього вису —

- на перекладині, брусах, кільцях, шведській стінці, гілці дерева тощо (позиція 13).

- Зістрибування на відносно жорстку поверхню з будь-чого — з куба, сходів, паркана, канапи, тощо (позиція 14).

- Стрибки в довжину та висоту з розбігу (позиція 15).

- Багатоскоки (позиція 16).

- Стрибки у висоту та довжину з місця (позиція 17).

- Підстрибування з просуванням уперед; високе підстрибування на місці (позиція 18).

- Біг із високою амплітудою — "оленячий біг" (позиція 19).

- Біг із доланням значних горизонтальних або вертикальних перешкод (позиція 20).

- Стояння на одній прямій нозі (позиція 21).

- Нахили вперед до випростаних ніг у положенні сидячи й стоячи (позиція 22).

- Потужні удари ногою по м'ячу (позиція 23).

- Стояння й ходіння на внутрішніх краях стіп (позиція 24).

Дотримання в дитячому садку й удома перелічених вище протипоказань дасть змогу, хоча б у час корекційно-відновлювальної роботи, не подвоїти наявну проблему, а, навпаки, допоможе значною мірою поступово звести її до мінімуму.

Ставайте здоровими!

Кiлькiсть переглядiв: 590

Коментарi

Для того, щоб залишити коментар на сайті, залогіньтеся або зареєструйтеся, будь ласка.