Загартування замість лікування

Природа лікує, лікар допомагає. Гіппократ

Минули зимові морози і попереду тепле літо. Саме час потур­буватися про збільшення здатності організму чинити опір хворо­бам, тобто про зміцнення імунітету. А найпростіший, найдоступніший і найбезпечніший спосіб зміцнити імунітет — загартування.

Загартування — це підвищення стійкості організму до дії при­родних факторів у межах фізіологічного стресу. Воно підвищує імунітет, покращує кровообіг, сприяє нормалізації обміну речо­вин, нормалізує тонус нервової системи. Загартована дитина не боїться переохолодження, перепадів температури, холодного вітру. Загартовані діти рідше хворіють і швидше одужують. Загартування використовувалося здавна. Відомості про вико­ристання природних чинників для зміцнення здоров'я знаходи­мо у творах Гіппократа, Авіценни, Нестора літописця та ін.

Абсолютних протипоказань до загартування немає. Загар­товуватися можуть всі діти. Тимчасовими протипоказаннями є підвищення температури тіла та захворювання з порушенням діяльності системи організму (нирок, легень, серцево-судинної системи). Але як не зашкодити дитині і як зробити загартувальні проце­дури більш ефективними?

Варто дотримуватися кількох правил:

1. Індивідуальний підхід. Слід пам'ятати: те, що приємне одному, в іншого може викли­кати сильний стрес. Тому обов'язково варто зважати на реакцію дитини, стан її здоров'я. Бажано перед початком загартування порадитися з лікарем.

2. Систематичність. Процедури слід проводити регулярно, щоденно, протягом усього року, з урахуванням особливостей клімату, сезону, погодних умов.

3. Поступовість. Дія загартувального фактора має збільшуватися поступово. Уразі правильного вибору температури у дитини пришвидшуєть­ся пульс, дихання. Проте, якщо з'явилась «гусяча шкіра» і дитина тремтить, то температурний режим обраний неправильно.

4. Комплексність. Водночас слід використовувати кілька природних факторів, обов'язково поєднуючи місцеві процедури із загальними.

5. Переважне загартування закритих на найбільш підда­них охолодженню частин тіла (ноги, горло, груди, спина). Адже відкриті ділянки тіла (обличчя, кисті рук) більш загартовані і без спеціального впливу.

6. Емоційність. Виконання процедур загартування має викликати у дитини позитивні емоції!

7. Поєднання загартування з іншими факторами підтрим­ки здоров'я: дотримання раціонального режиму дня, повноцінне харчування, достатня рухова активність, підтримання відповідного температурного режиму в приміщенні, де перебуває дитина, та ін.

Варто пам'ятати:

Якщо дитина захворіла або з інших причин пропустила загартувальні процедури, відбувається деадаптація. Деадаптація залежить від віку дитини. Що молодша дитина, то швидше виникає деадаптація.

У 3—4 роки деадаптація виникає з 7—8-го дня після при­пинення дії загартувального фактора, а у 5—6 років — на 10— 13-й день. Отже, при перерві в загартуванні до 7—8 днів у дітей З—4 років і 10—13 днів у дітей 5—6 років його можна продовжити в тому самому температурному режимі. Триваліша перерва потребує повернення назад на 2—4 °С. Повна деадаптація до холоду виникає у 3—4 роки на 18— 21-й день, у 5—б років — через 21 —25 днів. Тобто при такій пере­рві слід починати з вихідних початкових температур.

Особливо слід пам'ятати, що після важкої тривалої хвороби треба зменшити інтенсивність та площу впливу холодового под­разника. Для загартування організму застосовуються такі природні чинники, як сонце, повітря та вода. Для геліопрофілактики (загартування сонцем) використо­вується перебування дитини під впливом сонячного випромі­нювання. Тут особливо уважно треба враховувати вік та стан здоров'я дитини (імунодефіцитний стан, захворювання шкіри, щитовидної залози).

Для загартування повітрям використовують перебування ди­тини на свіжому повітрі: прогулянки, спортивні заняття, ігри, сон. До найпоширеніших та найдоступніших форм загартовування водою належать: обтирання, обливання, ванни ніг. їх проводять зі зниженням температури та збільшенням тривалості процедур.

Щоб запобігти надмірній активації нервової системи, загартувальні процедури слід проводити у першій половині дня, аж ніяк не перед сном. А щоб підтримати у дитини позитивне ставлення до виконан­ня процедур, вкрай важливо з боку дорослих надавати особис­тий приклад

Виходячи з усього зазначеного, можна зробити висновок, що загартування — це тривала, регулярна робота. Однак ця робо­та приносить найбажаніший результат — зберігає і примножує здоров'я дитини. А тому її належить виконувати.