Наступність дитячого садка і школи: налагоджуємо взаємодію

Шлях розвитку кожної дитини індивідуальний. Тож на момент досягнення шкільного віку майбутні учні, як правило, ма­ють різний ступінь підготовки. Утім, прискорювати перехід дитини з одного етапу розвитку на інший, аби вона могла «наздогнати» своїх однолітків, у жодному разі не можна. Адже усі ці етапи надзвичайно цінні, зокрема й для збереження психологічного здоров'я школярів.

Так, у дошкільний вік, коли формуються передумови навчально- пізнавальної активності дитини, є одним із найважливіших етапів у її житті й особистісному становленні. Саме у цей період відбува­ється особистісний, інтелектуальний і фізичний розвиток дитини. Однак її все ще не можна вважати абсолютно готовою до переходу на наступний етап — шкільний.

З огляду на це і забезпечення наступності та взаємодії між дошкіль­ною та початковою шкільною освітою створює можливість для реалі­зації в освітньому просторі єдиної перспективної системи, спрямованої на розвиток і виховання старших дошкільників і молодших школярів.

Поняття наступності трактують доволі широко, зокрема як без­перервний процес виховання й навчання дитини, що мас загальні і специфічні цілі для кожного вікового періоду. Тобто це своєрідний зв'язок між різними ступенями розвитку, сутність якого полягає в збе­реженні тих чи тих елементів цілого або окремих характеристик під час переходу до нового стану.

Основні методичні рекомендації щодо забезпечення взаємодії під час освітнього процесу між дітьми старшого дошкільного і мо­лодшого шкільного віку подано в листі МОНмолодьспорту України від 19.08.2011 № 1/9-634. У ньому визначено такі напрями взаємодії:

· колективів навчальних закладів;

· дітей;

· педагогів та батьків;

· психологічних служб

Для забезпечення наступності педагоги дошкільних і загальноосвітніх навчальних закладів взаємодіють за такими напрямами, як:

• інформаційно-просвітницький —- ознайомлення педагогів \ обох освітніх ланок з явищем наступності, її завданнями та шляхами реалізації;

• методичний — ознайомлення педагогів зі змістом, метода­ми і формами навчально-виховної роботи;
• практичний — безпосередня співпраця навчальних за­кладів, що має на меті знайомство педагогів з майбутніми учнями.

Усі ці напрями взаємодії передбачають такі види діяльності:

• взаємовідвідування відкритих занять у дошкільних на­вчальних закладах і уроків у початковій школі;

• організація Днів відкритих дверей в дошкільних та загаль­ноосвітніх навчальних закладах для дітей старшого до­шкільного віку, їхніх батьків та педагогів;

• проведення спільних заходів для вихователів дошкільних закладів і вчителів початкової школи — засідань педагогіч­них рад, семінарів, конференцій, консультацій, тематичних виставок тощо.

З початком навчання у школі першокласнику доводиться бук­вально «з порога» звикати до нових правил поведінки, навчальної ін­формації, педагогів, а часто й однокласників, оскільки після закінчен­ня дошкільного закладу доволі рідко діти однієї групи потрапляють до тієї самої школи. До таких змін дошкільників ліпше підготувати зазда­легідь. При цьому важливо, аби діти не лише зрозуміли, що їх очікує, а й почали потроху відчувати майбутні метаморфози на собі.

Тож, працюючи з дітьми старшого дошкільного віку та учнями початкових класів, доцільно:

• проводити екскурсії до загальноосвітніх навчальних закла­дів та обов'язково відвідувати навчальні кабінети, спортив­ну й актову зали, бібліотеку, їдальню тощо;

• влаштовувати спільні виставки дитячих робіт, вернісажі, театралізовані вистави тощо;

• відвідувати святкові заходи з дітьми старшого дошкільного віку в початковій школі, наприклад, День знань, свято Бук­варя, посвяту в школярі тощо;

• організовувати бесіди, під час яких школярі зможуть роз­повісти дошкільникам про свої враження від навчання, улюблених вчителів, навчальні предмети тощо.

Особливе місце в системі підготовки дітей до навчання в школі належить роботі з батьками майбутніх першокласників. Позаяк до­волі часто неуспішність на уроках, складнощі під час налагодження контакту з однокласниками й учителем, небажання вчитися є наслід­ком батьківських прорахунків, усталених у родині форм поведінки, неуважності до дитини тощо.

Аби підвищити компетентність батьків щодо особливостей навчання дітей у школі та підготувати їх до цього процесу, доцільне проводити:

• батьківські збори, на яких будуть присутні вчителі початкової школи, адміністрація загальноосвітнього навчально­го закладу, представники психологічної служби. Зазвичай такі зустрічі мають просвітницький характер і спрямовані на розширення знань батьків у сфері виховання дітей;

• анкетування з метою збору інформації про майбутніх пер­шокласників;

• бесіди — колективні, групові чи індивідуальні (за ініціати­вою батьків або вихователя);

• консультації із залученням фахівців, що передбачають роз­ширення, поглиблення й закріплення в батьків знань пре виховання та розвиток дітей старшого дошкільного віку;

• засідання круглого столу, диспути, дискусії, аби підвищити педагогічну культуру батьків через обмін думками щодо особливостей виховання й розвитку їхніх дітей;

• дні відкритих дверей у навчальному закладі, на які запрошувати всіх батьків, аби вони мали змогу відвідати деякі уроки, ознайомитися з роботою вчителя початкових класів поспостерігати за першокласниками тощо.

Під час таких заходів батькам доцільно нагадати про необхід­ність подання заяви до бажаного навчального закладу з проханням зарахувати їхню дитину до 1-го класу.

Кiлькiсть переглядiв: 230

Коментарi

Для того, щоб залишити коментар на сайті, залогіньтеся або зареєструйтеся, будь ласка.