Наступність дитячого садка і школи: налагоджуємо взаємодію
Шлях розвитку кожної дитини індивідуальний. Тож на момент досягнення шкільного віку майбутні учні, як правило, мають різний ступінь підготовки. Утім, прискорювати перехід дитини з одного етапу розвитку на інший, аби вона могла «наздогнати» своїх однолітків, у жодному разі не можна. Адже усі ці етапи надзвичайно цінні, зокрема й для збереження психологічного здоров'я школярів.
Так, у дошкільний вік, коли формуються передумови навчально- пізнавальної активності дитини, є одним із найважливіших етапів у її житті й особистісному становленні. Саме у цей період відбувається особистісний, інтелектуальний і фізичний розвиток дитини. Однак її все ще не можна вважати абсолютно готовою до переходу на наступний етап — шкільний.
З огляду на це і забезпечення наступності та взаємодії між дошкільною та початковою шкільною освітою створює можливість для реалізації в освітньому просторі єдиної перспективної системи, спрямованої на розвиток і виховання старших дошкільників і молодших школярів.
Поняття наступності трактують доволі широко, зокрема як безперервний процес виховання й навчання дитини, що мас загальні і специфічні цілі для кожного вікового періоду. Тобто це своєрідний зв'язок між різними ступенями розвитку, сутність якого полягає в збереженні тих чи тих елементів цілого або окремих характеристик під час переходу до нового стану.
Основні методичні рекомендації щодо забезпечення взаємодії під час освітнього процесу між дітьми старшого дошкільного і молодшого шкільного віку подано в листі МОНмолодьспорту України від 19.08.2011 № 1/9-634. У ньому визначено такі напрями взаємодії:
· колективів навчальних закладів;
· дітей;
· педагогів та батьків;
· психологічних служб
Для забезпечення наступності педагоги дошкільних і загальноосвітніх навчальних закладів взаємодіють за такими напрямами, як:
• інформаційно-просвітницький —- ознайомлення педагогів \ обох освітніх ланок з явищем наступності, її завданнями та шляхами реалізації;
• методичний — ознайомлення педагогів зі змістом, методами і формами навчально-виховної роботи;
• практичний — безпосередня співпраця навчальних закладів, що має на меті знайомство педагогів з майбутніми учнями.
Усі ці напрями взаємодії передбачають такі види діяльності:
• взаємовідвідування відкритих занять у дошкільних навчальних закладах і уроків у початковій школі;
• організація Днів відкритих дверей в дошкільних та загальноосвітніх навчальних закладах для дітей старшого дошкільного віку, їхніх батьків та педагогів;
• проведення спільних заходів для вихователів дошкільних закладів і вчителів початкової школи — засідань педагогічних рад, семінарів, конференцій, консультацій, тематичних виставок тощо.
З початком навчання у школі першокласнику доводиться буквально «з порога» звикати до нових правил поведінки, навчальної інформації, педагогів, а часто й однокласників, оскільки після закінчення дошкільного закладу доволі рідко діти однієї групи потрапляють до тієї самої школи. До таких змін дошкільників ліпше підготувати заздалегідь. При цьому важливо, аби діти не лише зрозуміли, що їх очікує, а й почали потроху відчувати майбутні метаморфози на собі.
Тож, працюючи з дітьми старшого дошкільного віку та учнями початкових класів, доцільно:
• проводити екскурсії до загальноосвітніх навчальних закладів та обов'язково відвідувати навчальні кабінети, спортивну й актову зали, бібліотеку, їдальню тощо;
• влаштовувати спільні виставки дитячих робіт, вернісажі, театралізовані вистави тощо;
• відвідувати святкові заходи з дітьми старшого дошкільного віку в початковій школі, наприклад, День знань, свято Букваря, посвяту в школярі тощо;
• організовувати бесіди, під час яких школярі зможуть розповісти дошкільникам про свої враження від навчання, улюблених вчителів, навчальні предмети тощо.
Особливе місце в системі підготовки дітей до навчання в школі належить роботі з батьками майбутніх першокласників. Позаяк доволі часто неуспішність на уроках, складнощі під час налагодження контакту з однокласниками й учителем, небажання вчитися є наслідком батьківських прорахунків, усталених у родині форм поведінки, неуважності до дитини тощо.
Аби підвищити компетентність батьків щодо особливостей навчання дітей у школі та підготувати їх до цього процесу, доцільне проводити:
• батьківські збори, на яких будуть присутні вчителі початкової школи, адміністрація загальноосвітнього навчального закладу, представники психологічної служби. Зазвичай такі зустрічі мають просвітницький характер і спрямовані на розширення знань батьків у сфері виховання дітей;
• анкетування з метою збору інформації про майбутніх першокласників;
• бесіди — колективні, групові чи індивідуальні (за ініціативою батьків або вихователя);
• консультації із залученням фахівців, що передбачають розширення, поглиблення й закріплення в батьків знань пре виховання та розвиток дітей старшого дошкільного віку;
• засідання круглого столу, диспути, дискусії, аби підвищити педагогічну культуру батьків через обмін думками щодо особливостей виховання й розвитку їхніх дітей;
• дні відкритих дверей у навчальному закладі, на які запрошувати всіх батьків, аби вони мали змогу відвідати деякі уроки, ознайомитися з роботою вчителя початкових класів поспостерігати за першокласниками тощо.
Під час таких заходів батькам доцільно нагадати про необхідність подання заяви до бажаного навчального закладу з проханням зарахувати їхню дитину до 1-го класу.
Коментарi