Щеплення: за чи проти?

Питання щеплення було, є і буде актуальним як для батьків дітей дошкільного віку, так і для керівників дошкільних навчальних закладів. Одні намагаються дотримуватися закону, інші керуються власним баченням проб­леми і подекуди страхами.

Надаємо Вашій увазі інтерв'ю з головним фахівцем із дитячих інфекцій КРАМАРЬОВИМ Сергієм Олександрови­чем, головним спеціалістом Міністерства охорони здоров'я України з дитячих інфекцій, професором, доктором медичних наук, завідувачем кафедри дитячих інфекційних хвороб НМУ імені О. О. Богомольця. Про переваги та не­безпеки профілактичних щеплень дітей, юридичний, медичний та людський аспекти цієї проблеми читайте далі.

Завдяки імунопрофілактиці ліквідовано таке смертельно небезпечне захворювання, як на­туральна віспа, і його вже понад 40 років немає на Землі.

Можна говорити про поліомієліт. На преве­ликий жаль, це захворювання ще є у світі, кож­ного року реєструються випадки поліомієлі­ту, але кількість заражених людей у тисячі або й у сотні тисяч разів менша, ніж було раніше. А це дуже тяжке захворювання з інвалідизацією та можливою смертю людей. Тому лише завдяки вакцинації в Україні вже близько 50 років немає жодного випадку поліомієліту й багатьох інших захворювань, які керуються засобами імуно­профілактики.

— Сергію Олександровичу, яке значення мають щеплення для дітей дошкільного віку?

— Почну з цитати, розміщеної на сайті Мі­ністерства охорони здоров'я Великої Брита­нії: «Людство нічого більш надійного не при­думало для збереження життя людей, як чиста вода і профілактичні щеплення». На мою думку, надійнішого засобу збереження життя і здоров'я людей при інфекційних захворюваннях, ніж вак­цинація, сьогодні не існує. Тому значення про­філактичних щеплень переоцінити дуже важко.

— Як Ви ставитеся до того, щоб нещеплені діти (у яких немає протипоказань) відвідували дитсадок?

— Це питання можна розглядати з різних сторін.

Юридичний аспект. У нас є Закон України «Про захист населення від інфекційних хвороб», у статті 15 якого зазначено, що «дітям, які не отри­мали профілактичних щеплень згідно з кален­дарем щеплень, відвідування дитячих закладів не дозволяється». Звичайно, якщо така дитина не має протипоказань, тобто якихось об'єктивних причин не робити вакцинацію, або якщо, напри­клад, не було вакцини. На мою думку, є такий за­кон, отже, ми, як законослухняні громадяни, по­винні виконувати цю статтю закону.

Україна також підписала Конвенцію про пра­ва дитини. У статті 24 зазначено, що кожна дитина має право на сучасні методи лікуван­ня хвороб і захисту від цих хвороб. («Держави-учасниці визнають право дитини на користування найбільш досконалими послугами системи охорони здоров'я та засобами лікування хвороб і відновлення здоров'я» — ред.)

Ще є закон «Про охорону дитинства». У статті 12 зазначено: «У разі відмови від надання дитині необхідної медичної допомоги, якщо це загро­жує її здоров'ю, батьки або особи, які їх заміню­ють, несуть відповідальність згідно з законом». Отже, якщо нещеплена з вини батьків дитина за­хворіє на якесь тяжке інфекційне захворювання й залишиться інвалідом чи помре, батьки повин­ні за це відповідати згідно із законом.

Людський аспект. Відмова від вакцинації — це лише примха батьків і більше нікого. їхнє рішення може бути вмотивоване різними причи­нами, наприклад релігійними.

Медичний аспект. Якщо нещеплена дитина приходить у дитячий садок, то тут небезпека може бути із двох сторін.

З одного боку, дитина може захворіти на якесь інфекційне захворювання, проти якого вона не щеплена, та стати джерелом інфекції. А в ди­тячому садку є певна кількість дітей, яким не ро­били вакцинацію з медичних причин, тобто вони мають протипоказання. Ці дошкільнята ослабле­ні, тому тяжка інфекція може призвести до фа­тального кінця.

З іншого боку, щеплені діти також можуть бути загрозою для інших. Щеплення проти поліоміє­літу роблять живою поліомієлітною вакциною, і малюк певний період часу виділяє вакцинальний вірус поліомієліту. Цей вакцинний штамп може потрапити в організм нещепленої дити­ни і викликати таке захворювання, як вакцино-асоційований поліомієліт.

Отже, загроза може бути із двох сторін. Од­нак якщо говорити про моє ставлення до профі­лактичних щеплень, то я вважаю, що всі батьки повинні виконувати закон. А те, що відбувається навколо цього закону, це з будь-якого погляду неправильно: ні з юридичного, ні з медичного.

— Тож який може бути вихід із цієї ситуації, коли батьки попри все відмовляються робити щеплення дитині, якщо в малюка немає проти­показань?

— Якщо батьки відмовляються, нехай шука­ють альтернативу дошкільному навчальному закладу, наймають няньку, упроваджують індиві­дуальне навчання чи догляд. Не хочуть — не тре­ба, їх ніхто не змушує. Згідно із законом у нас щеплення добровільні. Тому ніхто їх змушувати не буде. Але є закон, відповідно до якого дитина, яка йде в дошкільний навчальний заклад, повин­на бути щеплена, якщо немає протипоказань.

— Наскільки можуть допомогти школи імуні­зації при поліклініках?

— Це дуже добре. Не всі батьки розумі­ють, що таке вакцинація й інфекційні хвороби та до чого вони можуть призвести. З якихось при­чин можуть боятися або сумніватися і відмовля­тися від щеплень, тобто припускатися помилок. Тому ці всі школи імунізації, лекції, засоби масо­вої інформації можуть допомогти в роз'ясненні переваг і необхідності щеплень.

— Не секрет, що чимало батьків боїться ускладнень після профілактичних щеплень...

— Насправді загроза наслідків інфекційних хвороб набагато вища, ніж загроза від якоїсь реакції на щеплення. Дитина від інфекції може померти! На превеликий жаль, щеплені діти також можуть захворіти на те захворювання, проти якого вводили вакцину.

Генетично в кожної дитини закладено ступінь відповіді на різні втручання, зокре­ма на вакцинацію, може утворитися не зо­всім повний імунітет. Але якщо ця щепле­на дитина і захворіє, то все одно в неї форму­ється певна кількість антитіл, які захищають хоч і не від самої хвороби, а від тяжких усклад­нень, які можуть виникнути при певній інфек­ції. Тому альтернативи щепленням, повторюю, нині немає.

— Але все-таки е інформація про смертельні випадки від щеплень. Що Ви можете сказати щодо цього?

— По-перше, профілактичні щеплення — це медичне втручання, яке в певній кількості випадків може мати якісь реакції чи ускладнен­ня. Про це написано в інструкції до кожної вакци­ни, і батьки, коли приходять з дитиною на щеп­лення у нашу поліклініку, підписують так звану інформативну згоду.

(Що таке інформативна згода?) Вона підтвер­джує, що батьки ознайомилися з тим, що таке інфекційні захворювання, проти яких плану­ється щеплення, до чого вони можуть призвес­ти в разі відмови, яку вакцину планують увести дитині. Там також зазначено, які можуть бути ускладнення чи реакції після введення цієї вак­цини. І на чаші терезів батьки повинні покласти і те, й інше і вирішити, чи будуть вони робити щеплення своїй дитині.

Кількість і виразність цих ускладнень після інфекційних хвороб у тисячі, а то й у мільйони разів вища, ніж ті реакції чи ускладнення піс­ля щеплень. Але вони можуть бути. Тому батьки повинні знати про це і вирішити для себе і для своєї дитини це питання.

По-друге, щодо розмов про те, що деін­де померла дитина від щеплень, я хочу сказа­ти, що при Міністерстві охорони здоров'я, де я є головним спеціалістом із дитячих інфекцій, існує комісія, в обов'язки якої входить розслі­дувати кожний такий випадок. Це називається «несприятливі події після вакцинації», вони сто­суються всіх реакцій, що трапилися впродовж зо днів після щеплення. Така комісія створена і в кожному регіоні. Якщо нескладні випадки, то це вирішується на рівні регіону, області, якщо більш складні випадки, то це питання розгляда­ють на рівні Міністерства.

Як член цієї комісії при Міністерстві я вже працюю близько іо років і відповідально можу заявити, що жодного випадку смерті дити­ни від щеплення встановлено не було! Це були лише розмови, і вони здебільшого були поши­рені засобами масової інформації, коли, не розі­бравшись у випадку, подають це для широкого загалу, і потім починаються коментарі.

— Які ж були причини цих смертей?

— Причини смертей насправді були зовсім різними. Наприклад, в одній з областей дити­на померла від тяжкої кишкової інфекції, коли батьки пізно звернулися по допомогу. Дити­ну привезли до стаціонару вже в такому стані, що лікарі нічого не могли зробити. Але за два тижні до цього дитині зробили щеплення.

і батьки вирішили перекласти провину із себе на лікарів, зазначивши, що лікарі не надали жодної допомоги. Батьки наполягали на тому, що дитина померла від щеплення.

— Яка ситуація із забезпеченням вакцин в Україні нині?

— Станом на жовтень Міністерство охорони здоров'я України стовідсотково закупило потріб­ні вакцини, які після певних юридичних проце­дур упродовж місяця будуть надходити в медич­ні установи.

— Деякі батьки свідомо звертаються у при­ватні клініки і купують вакцини в аптеці. Чи є підстави не довіряти державним медичним структурам, які займаються профілактичними щепленнями?

— Я вважаю, що це справа кожного: довіря­ти чи не довіряти. Якщо батьки не довіряють, але хочуть зробити щеплення, хай звертають­ся. Річ у тім, що в цих приватних імунологічних центрах вакцини майже ті самі, що і в державних поліклініках. У нас як приватні, так і державні ме­дичні установи мають право закуповувати лише зареєстровані в Україні вакцини. Вакцини май­же однакові. Тому де робити щеплення, повинна вибирати кожна людина.