Як подолати страх публічного виступу

Підготовка до святкових ранків у дошкільних навчальних закладах у повному розпалі. Діти залюбки чекають таких заходів, старанно готуються до них. Але часто трапляється так, що, зайшовши до святкової зали і побачивши незнайомих людей, вони враз розгублюються і все забувають. Така реакція дитини є виявом її страху публічного виступу. Як же допомогти дошкільнику подолати цей страх?

Вважається, що пер­ший крок до подолан­ня власного страху — це маскування своєї невпевненості так, щоб її не помічали інші. Утім та­кий спосіб радше підхо­дить для дорослих людей. Тоді як недостатньо роз­винені навички самоконт­ролю дошкільника не дають йому змоги зобра­жати спокій у той момент, коли йому справді страш­но. А будь-які спроби на­вчити дитину цього лише спричинятимуть додатко­ве стресове навантаження на неї.

Основні причини страху

Для того щоб допомог­ти дитині подолати страх публічного виступу, для по­чатку важливо зрозуміти та усунути його причини. Основними причинами ди­тячого страху є такі:

■ потрапляння в не­знайому ситуацію;

■ надто високі очі­кування батьків щодо своєї дитини й вияв неза­доволення нею, що спри­чиняє низьку самооцінку дитини, її невпевненість у собі.

Потрапляння дити­ни в незнайому ситуа­цію є найпоширенішою причиною страху публіч­ного виступу. Дошкільник неодмінно відчуватиме дискомфорт і розгубить­ся, коли побачить повен зал незнайомих людей, чиї погляди звернені на нього. У такому разі слід поступово го­тувати дитину до цієї ситуації, щоб вона не сприймала її як не­знайому.

Якщо причиною є занадто високий рівень вимог до дитини, подолати страх допоможе пе­регляд батьками власних ви­ховних позицій. Батькам слід проаналізувати свою поведін­ку, щоб з'ясувати, чи немає в їх­ніх діях прямих або замаскова­них настанов, які вимагають від дитини бути найкращою. Чи за­вжди вони пояснюють дитині її неправоту, чи порівнюють з ін­шою дитиною? А, може, їх пере­повнює бажання покарати ди­тину за тривогу та нервозність? Такі дії батьків — не найліпший вихід у боротьбі зі страхом ви­ступу дитини на сцені.

Щоб перебороти страх пу­блічних виступів, що пов'яза­ний із низькою самооцінкою, сором'язливістю дитини, слід створювати ігрові ситуації, які допоможуть дошкільнику зрозуміти й помітити свої пе­реваги, усвідомити власні по­зитивні якості. А підвищити самооцінку дошкільників мож­на за допомогою спеціаль­них вправ, які використовують у практиці психологічної допо­моги дітям. (див. додаток)

Дитині дуже важливо від­чувати батьківську підтримку і розуміти, що їхня любов і по­вага не залежать від того, про­читала вона вірш чи ні, пра­вильно виконала польку чи заплуталася в ногах. Тож бать­кам слід своєю поведінкою по­всякчас показувати дитині, що вони люблять її за будь-яких об­ставин. І якщо в неї не вийде ви­конати, скажімо, пісеньку так, як від неї очікували, то вони лю­битимуть її не менше.

Дорослим не слід неодмін­но налаштовувати дитину на безсумнівний успіх. Адже якщо щось піде не так, дитина відчу­ватиме сильний емоцшннй дис­комфорт від невдачі. Відповідно її страх публічних виступів по­силиться.

Щоб заздалегідь підготувати дитину, мож­на ознайомити її з при­кладамипублічних виступів. Так, є кілька мультфільмів, що ілюструють різні дитячі ранки, як-от: «Дід Мороз і літо» (Союзмультфільм, 1969 р.), «Різдвяна казка» (Укранімафільм, 1993 р.). Переглядаючи разом з дитиною мультфільми й коментуючи те, що від­бувається на екрані, обговорітьіз нею всі її страхи та тривоги. Це іс­тотно розширить уявлення дитини про те, що не варто боятися виступів перед аудиторією.

Способи подолання страху

На жаль, у дитячих садках, на концертах та конкурсах виступи дітей часто на­гадують іспит, ніж святкуван­ня. Хвилюються всі – і педагоги, і діти, і батьки. Перш ніж розпо­чати свято, педагоги нагадують усім його учасникам, як поводи­тися, де можна сидіти, коли слід встати тощо. А це викликає ще більшу тривогу та знервованість.

Підготуватися до публіч­ного виступу дітям допомо­жуть різні види діяльності, які розширюють їхні уявлення про виступ, а також створення сприятливих умов для трену­вання у психологічно безпеч­ній ситуації.

Поступове звикання до сцени

Найліпшим та безболісним способом подоланий страху для дитини є її поступове звикання до сцени. Так, слід запропонува­ти дошкільнику взяти участь у грі, яку проводять у святково­му залі для всіх присутніх дітей та їхніх батьків. Перший виступ дошкільників для батьків мож­на організувати у вигляді спіль­ного свята для дітей і дорослих, де всі разом граються та весе­ляться, а ще читають вірші, ви­конують таночки.

Вправляння у вмінні виступати перед публікою

Дитина напевно успіш­но виступить, якщо першими її слухачами будуть знайомі. На­приклад, можна організувати сімейний концерт або просто запропонувати дитині прочи­тати вірш перед мішком з по­дарунками. Найліпше розпо­чинати з театральних вистав, наприклад лялькового театру, у яких дитина виконує друго­рядну роль. У такому разі ні глядачі, ні дитина не бачать одне одного. Крім того, слід по­стійно підтримувати дитину оплесками.

Ідеальним місцем для на­ступного рівня тренування пе­ред публічними виступами є міські свята. Спробуйте про­вести дитину до місця змагань і подивитися, що відбуваєть­ся там, обговорити, що відчу­вають діти, які беруть участь у цих дійствах. І не має значен­ня, що дорослі будуть дивити­ся на вас з подивом. Головне, що рано чи пізно ваша дитина здо­лає свій страх.

Заняття в театральній студії, спортивній секції

Запропонуйте дитині по­займатися в театральній сту­дії. Мета таких занять — оволо­діти артистичним мистецтвом, опанувати свої емоції, висту­пати на сцені «професійно» декілька разів на тиждень пе­ред іншими учасниками сту­дії, педагогами, батьками, а на виставах - перед глядачами.

Будь-яка спортивна секція теж допоможе дитині перебо­роти страх публічних виступів, зокрема на змаганнях. Звісно, спортивні змагання відбуваються нечасто. Проте на кожному тренуванні в залі будуть при­сутні тренер та інші відвідувачі, які теж є свого роду глядачами. Крім того, спортивні вправи сприяють подолан­ню скутості, яка притаманна дітям.

Страх публічного висту­пу—це доволі поширене явище не лише серед дітей, а й серед дорослих. Утім дітям подолати цей страх набагато складніше. Тож допоможіть дошкільникам в ігровій формі адаптуватися до нової для них ситуації — публіч­ного виступу. Певні, що наведе­ні рекомендації неодмінно ста­нуть у пригоді як вихователям, так і батькам.

Додаток

Вправи для підвищення самооцінки дошкільника

Жменька

Цю вправу слід виконувати індивідуально. Ди­тина має назвати шість своїх позитивних якос­тей, загинаючи пальчик на кожну з них. Дитині до­шкільного віку буде складно виконати цю вправу самостійно. Тож дорослий має допомогти їй згадуючи ситуації, у яких дитина проявила себе якнай­краще.

За що мене любить мама?

Ліпше проводити вправу з підгрупою дітей. Дошкільники спочатку перераховують, за що їх люблять їхні матусі (граюся з моєю молодшою се­строю, слухаюсь батьків, вчасно лягаю спати тощо). А відтак дорослий допомагає їм підійти до висновку, що мами люблять своїх малюків просто за те, що вони є.

Опиши себе

Діти разом з педагогом сідають кружка, а від­так по черзі мають закінчити такі фрази практичного психолога:

• Найбільше мені подобається в собі..

• Я б хотів(-ла)...

• Моя улюблена гра...

• Я думаю, що моє ім'я означає—

• Я почуваюся щасливим(-ою), коли...

• Мені сумно, коли...

• Я хочу стати ще...

• Я сподіваюся, що коли-небудь

Дитину слухають доти, доки вона не закінчить, перебивати заборонено. Діти можуть «пропустити» свою чергу, якщо захочуть. Утім усі сидять на своїх місцях до кінця гри.

Радіо

Діти сідають кружка. Педагог або дитина-ведуча описують одного з дітей групи, наприклад:

• Цей хлопчик любить грати у футбол.

• Його улюблена страва — яєчня.

• Улюблений колір — зелений.

• Йому подобається спортивний одяг.

• Його найкращі друзі - ...

Діти за описом відгадують, про кого йдеться.

Хто це?

Діти закінчують фрази вихователя, називаючи ім'я дитини, про яку йдеться:

• Ніколи не спізнюється...

• Ніколи не галасує... »

• Найвеселіший...

• Найсерйозніший...

• Найдобріший...

• Найвідповідальніший...

• Найпрацьовитіший...

Клубочок мого життя

Кожна дитина розмотує клубок ниток, що сим­волізує «життя». Відтак діти прикріплюють до нит­ки свої малюнки й оповідання, у яких відображені якісь дуже важливі події з їхнього життя. Розмісти­ти все це можна в хронологічному порядку, а ще «протягнути» нитку в майбутнє.

Кiлькiсть переглядiв: 924

Коментарi

Для того, щоб залишити коментар на сайті, залогіньтеся або зареєструйтеся, будь ласка.