Гіперопіка

«Любові багато не буває» - часто так думають більшість жінок, особливо ті, яким пощастило стати матерями. Всю свою турботу, ніжність і любов вони готові віддавати малюкові сповна. Матері не замислюються, що всього має бути в міру, а надлишок чого-небудь, у тому числі і турботи, може загрожувати поганими наслідками і вкрай негативно позначитися на подальшому формуванні особистості дитини.

Для початку варто розібратися, що таке гіперопіка. Гіперопіка (від грец. Hyper - понад) - це надлишкова турбота, яка проявляється в тотальному контролі над життям дитини, обмеження її прав, прийнятті рішень за неї і надмірному тиску.

Причинами гіперопіки можуть виступати психологічні проблеми батьків: боязнь залишитися одному, психологічна залежність, проектування моделі виховання в батьківській родині на свою дитину, нереалізована потреба в афіліації (емоційній близькості) і т.п. Тому часто прояв зайвої протекції може бути неусвідомленим. Мамі здається, що вона щиро віддає все краще дитині і вимагає за це вдячність і визнання, але, на жаль, гіперопіка рідко цінується дітьми, а навпаки - починає дратувати, і, дорослішаючи, дитина сама намагається розірвати цю нитку, якою мама її до себе прив'язує.

У чому ж виявляється гіперопіка? По-перше, у прагненні матері все вирішувати за дитину, що вже підросла: що їй їсти, що одягати, з ким дружити, у що грати, що читати і так далі. Список сфер життя дитини, які потрапляють під мамин контроль - нескінченний.

По-друге, навіть якщо дитині під силу та чи інша задача, все одно за неї візьметься мама. Вона завжди прагне вирішувати проблеми за неї, не даючи права на прояв самостійності і твердості характеру.

По-третє, мама відповідає за вчинки своєї дитини, позбавляючи її вміння брати на себе відповідальність.

По-четверте, мама не дає права на особистий простір, займаючи його собою і своєю увагою. Межі внутрішнього світу дитини безцеремонно порушуються вторгненням матері.

Цей список можна продовжити ще десятками пунктів, але суть очевидна: гіперопіка - це всеохоплюючий контроль і надмірна турбота, наслідки яких можуть бути досить жалюгідними. Діти, які ростуть при такій моделі виховання, часто стають несамостійними, невпевненими у собі та своїх силах, нездатними до прийняття рішень і відповідальності. З дитинства на них починають навішувати ярлики на кшталт: «мамин синочок», «ніженка», «розмазня» і т.п., що ще більше погіршує ситуацію і принижує особистість дитини.

Що ж робити, щоб знайти в собі мудрість і не стати «мамою-квочкою»? Перш за все, потрібно зрозуміти, що дитина - це окрема особистість. Їй дана її життя і шлях, по якому вона повиннна пройти сама, без Вашої допомоги. Потрібно поважати дитину, її вибір, нехай навіть він здається Вам не зовсім правильним, але всім властиво помилятися і для того, щоб отримати життєвий досвід, Ваша дитина теж повинна «набити пару шишок». Також мамі потрібно зайнятися своїм життям і усвідомити, що її світ - це не тільки дитина, але також і інші справи, захоплення, робота, чоловік, хобі і т.д. Дайте більше свободи своїй дитині, будуйте стосунки з нею на позиціях взаємоповаги, довіри, свободи і любові, тоді Вам вдасться виховати самостійну і незалежну особистість.

Кiлькiсть переглядiв: 466

Коментарi

Для того, щоб залишити коментар на сайті, залогіньтеся або зареєструйтеся, будь ласка.