Чому в дітей трапляються істерики? що їх провокує? як з ними впоратися? – питання, які хвилюють всіх батьків.
Якщо ви ще жодного разу не бачили дитячих істерик, то напевно чули про них. І, хоча ці міні – катастрофи – нормальний етап розвитку дитини, є способи знизити їх частоту й інтенсивність, тим самим зробивши всю родину трохи щасливішою.
Коли і чому дитина влаштовує істерики.
Перше, що потрібно знати: істерики – нормальний етап розвитку здорової дитини.
Друге, про що схильні забувати батьки, істерики – це реакція на занадто сильні емоції, з якими дитина поки ще не в змозі впоратися. Їй потрібна допомога дорослого.
Найчастіше істерика виникає тоді, коли дитина зазнає занадто багато сильних почуттів і не знає, як їх виразити або як упоратися з ними самостійно. Уявіть, що ви зв'язані по руках і ногах, не можете говорити, усе розумієте й чуєте, але не маєте ні найменшої можливості поділитися своїми почуттями з навколишніми, виразити свої емоції. Як ви будете себе відчувати? Найімовірніше, ви станете дуже злитися, оскільки безпорадність і неможливість вплинути на ситуацію породжують саме злість. «Діти влаштовують істерики, тому що хочуть бути більш незалежними, – говорять вчені. – Вони бажають самі їсти, самі одягатися, самі вирішувати, коли лягати спати й коли припиняти гру, і дуже зляться через невміння зробити все самостійно й пояснити дорослим, що їх засмучує».
Чи є способи уникнути істерик і/або знизити їх силу й тривалість?
Так.
Як уникнути істерик
· Знайдіть час щодня грати й розмовляти з дитиною. Під час спілкування ваша увага повинна бути зосереджена тільки на дитині. Нехай це будуть півгодини, але повноцінні.
· Установіть дитині чіткі правила поведінки, окресліть свої кордони: вас не можна бити, на вас не можна кричати і т.ін.
· Звертайтеся до дитини з такою ж повагою, з якою ви взаємодієте з будь – якою іншою дорослою людиною.
Перше, що треба зробити, щоб звести до мінімуму причини істерик, – установити теплі й довірчі відносини з дитиною, засновані на любові й повазі. Доктор Харві Карпо, автор бестселера про спілкування з дітьми, пропонує зробити три кроки до прекрасних відносин з дитиною:
1. «Підгодовуйте» дитину увагою протягом усього дня. П'ять – десять хвилин щогодини, присвячені тільки іграм, творчості й читанню, значно знизять емоційну напругу дитини й дадуть їй відчуття вашої любові.
2. Позначте коло правил, що обмежують уседозволеність. Дитина, на думку Харві Карпо, схожа на грубуватого дикуна із примітивними емоціями, якому потрібні зрозумілі й чіткі інструкції до поведінки.
3. Ставтеся до дитині з повагою. Коли маля намагається виразити свої почуття, дайте собі час, щоб спробувати зрозуміти, чого воно хоче. Дитина з більшою готовністю буде слухати того, хто вміє слухати її.
Деякі пускові механізми істерик легко відстежити в самому зародку. Якщо дитина голодна, втомилася, хвора, імовірність того, що вона закотить істерику, підвищується в кілька разів. Навіть дорослій людині складно зберігати гарний настрій у подібних умовах, а вже дитині й поготів.
Інші передвісники вимагають вашої батьківської уваги й спостережливості.
- Поява лікаря на порозі будинку може викликати страх.
- Рутинний похід у магазин – стати останньою краплею в чаші терпіння дитини.
- Тривале перебування в гостях – перевантажити нервову систему.
Вам потрібно навчитися передбачати обставини, які можуть спровокувати істерику і шукати способи обходити гострі кути так, щоб дитина залишалася спокійною і в гарному настрої: станьте лікарем, що вміє прописувати безпечні засоби профілактики хвороби. (Тільки хворобою в цьому випадку буде істерика, а попереджувальними засобами - ваша увага до дитині і її потреб).
«Істерика найчастіше виникає тоді, коли ми, батьки, не знаємо, що потрібно було зробити для її запобігання, – говорить Ерін Браун Конрой, автор книги «20 секретів успіху у вихованні дитини» і мати дванадцяти дітей. – Якщо ви не слухаєте, коли дитина говорить тихим спокійним голосом, їй доведеться говорити голосніше, щоб звернути вашу увагу». Дитина, яка впевнена, що її чують, яка знає, що батьки піклуються про її потреби, що їм не однаково, які почуття вона зазнає, – така дитина не стане домагатися свого лементом. Конрой підкреслює, що допомогти звернути на ваші слова увагу допоможе звичайний візуальний контакт: просто зробіть так, щоб дитина подивилася вам в очі, коли ви починаєте щось говорити. Та ж нескладна дія, якщо її зробити, коли починає говорити дитина, переконає маля в тім, що його уважно слухають.
Коли істерика вже почалася
· Ігноруйте поведінку дитини, поводьтеся як звичайно. Одне але: не встановлюйте візуального контакту.
· Якщо істерику спровокувало оточення, усуньте фактори роздратування з поля зору дитини.
· Приділяйте дитині всю свою увагу, як тільки вона почне демонструвати ознаки нормального поводження.
· Якщо є можливість, перемкніть увагу дитини на щось, що допоможе знизити силу істерики.
· Не виконуйте ніяких вимог дитини, поки вона повністю не заспокоїться.
Період істерик – непростий час для батьків, коли вони виявляють, що їх ангел став домашнім терористом. Дуже важливо, щоб ваша нервова система була в порядку й витримувала це надприродне навантаження. «Кращий спосіб справитися з істерикою – повністю її ігнорувати, з початку й до самого кінця», – говорить доктор Пенні Гласс, керівник Програми дитячого розвитку в Національному дитячому медичному центрі (США). Цей метод нагадує техніку позитивного підкріплення, описану багатьма психологами. Суть техніки в тім, що ви відзначаєте будь – який успіх, але не звертаєте ніякої уваги на погане поводження. У випадку з істерикою це відсутність візуального й тактильного контакту. По припиненні істерики контакт повертається повною мірою. У дітей, з яким батьки послідовно поводяться таким чином, немає ні найменшого бажання влаштовувати скандали, оскільки це невигідно.
- Щоб знизити інтенсивність істерики, перемикайте увагу дитини з об'єкта роздратування на інші цікаві речі. Якщо, приміром, дитина бажає грати з телефоном, спробуйте запропонувати їй іграшку або незвичайну гру. Деякі батьки на такий випадок тримають запас дешевих іграшок і книжок, які, у силу своєї новизни, можуть відволікти дитину від джерела роздратування.
- Також доктор Гласс радить у жодному разі не повертатися до обговорення істерики після того, як вона закінчилася. Виграшною для всіх стратегією буде акцентування уваги на чомусь гарному, що недавно зробила дитина. Діти хочуть подобатися й бути улюбленими, тому усіма силами будуть прагнути знайти способи заслужити добре ставлення.
- Істерика вдома – одне, але істерика посеред магазина, у поліклініці, на вулиці або в іншому публічному місці – зовсім інша справа. Будьте тверді й послідовні у своїх реакціях на істерики в стінах будинку – у такий спосіб ви підготуєтеся до раптової зміни настрою дитини й у місцях скупчення людей.
- Фахівці з дитячої поведінки попереджають: утримайтеся від виконання будь – яких вимог дитини, поки вона не заспокоїлася. Якщо ви поступитеся, дитина зрозуміє, що лементи й ридання допомагають домогтися поставленої мети, що з їх допомогою можна вами маніпулювати. Вам це потрібно?
Розслабтеся!
У вас будуть дні, коли ви відчуєте себе ідеальними батьками, а будуть такі періоди, коли вам буде здаватися, що єдине ваше завдання – вижити. Коли наступить вік істерик, пам'ятайте, що дорослішання дитини допомагає й вам. Ви вчитеся терпінню, доброті, повазі, прийняттю й безумовній любові. До того ж, спокійно й мудро допомагаючи дитині пройти непростий для всіх етап розвитку, ви подаєте дитині позитивний приклад і зміцнюєте ваші з малям довірчі відносини.
Коментарi