БРАТИК ЧИ СЕСТРИЧКА: РАДІСТЬ ЧИ ГОРЕ,

або Як підготувати дитину до народження іншої

Батьки часто звертаються до психологів або педагогів із питанням про те, як най­краще підготувати старшу дитину до народження братика чи сестрички. Як допо­могти двом найближчим людям прийняти й полюбити одне одного і як їм, батькам, порівну розподілити свою любов до них?

Поповнення в родині — це нова віха у розвитку сім'ї. У душі панує безліч емоцій: що принесе дитина в цей світ, якою вона буде? Якщо дитина не перша, то батькам легше, що не можна сказати про первістка, для якого ця ситуація зовсім нова незалежно від йо­го віку. І хочемо ми того чи ні, але це завжди пев­ний стрес!

/Files/images/psiholog/Непростые-отношения-братьев-и-сестер-670x270.jpg

Звичайно, ми не передбачимо всі «за» і «проти» у формуванні й розвитку відносин між двома різ­ними людьми, хоч і дуже близькими, але від нас, дорослих, залежить чимало, і цим не потрібно нехтувати.

Та почати потрібно з емоційної підготовки дитини до народження іншої. Саме в цей період, коли в батьків ще немає додаткових функцій, пов'язаних із доглядом за немовлям, потрібно закладати підґрунтя для формування майбутніх теплих відносин між дітьми, які б згодом пере­росли в міцну дружбу.

Як правильно підготувати дитину до народження братика чи сестрички

1. Сказати дитині в доступній для неї формі про майбутнє поповнення в родині якомога раніше.

Та слід врахувати особливості емоційно-вольової сфери дитини: якщо вона непосидюча, активна та нетерпляча, то краще це зробити за 3—4 місяці до пологів, щоб «не набридло чекати» на появу немовляти.

Краще, якщо батьки зроблять це разом, на­приклад, таким чином: «У нас для тебе є гарна новина. Наша родина незабаром стане більшою, у нас народиться дитина, а в тебе з'явиться братик чи сестричка. Ми цьому дуже раді». Якщо дитині менше 18 місяців, пояснення можна обмежити простими словами: «У животику в мами знаходиться дитин­ка, вона буде там рости, а потім з'явиться на світ...».

Другим кроком може бути розповідь про малят­ко, яке росте і розвивається в маминому животику. Потрібно дати можливість погладити живіт, по­слухати рухи і у свій спосіб, так, як дитина цього захоче, можна створити свій ритуал вітання з дитиною, що сприятиме подальшим дружним відносинам між дітьми.

2. Перетворити очікування появи молодшої ди­тини в сім’ї на захопливу гру. Як чудово, коли "стар­ша дитина буде розмовляти з животиком, співати йому пісень, розповідати віршики та казки, адже і дитина в животику все це чує і звикає до голосу старшого.

3. Разом обрати ім'я. Навіть, якщо дорослі вже це зробили, то доречніше було б представити дитині все так, ніби обране батьками ім'я — це його ідея.

4. Разом відстежувати тижні вагітності за Інтернетом, розглядаючи картинки дітей у кален­дарі розвитку, які можна знайти на різних сайтах (якщо дозволяє вік, адже інколи певні зображення можуть психічно травмувати дитину). Здебільшого дітям цікаво дивитися на те, як «щось маленьке і не­зрозуміле» поступово перетворюється на братика чи сестричку. Можна навіть взяти старшу дитину на УЗД, а не лише тата. До речі, найкраще можна розглянути плід саме на 12-му тижні. Також можна показати відповідні тематичні мультфільми, зняті спеціально для дітей, які чекають на появу брати­ка чи сестрички.

5. Ходити разом на шопінг, щоб придбати необ­хідні речі для майбутнього немовляти. Радьтеся щодо покупок, але обов'язково купіть щось і стар­шій дитині. І так робіть надалі!

6. Купувати зі старшою дитиною подарунки молодшій, а від молодшої — старшій дитинці. І не­хай після повернення з пологового будинку вони обміняються одна з одною подарунками. Це на­лаштує старшу дитину на більш дружню хвилю і допоможе не відчути себе забутою.

7. Позбавляти дитину атмосфери недомовок і зауважень, що кидаються поверх її голови і зро­зумілих лише «посвяченим».

8. Розповідати дитині про майбутнє немовля: про те, які в нього потреби, як за ним потрібно до­глядати. Знаходьте і читайте разом книжки про пригоди братів і сестер (але позитивні). Не по­трібно наголошувати на віддалені перспективи, наприклад обіцяти, що в неї відразу ж з'явиться товариш для ігор. Краще поговорити більше про те, що тривалий час дитина буде мати потребу в опіці — такій же, як колись і вона сама. Розкажіть їй, якою крихітною спочатку буде дитина, і як про неї потрібно піклуватись. Поясніть, що новонаро­джений не грає в ігри, не розмовляє, лише багато спить та їсть. Якщо попередити про це старшу ди­тину, вона буде менш розчарованою під час появи малюка. Не зайвим буде і перегляд її власних фо­тографій, відеокасет, пам'ятних предметів раннього періоду її життя. «Тут ти зовсім маленький, ти вмів лише спати, їсти та кри­чати. А зараз ти вмієш ходити, говорити, грати, стрибати (перелічіть досягнення дитини). Коли з'явиться братик, він теж буде таким маленьким, яким був ти. Він не зможе відразу грати з тобою, спочатку він буде спати, просити їсти чи дивитися на тебе». Разом простежте шлях дорослішання. Обов'язково пригадайте кумедні (але такі, що не образять дитину) випадки та щасливі моменти минулого.

9. Завчасно робити всі потрібні зміни в будинку, долучаючи до цього процесу старшу дитину (якщо це доречно й дозво­ляє вік). Обговорювати їх потрібно всією сім'єю, наголошуючи на практичній цін­ності для кожного. У цей час первісток часто залишає спальню батьків і пе­реходить до іншої (власної) кімнати. Тож обов'язково потрібно допомогти в ній освоїтися. Якщо цей процес занадто болісний для дити­ни, то потрібно прагнути не пов'язувати його саме з майбутньою появою іншої дитини, пояснити, що це відбувається тому, що вона вже підросла. Намагайтеся також зробити так, щоб старша дитина почувалася радісно у своїй новій кімнаті. Можливо, потрібно купити нові меблі та іграшки тощо.

10. Долучити старшу дитину до оформлення куточка (кімнати) для немовляти. Наприклад, можна намалювати малюнок, вставити його в рамку і повісити над ліжечком або ж вибрати сімейне фото чи дитячі фотошпалери.

11. Відвідати друзів, у яких є новонароджена ди­тина, щоб старша дитина могла побачити її, по­спостерігати за нею, подарувати іграшку.

12. Розповідати дитині про те, як це добре мати молодшого братика чи сестричку, наводячи при­клади з життя когось зі знайомих чи рідних. Також можна поспостерігати за поведінкою інших рід­них між собою братиків та сестричок, гуляючи по вулицях, на дитячих майданчиках чи відвідуючи кафе тощо. При цьому необхідно розповідати про переваги спільного життя з молодшим братиком чи сестричкою: як гарно буде гратися разом, як він чи вона підросте, катати дитину в колясці, разом їсти морозиво і дивитися мультфільми.

13. Помріяти: чого навчить старша дитина молодшу, про що неодмінно їй розкаже, які казки розповідатиме/читатиме, які мультфільми вони разом дивитимуться тощо.

14. Прислухатися до побажань дитини, побою­вань, скарг і почуттів.

15. Постійно демонструвати дитині свою любов, не лише на словах.

16. Намагатися проводити з дитиною біль­ше часу разом, усією родиною.

17. Створити незадовго до пологів скриньку сюрпризів або мішечок подарунків і час від часу класти туди цукерки, фрукти чи невеличкі пода-. рунки, зроблені своїми руками або куплені. Бажано, щоб подарунки готували в парах: тато й дитина для мами, мама і дитина — для тата, це зближуватиме сім'ю. Та слід за­здалегідь домовитися проте, що за­глядати в них можна лише раз у 2—3 дні, наприклад, або і раз на тиждень тощо. Це допоможе знизити напруженість перед пологами всіх членів родини.

18. Значну увагу до появи малюка потрібно приділити привчанню стар­шої дитини до самостійності та до­гляду за собою. Наприклад, 2,5-річна дитина здатна сама одягатися, умиватися, а трирічна — прибирати іграшки, мити за собою посуд. У разі потреби доречним буде введення для первістка додаткових обов'язків, які не бу­дуть для нього тяжкими, але привчають до відпо­відальності, дисциплінують, а в майбутньому до­поможуть раціональніше використовувати власну енергію. Важливо запровадити ці зміни заздале­гідь і в ігровій формі, поступово.

19. Заздалегідь підготуватися до суттєвих змін у житті дитини, якщо такі передбачаються. Наприклад, це може бути початок відвідування дитячого садка чи вступ до школи.

20. Раціонально оновити свій розпорядок дня й розпорядок дня дитини (залежно від віку) так, щоб і у мами, і у тата завжди був час побути зі старшою донькою чи сином.

21. Залучити дитину до підрахунку днів, що за­лишилися до народження малюка, наприклад від­риваючи листки календаря або закреслюючи дати.

22. Демонструвати на власному прикладі любов, взаємоповагу та взаємодопомогу. Якщо діти виростають у любові та злагоді, то вони легше сприйматимуть появу нового члена родини і на­магатимуться проявляти ті ж почуття, що й інші.

/Files/images/psiholog/Depositphotos_3735480_s.jpg

Чого не потрібно робити батькам у цій ситуації

• У жодному разі не потрібно питати старшу дитину про те чи хоче вона братика чи сестричку. По-перше, не потрібно перекла­дати вирішення цього питання на її тендітні плечі. По-друге, завж­ди є ризик почути «ні», тоді доведеться дов­го «перебудовувати» думки дитини й роз­починати підготовку спочатку;

• готуючи дитину до народження молодшого брата чи сестри, не зачі­пати питання, які можуть і так ніколи не прозвучати! Наприклад, не потрібно го­ворити: «Не турбуйся, ми будемо любити тебе так само, як і маленького» або «У нас все одно буде для тебе багато часу». Такі висловлювання можуть наштовхнути дитину на тривожні думки про те, чи зможе вона конкурувати з малюком, щоб отримати любов та увагу батьків;

• розповідати «казочки» про те, що братика чи сестричку принесе лелека або ж його (її) куплять у магазині;

• не налаштовувати себе на негатив! Старша дитина певною мірою ревнує батьків до молодшенької — така реакція типова для багатьох дітей. Але бувають і винятки! Тому не варто заздалегідь налаштовуватися на негативні прояви з боку первістка, їх може і не бути. Дійте відповідно до ситуації;

• у жодному разі не потрібно порівнювати дітей, оскільки можна спровокувати майбут­ню конкуренцію між ними та ревнощі, а також знизити самооцінку старшої дитини. Навпаки, дайте їй зрозуміти, що вони вже чимось схожі з братом чи сестричкою: «Ти буцалася в мене в животі точно так, як і твоя сестричка...» і покладіть руку, щоб вона відчула;

• не наголошуйте старшій дитині на тому, що мама віднині буде сильніше втомлюватися і не зможе брати її на руки. Дитині в цьому віці ще невідомі «великі» муки ревнощів, але вона неодмінно помітить, що мама не завжди у змозі з нею побігати, пограти. Поясніть їй, що мине чи­мало днів і ночей, перш ніж маленький з'явиться на світ. Краще уявити це трохи інакше і розповісти, що коли вона була маленькою, то вся батьків­ська увага належала лише їй, нині батьки про­водять з нею так само багато часу, але трохи потрібно і для малюка. Також можна ніби попросити дозволу у старшої дитини на те, щоб частину часу віддавати малюкові. Якщо поставити запитання так, вона не зможе відмови­тися;

• не зменшуйте важ­ливості дитячих проб­лем, не ставтеся до них легковажно;

• не давайте «до­рослих порад»: логі­ка дитини, особливо маленької, не співвід­носиться з логікою її батьків та інших до­рослих.

/Files/images/psiholog/tEvRoaOlYGI.jpg

Як правильно себе поводити перед пологами та після них?

Цей момент для кожного із членів родини — особливий. Він на­сичений різними емоціями: від тривожнос­ті до радості. Навіть дорослому таткові нелегко завжди залишатися «холоднокровним»... Та не потрібно забувати про дитину, адже і їй пере­дається загальне занепокоєння, а очікування на появу нового члена родини — нові й хаотичні. Що ж робити?

По-перше, розкажіть дитині, що мами не буде кілька днів, та залучіть її до збирання-необхідних речей до полового будинку.

По-друге, нехай мама з дитиною обміняються цінними для них речами, наприклад іграшками. Дитина буде знати, що мама її не покинула і обов'язково повернеться, а для мами це буде час­тинка дитячої любові, що стане для неї підтрим­кою. Також потрібно домовитися про спілкування в період відсутності мами. Тут стане у пригоді мобільний та Інтернет-зв'язок.

Ще можна доручити старшій дитині легке за­вдання (кілька маминих обов'язків). Наприклад, поливати кімнатні рослини, перевіряти пошту, годувати рибок тощо. Так дитина відчуватиме свою значущість, насамперед для мами.

По-третє, поки мами не буде, організуйте ди­тині цікаве дозвілля — сходіть у парк, кафе, кіно­театр тощо.

Якщо це можливо й безпечно насамперед для дітей, нехай дитина відвідає маму й новонаро­дженого в пологовому будинку, щось принесе їм у подарунок (малюнок, фото чи щось смачненьке). їй стане спокійніше від того, що з мамою все гаразд. Покажіть їй немовля, нехай вона торкнеться до ручок і маленьких п'яточок.

Обов'язково візьміть дитину із собою, коли по­їдете забирати маму з немовлям із пологового будинку.

Після появи немовляти батькам необхідно пам'ятати про те, що:

• в перший час після народження другої дитини ви не зможете приділяти дитині-первістку стільки ж уваги, як тоді, коли вона була у вас од­на, хоча вона потребуватиме в цей період вашої уваги навіть більше, ніж раніше. Буде чудово, як­що саме зараз у дитини з батьком з'явиться яко­мога більше спільних справ: приготування неділь­ного сніданку для всієї сім'ї, а особливо для ма­ми, прогулянки на дитячий майданчик, читання книжок перед сном, настільні ігри тощо. Інші чле­ни сім'ї теж можуть допомогти батькам у цьому. Не потрібно під приводом догляду за малю­ком постійно відмовляти дитині в увазі. Наприклад, якщо мама втомилася і хоче відпочити, то вона може покли­кати первістка прилягти поруч із нею, почитати разом книжку або просто подивитися телевізор;

• не потрібно віддавати старшу дитину до бабусі або інших родичів, щоб «не крутилася під ногами».

Так вона буде почувати себе непот­рібною, тією, якою знехтували. Краще, щоб бабуся кілька тижнів пожила у вас. Та є ще один бік ме­далі: бабусі та дідусі, жаліючи старших дітей, починають їх «виховувати», дозволяючи надмірні пустощі, уседозволеність, відсут­ність будь-яких заборон правил, як результат— діти не слухають батьків, стають майже неконтрольованими;

• позитивним елементом у налагодженні гармонійних відносин між дітьми може стати пропозиція (якщо дозволяє вік) для старшої дитини стати домашнім фоторепортером. Вона буде відчувати свою значущість і повністю заглибиться в цю роль, що, у свою чергу, відволіче її від непотрібних переживань;

• потрібно разом переглянути старі речі та іграшки, щоб вибрати ті, які можна буде передати у спадок малюкові. Не змушуйте віддавати те, з чим дитина не хоче розлучатися. Можливо, настане момент, коли вона сама з радістю подарує це ма­люкові. Просто не тисніть на неї і дайте їй час;

• важливо, щоб допомога у догляді за малюком не стала повинністю для старшої дитини, вона повинна мати епізодичний характер, безумовно, за неї не­обхідно хвалити «мамину помічницю» чи «поміч­ника». Старша дитина — не нянька, і ви народили ще одну дитину для себе;

• у старшої дитини є свої справи та обов'язки;

• потрібно називати немовля «нашим...», щоб у старшої дитини з'явилася тверда впевненість у тому, що немовля і її теж;

• не потрібно «зіштовхувати» дітей між собою, порівнюючи їх або протиставляючи одне одному. Наприклад, недоречним буде висловлювання типу: «Подивись, як сестричка їсть, не те що ти!»;

• у розмові з дорослішою дитиною потрібно уникати фраз, зокрема: «Ти старший, тож віддай!», «Ти вже великий, тож повинен розуміти», «Зроби це сам, ти вже дорослий» тощо. Усе це може викликати певні протести та сформувати негативне ставлен­ня до молодшої дитини;

• потрібно (по можливості) попередити знайомих, які будуть відвідувати новонародженого, що необхідно роби­ти подарунки обом дітлахам, щоб первісток не відчув себе забутим і непотрібним. Як­що попередити неможливо, то необхідно заздалегідь підготуватися і закупити пода­рунки для старшого, щоб не травмувати дитину. Крім того, психологи радять обмежити відвідування відразу після по­логів або призначити їх на той момент, коли старша дитина буде в садку або школі. Їй і так доведеться адаптуватися до но­вої ролі, тому краще не вносити додаткові труднощі в цей процес. Також потрібно контролювати поведінку й висловлювання гостей. Наприклад, якщо хтось скаже: «Як добре, що народився хлопчик (дівчинка), то у старшої дитини можуть виникнути думки про те, що її стать, а значить, і вона сама, гірші (другосортні);

• створити приватний простір для старшої дитини та дбати про те, щоб його ніколи не порушували. Це місце, де вона зможе побути одна, де будуть лише її іграшки і речі, недоступні для молодшої. Це необхідно, і потрібно суворо стежити за тим, щоб молодша дитина і ви самі не втручалися в цю особисту зону старшої дитини;

• прислуховуйтеся і відчувайте почуття старшої дитини, спробуйте їх зрозуміти і знайти конструк­тивні рішення. Більше розмовляйте з дитиною про неї саму та про ваші спільні справи. Не засуджуйте негативні висловлювання в бік малюка, а праг­ніть їх зрозуміти. Якщо навіть ваша старша ди­тина перетворилася на «монстрика», пам'ятайте, що насправді вона не хоче дошкуляти вам. Основна мета «вередуна» та «нехочухи» — до­могтися вашої любові, зрозуміти й відчути, що її люблять так само сильно, як і раніше. Тому не скупіться на ніжність та увагу, їх ніколи не буває забагато!

Саме тут доречно пригадати про спільні творчі ідеї та задуми. Наприклад, можна змайструвати разом зі старшою дитиною сімейне дерево. Можна його зобразити на ватмані, а потім наклеїти фотокартки всіх членів родини. Дитина буде бачити, що вона та її братик чи сестричка є частинками великого сімейства, а воно — єдине. Також можна зробити сімейний колаж чи оновити сімейний альбом тощо;

• не потрібно забувати і про себе — гуляйте, від­почивайте, зустрічайтеся з друзями, адже в радіс­них та щасливих батьків — радісні та щасливі діти.

Наслідками неправильної поведінки батьків для дитини до народження іншої та після нього можуть стати:

• емоційна нестабільність (найчастіше — необу­мовлені перепади настрою), істерики; плаксивість; порушення режиму дня; порушення сну та апетиту; порушення соціальних зв'язків; поява дитячих страхів; тривожність; непосидючість та гіперактивність; ревнощі; агресія; почуття покинутості, самотності, нікчемності та малозначущості; ненависть; насилля щодо малюка; нездорова конкуренція; конфліктність; тимчасовий регрес або регресивна поведінка (повернення дитини на попередню стадію розвитку; гра «в немовля»);

• затримка психічного розвитку та інші психічні розлади;

• невротична симптоматика (кусання ніг­тів, смоктання пальців, енурез, нервові тики, заїкання тощо).

Тож народження другої дитини — важлива подія не лише для батьків, а й для їхнього первістка. Чи потрібно готувати дитину до появи немовляти? Так, безперечно! Зробити так, щоб діти дружили й любили одне одного, цілком можливо, головне — не ділити їх на старших і молодших, завжди пам'ятати про те, що вони — ваші діти, тому любите ви їх однаково...

Кiлькiсть переглядiв: 934

Коментарi

Для того, щоб залишити коментар на сайті, залогіньтеся або зареєструйтеся, будь ласка.