КОРЕКЦІЯ АУТИЧНИХ ПРОЯВІВ

1. У корекції аутичних проявів насамперед важливе емоційно-смислове коментуван­ня. Воно допомагає дитині емоційно співпе­реживати й осмислювати те, що відбувається, відзначати і звертати увагу на навколишній світ. Потрібно постійно все проговорювати: що й кому везе машина, куди квапиться со­бака, на що схожі хмари, розповідати, як птах летить у гніздо годувати пташенят. Так ко­ментувати можна, дивлячись разом у вікно, прогулюючись тощо. Коментування дає мож­ливість усе пожвавлювати й помічати, своїми словами звертати увагу дитини на оточуючий світ.

Гліб досить швидко приймає осмислення власних стереотипних дій, якщо це легалізує його неправильну поведінку. Наприклад, розкидання мозаїки легко стає салютом або дощем, а розмазування пластиліну, розливання води і фарб — галявиною, глибокою калюжею.

Стереотипне переглядання журналів, кни­жок потрібно переводити у сюжетні ігри: «Ось на картинці дівчинка п'є молоко, давай гратися, начебто Гліб п'є молоко; тепер давай напувати ляльку, примовляючи, смачне молоко, Глібушці подобається, він посміхається, дякує...».

2. Насичення гри — це поступове розсуван­ня рамок сюжету, введення нових предметів, подій і переживань. Наприклад, насичення гри в поїзд:

а) робимо вагони, поїзд відправляється, і ми приїжджаємо додому;

б) сідаємо в поїзд, знайомимося з пасажи­рами, розкладаємо речі, провідниця нас при­гощає чаєм;

в) спостерігаємо з вікна: ось заєць побіг від лисиці, ось ворона сидить і каркає — яка нав­коло краса;

г) починаємо збиратися в дорогу: що візьме­мо із собою? Які подарунки повеземо? Як від­правляється поїзд? Що говорить кондуктор? Які станції проїжджаємо?

ґ) підходимо до будинку, піднімаємося в ліфті (на який поверх?), дзвонимо, вітаємося з мамою, сідаємо пити чай, роздаємо пода­рунки.

Це один із прикладів зазначеного завдан­ня — будь-яку дію розгортати в історію, розповідь.

3. Кристалізація вибору сприяє усвідом­ленню індивідуальних особливостей і відмін­ностей. Наприклад: «Мамі подобається гарячий чай, а я люблю прохолодний». «Ти хочеш це ро­бити, а я хочу інше, давай по черзі. Ми поча­ли цю справу, важливо її закінчити і перейти до наступної».

4. Відновлення всіх дитячих ігор: схованки, квач, стрибання з купини на купину, сорока-білобока тощо.

5. Організація паузи, щоб дитина мала змо­гу вставити пропущене слово у звичну фразу або знайомий вірш, пісню.

6. Розповідь історій прожиття, про спіль­ні справи, переказування подій дня: «Розпові­мо, як ми тут із тобою жили: як гуляли на вулиці, кого зустріли, з ким гралися, як училися тощо». Важливо, щоб розповідь провокувала дитину вставити хоч слово, звук, бажано самостійно. У розповіді можна робити паузу, і дитина до­говорить сама.

7. Розповіді та малювання історій про саму дитину, наповнених реальними подро­бицями її життя, в яких вона є «помічником», «зовсім великим хлопчиком», «сміливцем», «героєм», є особливо ефективними.

8. Чергування ігор, насичених рухом, яскра­вими сенсорними й емоційними враженнями, зі спокійними заняттями, де сам ритм, звичний стереотип поведінки заспокоює та чітко органі­зовує дитину.......

9. Одна з проблем організації взаємодії з аутичним малюком — нездатність дитини чекати. Допомога у звиканні до послідовності окремих подій дає можливість навчити ди­тину чекати. Наприклад: «Усе в нас буде йти одне за одним: спочатку — сніданок, потім нам подзвонить бабуся, і тоді ми запросимо її в гості, накриємо стіл, закип'ятимо чайник тощо».

Здатність дитини перенести виконання ба­жання в майбутнє означає появу нових можли­востей, дає перспективу ставити спільну ціль: ми намалюємо, щоб зробити татові подарунок, ми повторюємо слова, щоб сказати їх.

Кiлькiсть переглядiв: 183

Коментарi

Для того, щоб залишити коментар на сайті, залогіньтеся або зареєструйтеся, будь ласка.