1. У корекції аутичних проявів насамперед важливе емоційно-смислове коментування. Воно допомагає дитині емоційно співпереживати й осмислювати те, що відбувається, відзначати і звертати увагу на навколишній світ. Потрібно постійно все проговорювати: що й кому везе машина, куди квапиться собака, на що схожі хмари, розповідати, як птах летить у гніздо годувати пташенят. Так коментувати можна, дивлячись разом у вікно, прогулюючись тощо. Коментування дає можливість усе пожвавлювати й помічати, своїми словами звертати увагу дитини на оточуючий світ.
Гліб досить швидко приймає осмислення власних стереотипних дій, якщо це легалізує його неправильну поведінку. Наприклад, розкидання мозаїки легко стає салютом або дощем, а розмазування пластиліну, розливання води і фарб — галявиною, глибокою калюжею.
Стереотипне переглядання журналів, книжок потрібно переводити у сюжетні ігри: «Ось на картинці дівчинка п'є молоко, давай гратися, начебто Гліб п'є молоко; тепер давай напувати ляльку, примовляючи, смачне молоко, Глібушці подобається, він посміхається, дякує...».
2. Насичення гри — це поступове розсування рамок сюжету, введення нових предметів, подій і переживань. Наприклад, насичення гри в поїзд:
а) робимо вагони, поїзд відправляється, і ми приїжджаємо додому;
б) сідаємо в поїзд, знайомимося з пасажирами, розкладаємо речі, провідниця нас пригощає чаєм;
в) спостерігаємо з вікна: ось заєць побіг від лисиці, ось ворона сидить і каркає — яка навколо краса;
г) починаємо збиратися в дорогу: що візьмемо із собою? Які подарунки повеземо? Як відправляється поїзд? Що говорить кондуктор? Які станції проїжджаємо?
ґ) підходимо до будинку, піднімаємося в ліфті (на який поверх?), дзвонимо, вітаємося з мамою, сідаємо пити чай, роздаємо подарунки.
Це один із прикладів зазначеного завдання — будь-яку дію розгортати в історію, розповідь.
3. Кристалізація вибору сприяє усвідомленню індивідуальних особливостей і відмінностей. Наприклад: «Мамі подобається гарячий чай, а я люблю прохолодний». «Ти хочеш це робити, а я хочу інше, давай по черзі. Ми почали цю справу, важливо її закінчити і перейти до наступної».
4. Відновлення всіх дитячих ігор: схованки, квач, стрибання з купини на купину, сорока-білобока тощо.
5. Організація паузи, щоб дитина мала змогу вставити пропущене слово у звичну фразу або знайомий вірш, пісню.
6. Розповідь історій прожиття, про спільні справи, переказування подій дня: «Розповімо, як ми тут із тобою жили: як гуляли на вулиці, кого зустріли, з ким гралися, як училися тощо». Важливо, щоб розповідь провокувала дитину вставити хоч слово, звук, бажано самостійно. У розповіді можна робити паузу, і дитина договорить сама.
7. Розповіді та малювання історій про саму дитину, наповнених реальними подробицями її життя, в яких вона є «помічником», «зовсім великим хлопчиком», «сміливцем», «героєм», є особливо ефективними.
8. Чергування ігор, насичених рухом, яскравими сенсорними й емоційними враженнями, зі спокійними заняттями, де сам ритм, звичний стереотип поведінки заспокоює та чітко організовує дитину.......
9. Одна з проблем організації взаємодії з аутичним малюком — нездатність дитини чекати. Допомога у звиканні до послідовності окремих подій дає можливість навчити дитину чекати. Наприклад: «Усе в нас буде йти одне за одним: спочатку — сніданок, потім нам подзвонить бабуся, і тоді ми запросимо її в гості, накриємо стіл, закип'ятимо чайник тощо».
Здатність дитини перенести виконання бажання в майбутнє означає появу нових можливостей, дає перспективу ставити спільну ціль: ми намалюємо, щоб зробити татові подарунок, ми повторюємо слова, щоб сказати їх.
Коментарi