«Він блукав, посміхався, роблячи стереотипні рухи пальцями, схрещуючи їх у повітрі. Він хитав головою зі сторони в сторону, шепочучи або наспівуючи той самий мотив із трьох нот. Він із величезним задоволенням вертів усе, що потрапляло під руку... Коли його приводили в кімнату, він повністю ігнорував людей і швидко прямував до предметів, особливо до тих, які можна було покрутити... Він люто відштовхував руку, якщо та з'являлася на його шляху, або ногу, яка наступила на його кубики...».
Цей опис п'ятирічного хлопчика на ймення Дональд зробив більше ніж півстоліття тому Лео Каннер у знаменній роботі «Аутичні порушення емоційного контакту» (1943).
Клінічну картину аутизму майже одночасно описали американський психіатр Лео Каннер (1943 р.) і австрійський педіатр Ганс Аспергер (1944 р.), розділені війною та океаном.
За Н. Михайловою, аутизм — це зниження здатності до встановлення емоційного контакту, комунікації та соціального розвитку; «відхід» від дійсності із фіксацією на внутрішньому світі афективних комплексів і переживань. Аутизм проявляється емоційною та поведінковою відгородженістю від реальності, згортанням або повним припиненням спілкування, «зануренням у себе» або втратою емоційної та комунікативної дистанції з надлишковою, недиференційованою товариськістю і відкритістю (аутизм навпаки), спричиненими нездатністю враховувати емоційні реакції співрозмовника, емоційною дефіцитарністю. Основними визначальними ознаками аутизму є аутичні форми контактів, розлад мови (комунікативної функції), порушення соціальної адаптації, розлад моторики, стереотипна діяльність, порушення розвитку.
Проблема дитячого аутизму є однією з найактуальніших в області дитячої психіатрії. Це визначається як високою частотою розвитку таких станів (частота дитячого аутизму— 26 випадків на 10 000 дітей), так і певними труднощами своєчасної діагностики, відсутністю детально розробленої системи спеціалізованої допомоги, що не може не спричиняти інвалідизації дітей, які страждають дитячим аутизмом.
У МКБ-10 ВОЗ виокремлюють «ранній дитячий аутизм» (або синдром Каннера) та аутистичний розлад особистості (або синдром Аспергера). Ці аутичні синдроми є глибинними розладами розвитку.
Нижче наведено ознаки, визначальні для симптомокомплексу аутичного розладу, характерні як для синдрому Каннера, так і для синдрому Аспергера.
Основні ознаки:
1. Виражена недостатність або повна відсутність потреби в контактах знавколишніми.
2. Відгородженість від зовнішнього світу.
3. Афективна блокада — слабість емоційного реагування на близьких, аж до повного збайдужіння. Нечутливість до болю, такі діти навіть при серйозних травмах не скаржаться, не шукають співчуття, тільки при огляді можна дізнатися, що вони потребують допомоги.
4. У поведінці не проявляється диференціювання живих і неживих предметів (наприклад, із дитиною аутист буде поводитися, як із лялькою (протодіакризис).
5. Спостерігаються недостатні реакції на зорові та слухові подразники, що уподібнює таких дітей до сліпих і глухих (псевдосліпота, псевдоглухота).
6. Основна провідна ознака РДА —стереотипність у поведінці або феномен тотожності, що проявляється:
• у прагненні зберегти постійні, звичні умови життя, прихильності до збереження незмінності навколишнього (феномен тотожності) світу. Такі діти часто віддають перевагу одним і тим маршрутам під час прогулянок, однаковій обстановці, однаковій їжі. Будь-які зміни спричиняють афективні реакції, ауто-агресію. Аутисти можуть довго битися головою об стіну, їх важко вивести із цього стану. Потім вони можуть довго спати, оскільки відбувається сильне перенапруження нервової системи;
• в опорі та страхові перед змінами, побоюванні всього нового (неофобія);
• у захопленні одноманітними стереотипними примітивними рухами та діями: моторними й мовними (обертання кистей рук перед очами, перебирання пальців, згинання-розгинання кистей і передпліч, розгойдування тулубом або головою, підскакування на носках, повторення тих самих звуків, фраз тощо).
7. Одноманітні «ігри» нагадують стереотипні маніпуляції з предметами неігрового призначення (мотузочками, ключами, гайками, пляшечками тощо) або, рідше, з іграшками (наприклад, одноманітне катання машинки вперед-назад). Діти годинами крутять предмети, перекладають їх із місця на місце, розкладають у певному схематичному порядку, переливають рідину з однієї посудини в іншу. Відзначається особливе «захоплення», «зачарованість» дітей такою діяльністю. Спроби відірвати їх від стереотипних занять, переключити на продуктивні заняття, як правило, викликають бурхливий протест, плач, лемент. В аутистів відсутня символічна гра, усі їхні ігри — стереотипні.
8. Досить характерна зорова поведінка: нестерпність погляду в очі, «погляд, що бігає», погляд повз або «крізь» людей, фрагментарність зорової уваги, перевага зорового сприйняття на периферії поля зору.
9. Діти активно прагнуть усамітнитися, почуваються набагато краще, коли залишаються одні. Контакт із матір'ю може бути різним: поряд з індиферентністю, при якій діти не реагують на присутність або відсутність матері, дитина може ставитися до матері недоброзичливо й активно проганяти її від себе. Також буває симбіотична форма контакту: дитина відмовляється залишатися без матері, виявляє тривогу через її відсутність, хоча ніколи не буває ласкавою з нею.
10. Синдром РДА відносять до синдромів перекрученого або асинхронного розвитку, для якого характерні затримка моторного розвитку (при цьому відзначається незграбність, диспропорційність довільних рухів, затримка розвитку навичок самообслуговування) і його випередження (або своєчасність).Таке частіше спостерігають при синдромі Аспергера. В інших випадках (частіше при синдромі Каннера) бувають затримка й порушення розвитку мови, насамперед її комунікативної функції:
• у 1\3 або 1\2 дітей це проявляється в мутизмі;
• характерні безпосередні й відставлені в часі ехолалії (повторення почутих слів, фраз);
• дитина часто говорить про себе у 2-й або 3-й особі («він», «Вася»), використовує стосовно себе дієслова в безособовій формі;
• не використовуються міміка й жести.
11. Для синдрому аутизму як особливого раннього порушення психічного розвитку дитини характерний ранній прояв зазначених розладів (до 2,5 років), відсутність регресу в розвитку.
12. У 2\3 дітей із синдромом аутизму знижений інтелект (частіше у випадку для синдрому Каннера).
Коментарi