Причини затримки мовлення

(консультація для батьків)

Перша причина. Домінування процесу розуміння мовлення співрозмовників пригнічує процес активної мовленнєвої діяльності дитини. Вона здатна показа­ти рукою, вказати поглядом, поворотом голови без­ліч речей, про які її запитують, правильно виконати вказівки дорослого. А той очікує від неї появи перших слів, покладаючись на те, що вона розуміє їх, і не переймаючись потребою створення ситуацій пред­метної дії. Коли малюк активний у різних життєвих проявах, зацікавлено та з розумінням слухає дорос­лого, то зрештою він заговорить. Це, найімовірніше, буде «прорив» мовленнєвої активності, що приємно здивує тих, хто поруч із ним.


Друга причина. Етапи оволодіння дитиною словами-назвами тривалий час є незмінним. Дорослі просто називають предмети та об'єкти, які виклика­ють у неї інтерес, і зовсім не пояснюють їхніх ознак та властивостей, не показують, як можна діяти з ними. Розповіді, бесіди, читання творів художньої літерату­ри, спільні ігри з малюком лише поодинокі.


Третя причина. Батьки вважають, що прояви їх­ньої любові забезпечать повноцінний мовленнєвий розвиток дитини, і вживають лагідні слова до неї про­тягом перших двох років. Вони не усвідомлюють, що суто емоційне спілкування (як вид діяльності) має до­мінувати значно коротший відтинок часу.


Четверта причина. Велика кількість іграшок, яких у дитини стає дедалі більше, захоплює її. Дитині до­сить звичайного маніпулювання ними, причому вона проявляє лише звукову активність. Задоволені й до­рослі, вважаючи, що малюк уже здатний бавитися сам, не набридає їм, і що з окремих звуків неодмінно вийдуть слова.


П'ята причина. Поява дитячих слів — цілком за­кономірний процес. Дитина ще не здатна вимовити слово так, як воно звучить в устах дорослого. Роз­виненість м'язів її артикуляційного апарата ще не досконала, що й призводить до спотворення, замі­ни, пропусків звуків. Дитячий же варіант слова роз­чулює, захоплює дорослих, і вони, щоб продовжити свій емоційний стан чи викликати таку саму втіху у знайомих чи родичів, вживають це слово у власно­му мовленні. Тож дитина має спотворений зразок для наслідування і не відчуває потреби в удосконаленні своєї звуковимови.


Шоста причина. «Зчитуючи» жести, звукокомплекси, міміку дитини, батьки розуміють усе це й ураз задовольняють її потреби. Отже, для неї не актуалізу­ється потреба докладати мовленнєвих зусиль.


Сьома причина. Дорослі переважно доглядають за малюком, а мовленнєвому спілкуванню з ним не надають належного значення та ваги. Його голосові реакції залишаються поза увагою й без відповіді, сти­мулу до їх активізації та розвитку немає. Отже, збід­нене мовленнєве середовище перешкоджає мовлен­нєвому зростанню дитини. Але ж вона не має іншо­го способу навчитися говорити, як лише наслідуючи мовлення дорослих.


Кiлькiсть переглядiв: 516

Коментарi

Для того, щоб залишити коментар на сайті, залогіньтеся або зареєструйтеся, будь ласка.