Чи не найпоширенішою проблемою, з якою звертаються до логопедів, є постановка звука [р]. Малята легко зможуть опанувати цей складний звук, якщо правильно й цікаво організувати відповідну роботу. Один із секретів успіху — тісна співпраця фахівців і батьків.
Дошкільна пора — час становлення правильного мовлення. Однією з найактуальніших проблем при опануванні мовлення є постановка звука [р]. Тільки частині малюків вдається оволодіти ним самостійно, без допомоги вчителя-логопеда.
Найчастіше в дошкільному віці спостерігається заміна звуків [р], [р] іншими звуками: [л], [л'], [й], [в], [и], [г]. Найпоширенішим випадком спотвореної вимови [р] є гаркава вимова (горловий або боковий варіант звука). Ці вади дуже помітні й негативно впливають на формування самооцінки дитини та її взаємин з дитячим колективом. Аби не спровокувати появу дефектних звуків, логопеди радять близьким не змушувати дитину до 4-4,5 років, у якої не сформована вимова [р], промовляти слова з цим звуком, тим паче протягуючи його ("Скажи: р-р-риба!").
Батьки мають пам'ятати: надважливо за перших сумнівів звертатися по допомогу до вчителя-логопеда!
Фахівець допоможе обрати індивідуальну стратегію розвивальної чи корекційної роботи, призначить завдання для вправляння вдома. Якщо батьки чітко дотримуватимуться рекомендацій логопеда, діятимуть злагоджено, позитивний результат не забариться.
Розглянемо основні аспекти спільної роботи батьків і логопеда з формування у дітей правильної вимови звука [р].
ЯЗИК ТРЕБА ГОТУВАТИ ДО ВИМОВИ НЕПРОСТОГО ЗВУКА
Зазвичай більшість проблем у вимові [р] пов'язана з тим, що язик дитини ще не набув потрібної сили і вправності, його м'язи ще не зміцніли. Тому перше правило на шляху до "взяття висоти «Р»" — "Язик потрібно тренувати"!
Набути потрібної сили та вправності язика маляті допоможуть фізіологічні вправи — масаж для зміцнення м'язів, активізації кінчика язика (піднімання широкого язика на верхню губу, до альвеол за верхніми зубами, вібрація кінчика піднятого язика). Наприклад, такі.
Вправи для язичка
♦ Золота рибка плеще хвостиком: бл-бл-бл. (Дітизагинають широкий язик на верхню губу, вдаряють переднім краєм язика по верхній губі. Швидкість ударів з часом можна збільшувати).
♦ Киця п'є молочко. (Діти імітують рухи язичка під час хлебтання).
♦ Зебра цокає копитцями. (Діти імітують звук цокання копит).
♦Дятел стукає дзьобом по стовбуру дерева: д-д-д.
Сюжети можна придумувати разом з малюком. Ілюстративним супроводом артикуляційних вправ можуть стати будь-які малюнки у книжках, лото чи шнурівки. А для вправляння не обов'язково відводити спеціальний час — можна "побавитись" кілька хвилин під час гри, перегляду малюнків, згадати ці забавлянки перед сном, після вечірньої казки. Не зайве нагадати, що всі вправи бажано виконувати разом з малюком, у доброму настрої, не критикуючи дитину, а заохочуючи її всіма можливими засобами.
Якщо дитина після чотирьох років з якихось причин не готова повторювати артикуляційні вправи, на першому етапі корисною буде навіть проста демонстрація цих вправ дорослим. Спрацьовує так званий "ефект дзеркальних нейронів" (під час споглядання певної дії в мозку спостерігача активуються такі самі нейрони, як і у того, хто цю дію виконує). У такому випадку не треба наполягати на повторенні, варто зацікавити, заінтригувати дитину, і згодом вона сама за вами потягнеться. Одного дня ви почуєте, як ваш малюк "навчає вимовляти звуки" свою улюблену іграшку.
А коли прийде час звука [р], його язичок буде до цього готовий, під'язикова вуздечка завдяки вправлянням стане еластичною, знизиться ймовірність дефектного звучання.
Важливо до початку роботи з логопедом не говорити дитині, до вимови яких конкретно звуків готуємо язичок. Достатньо наголосити, що язичок стане міцнішим, вправнішим, "розумнішим" і навчиться правильно розмовляти.
Інколи у дитини, попри всі зразки логопедичного мистецтва, звук [р] виходить грубим, далеким від ідеалу. Це означає, що язик дитини ще не набув потрібних умінь. Здатність до вимови звуків суто індивідуальна, і навіть у близнюків часом спостерігаються різні сценарії постановки та закріплення одного й того самого звука. У зазначеному випадку вимова [р] вдосконалиться тоді, коли м'язи язика стануть міцніші, а для цього потрібні подальші регулярні тривалі вправляння за призначенням логопеда.
Інколи при вимові звука [р] язик дрижить не за верхніми зубами, а майже між рядами зубів, що зумовлено слабкістю м'язів язика, його неготовністю одночасно виконувати дві дії: вібрувати й утримувати верхнє положення. Це вміння формується в результаті тривалої послідовної спільної роботи дорослого й дитини.
Вправи для язичка маляті варто продовжувати робити паралельно з автоматизацією, коли він уже вимовляє звук, але ще не досягнув досконалості. Вони допоможуть далі тренувати м'язи, вдосконалювати артикуляційні рухи.
ТРЕНУЄМО ФОНЕМАТИЧНУ УВАГУ
Не менш важливим етапом постановки нового звука, ніж тренування язика, є розвиток фонематичного слуху й уваги. Часто батьки дивуються: "Дитина не вимовляє [р], то чому ж треба виконувати вправи на виділення голосного з ряду інших голосних, певного звука серед інших, слова із заданим звуком серед ряду слів?".
Однак ці завдання сприяють розвитку фонематичного слуху й уваги дитини, що, у свою чергу, допоможуть їй надалі миттєво визначати, чи є певний звуку слові, правильно використовувати поставлені звуки у спонтанному мовленні, запобігатимуть змішуванню опозиційних звуків ([р]-[л]), зокрема й на письмі.
Наприклад, можна пропонувати дітям такі завдання.
Вправа "Розклади малюнки"
Дорослий розкладає перед дитиною картки з предметними зображеннями, пропонує взяти собі ті, у назві яких є звук [р], інші залишити педагогу (мамі, татові).
Інший варіант: дитина розкладає картки на дві купки: у першій назви зображених предметів мають звук [р], у другій —[л].
Гра "Білочка"
Між дитиною і дорослим в один ряд розкладені горішки із цупкого картону з прикріпленими кишеньками для предметних карток. Малюк (Білочка) має дістатися до дорослого, "стрибаючи" від горішка до горішка й збираючи лише ті, що мають малюнок зі звуком [р] у назві.
ПЕРШІ УСПІХИ Й ПРОБЛЕМИ
Ось нарешті ви почули з вуст малюка довгоочікуваний дзвінкий і розкотистий [р]. Та, на жаль, перші успіхи можуть затьмарюватися певними проблемами.
Нерідко спостерігається такий феномен: дитина, навчившись ідеально промовляти ізольований звук [р], під час мовлення робить перед ним секундну паузу, що, звісно, помітно для оточення. Це явище мине у процесі подальшої автоматизації звука. Тому батькам не слід загострювати на ньому увагу, напосідаючи на малечу, щоб воно не переросло у запинання і заїкання.
Нерідко рідні дитини марнують час і сили на бідкання щодо мовленнєвих проблем ("Чому я сам у ранньому віці навчився правильно розмовляти, а моїй дитині потрібна допомога логопеда?"; "Чому в одному слові син правильно вимовляє звук, а в іншому забуває?"), формуючи у малюка комплекси, замість того, щоб оптимістично й організовано виконувати завдання та дотримуватися порад логопеда.
Найчастіше такі явища, що турбують батьків і змушують звертатися за поясненнями до фахівця, виникають на проміжному етапі становлення звука і тривають від кількох днів до кількох тижнів. Наприклад, поставлений звук [р] звучить лише за наявності допоміжного звука [д] або [т] ("дриба" або "триба" замість "риба"). У таких випадках фахівці рекомендують виконувати з дитиною вправи-масаж та завдання логопеда доти, доки звук стане природним, нескладним, абсолютно звичним для язика. Пропонують паралельно з артикуляційними вправами вводити його в речення, чистомовки, вірші, опис та переказ (наступний етап автоматизації звука).
Буває й так, що ізольований звук [р] поставлено, проте дитина не може вимовити його у сполученні з іншими звуками: у відкритих складах ([ра], [ро] тощо), у певних позиціях — на початку чи в кінці слова, або ж у деяких сполученнях приголосних. Не варто засмучуватися, вважаючи, що шлях до опанування звука, який долає родина, є невиправдано складним. Процес опанування нового звука у кожної дитини — індивідуальний, можливо, вашому малюкові потрібно більше часу. Логопеди мають у своєму корекційному арсеналі спеціальні вправи, завдання, ігри, які допоможуть усунути тимчасові проблеми, що супроводжують використання в дитячому мовленні "новонародженого звука".
Нерідко близьких дивує надмірне захоплення малюка новим звуком (гіперконтроль) — навчився вимовляти [р] і вставляє його всюди ("рап-ка у бірочки заборіра"; "Марьвіна"). Сподіватися на те, що ситуація виправиться сама, не слід, адже такі недоліки можуть стати передумовою для виникнення помилок на письмі. У цьому разі корисними будуть рухливі ігри з інтелектуальним навантаженням, які дуже полюбляють діти. Наприклад, такі.
Гра "Козачок"
Дитина стоїть, тримаючи руки на поясі. Дорослий показує малюнки. Якщо у назві зображення є звук [р] чи [р'], малюк присідає, піднімається, розводячи руки в сторони, і знову ставить їх на пояс; якщо звуки [л] [л'] — підстрибує.
Гра "Бігунець"
Під звуки бубна дитина бігає між картками-малюнками, розкладеними на підлозі. Як тільки звуки стихнуть, треба зупинитися, подивитися на найближчий малюнок, промовити правильно назву того, що на ньому зображено, і "здути" слово з долоньки, як пушинку.
Трапляється, що рідні маленького учня нарікають: "При вас правильно вимовляє, а поза логопедичною групою (кабінетом логопеда) розмовляє, як і раніше". "Кабінетний звук" — проблема, у розв'язанні якої робота батьків з дитиною за рекомендаціями фахівця відіграє визначальну роль. Звук, який логопед сформував, увів у склад, слово, речення, текст, батьки мають увести у спонтанне мовлення малюка в повсякденні. Якщо родина працює згідно з рекомендаціями фахівця, малюк переростає етап "кабінетних звуків", починає спілкуватися з батьками, а згодом і з однолітками за допомогою поставлених звуків.
ГОЛОВНЕ - ПІДТРИМКА І ПОЗИТИВНИЙ НАСТРІЙ!
Для дитини опанування кожного нового звука — маленьке диво і велике досягнення. Підтримаймо її на цьому шляху! Виконуючи завдання та рекомендації логопеда, захоплюйтесь новими звуками, пишайтесь успіхами малюка, в різний спосіб давайте йому це відчути: продемонструйте рідним, близьким, знайомим, вихователям, як він промовляє окремі слова, чистомовки, віршики з новим звуком [р].
Часто мотивацією до формування правильної звуковимови стає прагнення дитини до визнання, схвалення рідних. Без їхньої підтримки інтерес може зникнути (згаснути) раніше, ніж з'являється корисна звичка вживання правильного звука у спонтанному мовленні, адже опанування нового звука вимагає від дошкільняти неабиякого напруження інтелектуальної та вольової сфер.
Коли звук уже поставлений і дитина може легко, правильно його вимовляти, логопед ознайомлює її з відповідною буквою. Це потрібно для того, аби зображення нового звука, його "портрет" нагадував малюкові у майбутньому, під час читання, про правильну вимову звука. Бажано, щоб логопед навчив дошколярика читати склади, слова з цими буквами, задавши таким чином алгоритм правильної звуковимови. У багатьох випадках читання є дієвим засобом (одним з багатьох) автоматизації правильної звуковимови. Варто ним скористатися.
Насамкінець зауважимо: логопедична робота обов'язково дає побічний, на щастя, дуже позитивний ефект — дитина вперше у житті переживає досвід подолання справжньої, серйозної проблеми.
Коментарi