Як читати дітям казки

Казкову інформа­цію дорослий і дитина сприймають неоднако­во. Так, дорослий дуже чітко розмежовує ма­теріальний та ідеаль­ний світ. А в дитячій душі через брак до­свіду зазвичай панує хаос. Тож аби допо­могти дитині на­вести лад у вирі емоцій, слід врахову­вати деякі особливос­ті дитячого сприймання казки та дотримуватися певних правил ознайомлення дошкільників із цим жанром художньої літератури.

Читати чи розповідати казки дошкільникам слід у середньому темпі, намагаючись якнайліп­ше передати емоції персонажів, їхній характер. Роз­повідати дитині казку важливо із задоволенням, не відволікаючись на сторонні справи.

Під час читання/розповідання дорослий має сидіти чи стояти перед дитиною, щоб вона бачи­ла його обличчя та стежила за мімікою, жестами тощо. Адже такі форми вияву почуттів доповнюють і підсилюють враження від казки. Повчальні бесі­ди за змістом казок не слід затягувати, вони мають бути короткими. Передусім орієнтуйтеся на настрій дитини.

Враховуючи те, що дитина не може бути па­сивним слухачем, під час читання/розповідання важливо активізувати її уяву: нехай дитина відпо­відає на запитання, повторює певні слова, розглядає ілюстрації, описує свої почуття та враження від по­баченого чи почутого.

Важливо змалку виховувати повагу дитини до книги. Дошкільник має знати, що книжка — це не іграшка, з нею слід бережно поводитися, цінува­ти її.

Започаткуйте у вашій родині сімейний ритуал — щовечора при світлі настільної лампи читайте чи розповідайте дитині казки. Напівтем­рява налаштовує на фантастичний, казковий лад, а читання казки обома батьками сприяє встанов­ленню та зміцненню тісного душевного контакту як із матусею, так і з татусем.

Читайте дитині казку стільки разів, скільки вона просить, і завжди, коли хоче її слухати. «Проживання» казкового сюжету — складний процес, тож дитина потребує багаторазового звернення до улюбленої казки.

Казку ліпше не читати, а розповідати. Так ви матимете змогу спостерігати за реакцією дитини на неї та акцентувати увагу на певних її фрагментах.

Використовуйте казкові події для формування особистості дитини.

Пам'ятайте про специфіку сприймання дітьми казкових подій із чарівним підтекстом — для дорослих кидання персонажів у вогонь є порушенням їхніх прав, а для дитини — впевненість у тому, що зло знищене.

Не пояснюйте дитині глибинного змісту казки. Він має бути прихованим від неї та впливати на підсвідомість лише через тексти, а не за допомогою тлумачення подій.

Не імпровізуйте, вводячи у казку персонажів та розгортаючи нові сюжетні лінії з реального світу. Адже так ви вносите плутанину у диференціацію дитиною казкових та реальних подій

Розповідаючи казку, використовуйте казковий зачин на кшталт: «У якомусь царстві, не в нашому господарстві жили собі...» — це ті «ворота», через які дитина одразу ж потрапляє у казковий світ.