«Я не можу без телевізора, комп’ютера...»

Телевізор і комп'ютер — надзвичайно корисні досягнення людства.

Телевізор — прилад, що є в кожному будинку без винятку, причому в деяких сім'ях — у кожній кімнаті, навіть на кухні.

Комп'ютер? Можливо, поки є і не у всіх, але щороку кількість комп'ютерів, планшетів і мобільних телефонів, що підтримують Інтернет, зростає в геометричній прогресії. Скажемо чесно, телевізор — це все-таки при­лад для дорослих. І не тому, що дітям забороняють його дивитися, а тому, що діти віддають перевагу комп’ютеру. Комп'ютер — це і довідник, і енциклопедія, і клуб за інтересами, і кінотеатр, і модний магазин. Спочатку батьки праг­нуть залучити дітей до комп'ютера. Однак незабаром перед ними постає питання: а як зробити так, щоб дитина про­водила за комп'ютером менше часу? Статистика та психологи говорять нам про те, що приблизно тридцять відсотків звернень батьків до дитячих психологів пов'язані саме з комп'ютерною залежністю. Поміркуймо, як же зробити так, щоб ці потрібні прилади приносили дітям не шкоду, а користь?

«Якщо телевізор працює для фону, то він не впливає на дитину?» — запитують батьки.

Навпаки. Впливає, і дуже сильно. Причому такий опосередкований вплив іноді буває значно більшим, ніж за звичайного перегляду телевізора. Як це відбувається? Наприклад, малюк просто обідає і при цьому в кухні або навіть десь у кімнаті працює телевізор, з якого лунають новини. Велика кількість негативної інформації, способи її подавання не можуть не відбитися на дитині. Перегляньте будь-який випуск новин. Зазвичай у ньому переважає негативна інформація, містяться сцени насильства. Навіть якщо дитина не дивиться на екран, вона чує звук, розуміє зміст тексту. Іноді діти в дитячому садку переказують одне одному зміст чергової серії маминого серіалу, а батьки навіть не здогадуються про те, що їхня дитина вміє так запам'ятовувати.

«Діти не сприймають рекламу, вони ще зовсім маленькі,» — розмірковують батьки. Але! Психологи, які досліджували вплив реклами на свідомість дітей-дошкільнят, виявили, що діти дуже легко піддаються впливу реклами. Відбувається так через те, що в малюків переважає наочно-образне мислення і всі картин­ки з рекламного ролика надовго зберігаються в їх пам'яті. Крім того, усі пісеньки і слогани діти відтворюють дослівно. Потім, по­бачивши в магазині товар з рекламного ролика, малюки лег­ко розпізнають його на полиці супермаркету. Захистити ж ди­тину від впливу реклами практично неможливо, адже дорослі не сидять постійно поряд із малюком тоді, коли той переглядає телевізор. Ніхто не відключатиме звук і не вимикатиме телевізор на час рекламної паузи. Ось і виходить, що основними спожива­чами реклами стають діти.

«Дитина все одно нічого не розуміє, отже, шкоди жодної немає, якщо вона переглядатиме дорослі телепередачі та фільми,» — уважають батьки.

Саме дорослі телепередачі й фільми складають більшість часу трансляції кожного телеканалу. Діти мимоволі стають глядача­ми разом з мамами і татами, дідусями і бабусями. «Велике пран­ня», «Людина і закон», «Сімейний суд», «Судові справи», «Битва екстрасенсів» та інші телепередачі не принесуть користі дитині, яка ще навіть не досягла шкільного віку. Неправильно вважати, що навіть дошкільник нічого не розуміє. Він осягає загальний зміст, реагує на окремі фрази і сцени, на музику, особливо гострі момен­ти. У результаті ми маємо порушення сну, страхи, агресію і не мо­жемо зрозуміти, звідки все це взялося.

«Що поганого в телесеріалах?—дивуються батьки. — Це ж абсолютно нешкідливо!»

Про ці жанрі потрібно сказати окремо. Діти, які змалечку буквально «живуть» у серіалах, зазвичай потрапляють у подібну залежність завдяки батькам або бабусям. Серіали також різняться. Це можуть бути мелодрами, а можуть бути і досить жорсткі детективи або фільми жахів. Практично жоден серіал не призначений для дитячого перегляду. Про­блеми в телесеріалах показані дорослі: нерозділене кохан­ня, ревнощі, розлучення, зламані долі, сімейні конфлікти. Без них серіалів просто не існує. Тому варто захистити дити­ну від перегляду такого відео. Дитяча свідомість поки не го­това до його сприйняття.

«Моя дитина переглядає тільки дитячі канали, на яких не може бути нічого поганого!» — запевняють мами і татусі.

Хто сказав, що всі дитячі телеканали транслюють пере­дачі та фільми відмінної якості? Достатньо лише сісти не­надовго перед телевізором, і ви переконаєтеся, що саме телепродукції гарної якості для дітей випускається вкрай мало. Погано дубльовані й так само погано промальова­ні мультфільми, сюжет яких утрачається вже на третьому кадрі, дивні передачі, що вочевидь не містять жодної ви­ховної ідеї. Є й винятки, але діти ще не вміють прочитати програму телепередач і знайти потрібний канал.