Відвертий шантаж: як діти шантажують батьків

«Купи машинку, тоді піду з тобою за продуктами» — це такий маленький дитячий шантаж, який на перший погляд здається нам абсолютно не шкідливим. «Ну, що тут такого, — скажуть батьки. — Дитині ж хочеться чогось новенького, щоб пограти».

Далі — більше. Наприклад, якщо батьки не дуже щирі і тато хоче щось приховати від мами або мама — від тата.

— Не кажи мамі, що я пив пиво!.....просить тато.

— Не скажу, якщо купиш «Лего».

— Не кажімо татові, що ходили до магазину.

— Авжеж. А мені за це дай цукерку.

Маленькі маніпуляції нікого не лякають. Вони стають нормою батьківсько-дитячих стосунків. І поки дитина ще відвідує дитса­док і грає в іграшки, усе справді здається милим і не шкідливим.

Та настає підлітковий вік, і «ставки» зростають. Ось кілька історій, які вже не здаються смішними.

Марина (13 років) відмовляється ходити до школи. Вимагає купити ІРhопе останньої модифікації, тоді вона відвідуватиме деякі уроки. Маринчиного татуся засмучує, що попередній телефон дівчинка отримала за обіцянкупідняти навчальний середній бал до 9. і

— Вона підняла бал, отримала телефон і знову скотилася. Що ж вона проситиме далі?Літак?

Єгор (15 років) ніколи не просить жодних покупок. «У нього інша тема для шантажу, — розповідає мама підлітка.

—Хоче погуляти якнайдовше, починає мене шантажувати. Говорить: «Можна я сьогодні повернуся не о 9-й, а об 11-ї?»

Я не погоджуюся, тоді він пропонує зробити щось удома. А так не змусиш нізащо».

Чому наші діти шантажують нас?

Відповідь проста: тому, що ми це їм дозволяємо. А діти дуже швидко вчаться користуватися наданими можливостями. Як ми, дорослі, це робимо?

• Якщо не дотримуємо своїх обіцянок. Наприклад, спочат­ку сказали, що гуляємо в пісочниці ще півгодини. А потім дити­на просить іще десять хвилин, і ще, і ще. Або погрожували по­карати. А покарання не настало з якоїсь причини. І дитина дуже швидко розуміє, що завжди є лазівка.

• Якщо мама і тато, а також інші важливі учасники процесу виховання виставляють дитині різні вимоги, так звані «сімей­ні правила гри». Приклад: мама не дозволяє Микиті грати в комп'ютерні ігри більше ніж півгодини на день. А тато вважає, що сучасна дитина має бути з комп'ютером на «ти» і її в жод­ному разі не можна обмежувати. Або тато робить зауваження синові, який грубо розмовляє з бабусею. Але мама теж грубо розмовляє з бабусею і ніколи не обсмикує сина, якщо той пово­диться нешанобливо.

• Якщо одного разу дитина спробувала шантажувати дорос­лих і в неї це легко вийшло. Наприклад, одного разу дитина ви­просила у батьків гроші або іграшку за якісь свої дії, вигідні батькам. І наступного разу вона нічого не робитиме без «вина­городи» — матеріальної або моральної.

• Якщо батьки самі можуть вдаватись до шантажу для маніпу­ляції дитиною. Наприклад, мама хоче, щоб син прибрав у кімнаті, і обіцяє йому: «Прибереш добре — отримаєш солодощі». Або тато, щоб мотивувати дочку бігати вранці: «Пропоную робити вранці пробіжки. А за це я куплю тобі іграшку, яку ти сама вибереш».

• Якщо батьки не знаходять інших способів, щоб домовитися з дитиною.

• Якщо дитині бракує любові і тепла, уваги з боку дорослих, вона прагнутиме отримати хоча б матеріальну вигоду у вигляді подарунків.

Чому вже зараз треба подбати про те, що буде в підлітковому віці?

Тому, що основи підліткової поведінки закладаються в ранньому і дошкільному дитинстві. І тому, що це лише так здається, ніби підлітковий вік далеко. Замисліться над тим, які стосунки будуть у вас із вашим підлітком, якщо сьогодні дитина просить цукерку, машинку, ляльку. Адже завтра це буде дорогий одяг, телефон, автомобіль та інше.

Як розпізнати маніпуляції і шантаж?

Важливо побачити, як дитина шантажує вас. На що по­трібно звернути увагу?

· Дитина просить як винагороду за свої дії річ, гроші або дозвіл на щось.

· Почувши відмову від одного з батьків, дитина звер­тається до іншого.

· Дитина відмовляється виконувати ваші прохання «безкоштовно».

· Дитина вимагає дедалі більшої нагороди за свої дії.

Що робити, щоб уникнути маніпуляцій

По-перше, розуміти, що це маніпуляція. Не дати себе обдурити тоді (наприклад, коли мама забороняє, а тато дозволяє і навпаки).

По-друге, не вдаватись до подібних методів щодо дити­ни. Адже все, що ми робимо, дитина сприймає як норму і одразу втілює в життя. До речі, з поваги до батьківсько­го авторитету. «Мама і тато так поводяться, отже, це пра­вильно!» — думає дитина, якщо батьки шантажують її, ба­жаючи змусити одягатися, їсти або вийти на прогулянку.

По-третє, попередити дитину про те, що якщо вона ставитиме вам умови, то взагалі нічого не буде.

«Пропоную домовитись інакше!» — ось що потрібно сказати.

Як приклад наведемо ще декілька ситуацій із правиль­ним і неправильним рішенням.

Хлопчик вимагає піти в парк атракціонів за те, що доїсть обід.

Неправильно

—Добре, підемо, милий, тільки з'їси обід!

Правильно

—Доїм суп, якщо підемо в парк!

—Пропоную таке: ти зараз доїси суп. Це просто обід. А потім ми поміркуємо, коли зможемо сходити в парк.

Дівчинка на святкуванні дня народження подружки, їй дуже не хочеться переривати гру і йти. — Мамо, я ще пограю!

Неправильно

— Ходімо додому! Якщо ти зараз підеш зі мною, ми купимо з тобою іграшку.

Правильно

—Давай так: ти пограєш іще п'ять хвилин. Рівно стільки я можу тебе почекати. А потім ми з тобою підемо додому.