Підвищений голос – ознака безсилля

ЯК НЕ ЗІРВАТИСЯ:

Напевно, неможливо ви­ховати дитину, жодного оазу не підвищивши на неї голос. Тішить, що до фізичних покарань біль­шість батьків ставлять­ся негативно. А стримати емоції, не накричати, на жаль, не завжди під си­лу навіть урівноваженим спокійним дорослим. Крик — ознака безсилля, адже в будь-якій ситуації можна поговорити, до­мовитися, навчити чини­ти правильно. Позбутися цієї звички допоможе ро­зуміння, чим це загрожує дітям у майбутньому.

Відчуваєте злість, що маля вас не слухає; і застосовуєте заборо­нений прийом — крик? І це опрацьовує, дитина швидко робить усе, що треба? Але чим платимо за такий спо­сіб вплинути на неї? Щоразу, коли кричите на ди­тину, вона відчуває стрес і зазнає психічної травми. Крик — це загроза безпе­ці, однієї з найважливіших для нормального розвитку дитячих потреб. А якщо вона зовсім маленька, то може й не зрозуміти, чому найдорожча людина на неї кричить. І відчуває страх та розгубленість.

Дитина, яку так «вихову­вали» змалку, відчуває ряд труднощів у дорослому житті. Наприклад, боїться авторитетних осіб, швидко зневірюється у своєму успі­ху. Або,навпаки, виростає агресивною й жорстокою.

Що робити, відчувши на­ближення «зриву»? Перша, найпростіша, але дієва по­рада: глибоко дихайте і по­рахуйте до десяти.

Дитячі пустощі можуть розгнівити або розсмішити. Вибирайте другий варіант. Малюк розсипав борошно чи землю з горщиків із кві­тами? Звісно, це неприєм­но, бо доведеться прибира­ти. Але змінити вже нічого неможливо, тож гнівати­ся марно. Зате подивіть­ся, який кумедний вигляд має малюк, і зробіть, як у відомому анекдоті: батьки в паніці телефонують педі­атру: «Що робити? Донька сьорбнула зеленки!» Лікар запитує: «Що вона зараз робить?» Мама відповідає: «Ну що... усміхається зеле­ними губами, висовує зе­лений язик крізь зелені зу­би. Лікарю, що робити?» З трубки долинає відповідь: «Фотографуйте!»

Іноді треба й виговорити­ся. Зателефонуйте подру­зі чи мамі, поскаржтеся на непосид. Вони зрозуміють, поспівчувають і підтрима­ють. Має стати легше.

Якщо попередні методи не діють і відчуваєте, що от-от зірветесь, то доручіть ди­тину на деякий час татові, бабусі, дідусю. А самі тим часом випийте кави або пі­діть на прогулянку. Якщо нервуєте, бо не встигаєте з важливими справами, — візьміться за їх виконання, тоді енергія піде в правиль­не русло, а не в гнів.

Важливо не ли­ше не підвищувати голос на дитину, а й правильно вчи­нити, все-таки це зробивши. Якщо зі­рвалися, візьміть потім малюка на руки, заспокойте ніжними словами.

Часто дитина не винна, а просто потрапляє під гаря­чу руку. Мама не встигає з обідом, посуд не помитий, а ще треба бігти в магазин, а тут дитині конче щось по­трібно. Тож якщо були не­праві, визнайте провину, скажіть, що не хотіли цього робити і так більше не буде.

Якщо неправа дитина, то будьте обережні з ласками, надалі малюк може почати цим користуватися. Але на­ступного разу постарайте­ся пояснити спокійно, що він зробив не так.

Кiлькiсть переглядiв: 815

Коментарi

Для того, щоб залишити коментар на сайті, залогіньтеся або зареєструйтеся, будь ласка.