«Я йому кажу: «Зараз же склади свої іграшки!» А він подивився на мене і відповідає:"Сама складай!"»
Ось він — найстрашніший момент для кожного батька. Дитина, навіть ще зовсім маленька, виходить з-під батьківського контролю і управління. Що при цьому відчувають батьки?
· Злість;
· гнів;
· безсилля;
· образу;
· здивування;
· страх.
І це не вся палітра почуттів, які переповнюють батьків. Ще б пак, адже дитина має підкорятися дорослим, бо вони є розумнішими, мудрішими і, врешті-решт, відповідають за цю дитину, яка зараз влаштовує «бунт на кораблі».
Що найбільше бентежить мам і татусів, дідусів і бабусь, якщо дитина раптом відмовилася слухатися?
· «Мені страшно, що завтра я вже взагалі нічого не зможу з нею зробити!»
· «Я вважаю, що мене розлючує те, що виходить не так, як я того хочу. Може, це неправильно, але я завжди маю рацію і все має бути по-моєму».
· «Я повинен виховувати дитину правильно. А вона не завжди поводиться правильно. І я маю відстояти свій авторитет за всяку ціну».
· «Мені прикро, що дочка не розуміє по-хорошому».
· «Я дуже швидко дратуюся, а потім себе за це лаю. У нас так закінчується кожен випадок дитячої непокори, неслухняності. Саме тому я не люблю подібних ситуацій».
Пропонуємо з'ясувати, чому дитина іноді відмовляється слухатися батьків, чи має вона це робити і як бути з тими дітьми, які взагалі не слухаються.
Чому і навіщо дитина мас слухатися батьків?
І справді, чому дитина має (зобов'язана) слухатися дорослих, зокрема батьків? Для дорослих це цілком очевидно: щоб із нею нічого не сталося. Щоб вона навчилася правил поведінки в суспільстві. Щоб могла навчитися багато чого ще. Але чи так це очевидно для дитини? Швидше за все, ні. Особливо якщо правила, заборони і обмеження дорослі вводять занадто жорстко і авторитарно.
— Мамо, можна мені на гірку?
- Ні!
— А чому?
— Не чому! Не можна — і все!
— Тату, я теж хочу, як ти, пити воду з льодом.
— Тобі не можна!
— Чому не можна ?
— По качану!
Ось два діалоги з реального життя. Так, гірка занадто висока для малюка. Так, у дівчинки може боліти горло від занадто холодної води. Проте уявіть себе на місці дитини. Як би ви відреагували, якби у відповідь на ваше прохання дістали відмову в такій формі, без жодних пояснень?
Дитина не знає того, що вона повинна послухатися маму або тата, їй хочеться щось зробити (пограти, побігати, пустувати), і вона робить це. А коли їй забороняють, обмірковує, чому потрібно зупинитися, перестати ламати іграшку або проливати суп. І якщо забороні немає розумного пояснення, зрозумілого дитині, то виникає спочатку боязкий протест, який з часом може перерости в серйозну революцію.
Які фрази викликають у дитини бажання не слухатися?
Є «чарівні» фрази, які вимовляють дорослі і які провокують дитячу неслухняність, і навіть категоричну протестну поведінку.
✓ «Хто тебе запитує? Ти ще малий, щоб вирішувати».
✓ «Я сказав — ти зробив!»
✓ «Це не питання, це наказ!»
✓ «Прибери це негайно! Не прибереш — покараю!»
Подібні фрази — яскравий приклад батьківської поведінки, яка провокує бажання дитини не послухатися.
Чому під час вікових криз дитина не слухається ще більше?
Усі сучасні батьки добре знають, що кожна дитина час від часу переживає вікові кризи. Наприклад, в один рік, у три роки, у сім років тощо. Суть кризи полягає саме в тому, що дитина дорослішає, дістає нові можливості і починає поводитися більш самостійно, дедалі менше потребуючи допомоги дорослого. Тому не слід дивуватися, якщо ви помічаєте, що малюк часто говорить вам: «Я сам, хочу вирішити сам, я не хочу робити так, як ти мені говориш». Так відбувається тому, що дитині вже стали затісними рамки, встановлені вчора. Необхідно переглянути свої правила і вимоги, розширити межі, щоб дитина розвивалася нормально.
Що таке «рамки» і «межі»?
Часто психологи використовують терміни «рамки» і «межі». Що вони означають? — Те, які рамки поведінки і межі дозволеного батьки виставляють дитині. Ось приклад.
✓ «Я вважаю, що дітям удома можна бігати, стрибати, кричати. Адже це нормально. Енергія в них б'є через край. Якщо шикати на них увесь час і обсмикувати, можна виростити неврастеніків».
✓ «У нас слухняні діти. Удома ми не дозволяємо їм занадто розгулюватися. Вони знають, що наші сусіди конфліктні, бабуся може відпочивати. Шуміти можна тільки на вулиці або в парку».
Це два приклади різного підходу до дитячої поведінки вдома. Обидва є прийнятними, адже кожна сім'я формує свої рамки і межі для дітей.
У чому тоді полягає причина дитячого бунту проти правил дорослих?
Причина в тому, що в багатьох сім'ях немає згоди у вимогах. Наприклад, мама забороняє шуміти вдома, а тато ставиться до цього нейтрально або сам провокує дітей на галасливі ігри.
Як домовлятися з дітьми?
Повага — ось ключик до дитячої поведінки. Хочете достукатися до малюка? Зверніться до нього так, як би ви звернулися до дорослого, якого поважаєте.
— Будь ласка, склади свої іграшки.
— Я прошу тебе не шуміти, бо бабуся спить.
— Допоможи мені, будь ласка. і ще один найважливіший момент. Якщо дитина не розуміє, чому ви вимагаєте від неї саме такої поведінки, вона не слухатиметься вас.
— Я пропоную тобі спочатку кататися з цієї гірки, меншої, а потім спробуєш з вищої.
— Я вважаю, що ти можеш пити прохолодну воду. Та щоб не застудити горло, додамо тобі лише два шматочки льоду, а не повну склянку.
Фізичні покарання і крик протипоказані в будь-якій сім'ї. Дитина може боятися батьків, але рано чи пізно переможе свій страх і стане взагалі некерованою.
Коментарi