як складно дарувати іграшки
Для дитини гра — головний вид діяльності. У грі освоюються правила спілкування, основні уміння і навички. Гра для дитини — цілий світ, а іграшка — частина цього світу. І якщо у повсякденному дорослому житті ми дозволяємо собі «псевдоподарунки», то у виборі подарунків для дитини слід бути досить вимогливими.
Ось кілька порад про те, чого не варто робити, вибираючи іграшку.
Якою б великою була спокуса купити дитячу слухняність шляхом обіцянки, цього категорично робити не можна. Для дитини іграшка — це така ж насущна життєва потреба, як їжа, миття рук перед обідом чи чищення зубів перед сном. За жодні витівки і провини не можна позбавляти дитину іграшки або загрожувати, що малюк не отримає її у майбутньому. У першому випадку, позбавивши дитину іграшки, ми позбавляємо її можливості пережити ситуацію, перевести переживання в інше русло, просто втішитися. У іншому — вчимо дитину отримувати необхідне шляхом слухняності.
Обіцянка купити іграшку за гарну поведінку — явище того ж порядку. Часто наша батьківська готовність купувати і платити поєднується з «важливим» виховним наміром: «Куплю, якщо...». Але заохочення не має носити характеру підкупу чи зобов'язання. Однак у повсякденному житті ми часто-густо робимо саме так: обговорюючи майбутній подарунок, батьки кажуть: «Якщо будеш гарним, слухняним, я тобі куплю...» Батьки купують іграшки, діти «продають» слухняність.
Загальновідомо, що батьки купують іграшки, які подобаються їм самим. Однак, якщо дитина хоче іграшку, яка для вас неприємна, спробуйте поставити собі запитання: чим керується дитина у своєму виборі? Як правило, вибір спотвореної або агресивної іграшки — це сигнал батькам про вимогу уваги і щирого інтересу до внутрішнього життя дитини. Сказавши «ні, не куплю», наприклад, спотвореного монстра, ми не вирішимо проблеми, а, швидше за все, повернемося до малюка спиною.
Справедливість починається там, де закінчується любов. У виборі іграшки не можна бути строгим та критичним. Іграшковий магазин — це «будинок розбитих сердець». Зверніть увагу на відвідувачів, і ви зможете дізнатися багато чого цікавого, у тому числі і про самого себе. Мені доводилося спостерігати, як батько з недопитою пляшкою пива довго допитувався у своєї доньки: «Тобі точно потрібна ця іграшка? Ти точно будеш з нею гратися?» Це тривало хвилини три. Мова йшла про дешевий пластиковий трансформер. Урешті-решт, іграшка була придбана, але радість дитини від покупки була затьмарена. Для стороннього спостерігача повчальність цієї ситуації полягає у запитанні до самого себе: чи такими ж критичними і суворими ми буваємо у виборі речей для себе. Чи поставив цей тато хоча б єдиного разу запитання: чи справді піде мені на користь ця пляшка пива, чи справді мені вона так потрібна?
Погані подарунки — це такі, які ми купуємо, спонукувані не турботою про малюка, а потребою вирішення своїх власних проблем: несправедливо вилаяв або покарав, обіцяв, але не зробив. Як батьку в такій ситуації змусити замовкнути волаюче почуття провини? Купити іграшку! Мало проводив часу із дитиною, і ця відсутність не завжди виправдана — купити іграшку! Не вмію гратися з дитиною, спільна гра — одні муки, — купити іграшку! Як відомо, телефонна розмова чи серіал знімають напругу, іграшка знімає напругу нашої батьківської совісті. Вибираючи іграшки, пам'ятайте, що для вас вони не менш важливі, ніж для дитини.
Коментарi