Родинні читання: відновимо добру традицію!

Традиція родинного єднання

Здавна в українських родинах вечорами збиралися за столом, щоб послухати цікаві розповіді, спогади,перекази, які від діда-прадіда передавалися з уст в уста. Так підтримувала історія роду, пам’ять поколінь, що її малята, що її малята всотували з перших років життя. У кожній хаті була своя Біблія – перша книга, яка об’єднала сім’ю за спільним читанням. Читав, як правило, батько,інші уважно слухали.

Розквіт сімейних читань припадає на ХVIII – XIX ст., коли в родинах інтелігенції ця традиція збагачувалася ще й музикуванням, бесідами про мистецтво, домашніми виставами за прочитаним.

Саме цього бракує сучасним сім’ям, які за стрімкими змінами життя та вічним поспіхом не встигають зупинитися й подумати про головне.

Навіщо читати разом?

Родинне читання – цікава й своєрідна форма спілкування, в якій беруть участь як мінімум троє: дитина, мама (тато, бабуся…) і автор книги чи статті в журналі.

Спільне читання художніх творів перекидає місток до відвертості й порозуміння між дитиною та батьками.

Спільно проведені за читанням та прослуховуванням художніх творів години сприяють розумінню не лише змісту твору,навколишнього світу, а й одне одного. При цьому дитяча пам’ять надовго зберігає атмосферу довіри та єднання з дорослими, інтонації голосів тата й мами, їхні слова, пояснення.

Дитина вчиться розуміти і критично осмислювати текст, визначати і висловлювати головну думку твору. Дослухаючись до думки дорослого щодо прочитаного, малюк і сам намагається ставити запитання, аналізувати різні погляди, формувати свої враження.

Що читати?

Сімейне читання передбачає читання творів,цікавих усім членам родини. Варто обирати казки, оповідання з історії та географії, статті з дитячих енциклопедій, класичні твори, поезію, сучасні твори для дітей. Бажано прочитати дітям книжки, які самим батькам були цікаві в дитинстві і спробувати пояснити, чому. Після читання запитайте в сина чи доньки, чи цікаво їм було слухати та про що ще вони хотіли б дізнатися.

Дитині треба пояснити, що є твори, які до душі бабусі, мамі чи татові. І поки дорослі з інтересом їх обговорюють, малюк може послухати,притулитися до рідного плеча,щось помалювати чи поскладати мозаїку.

Дорослим може здаватися, що дитина «пропускає повз вуха» серйозні твори, проте це не так. Усе, що цікаво дорослим, цікавить і дитину. Почуте й побачене в дитинстві формує обрії інтересів, іноді на усе подальше життя. Якщо спогади дитинства сіренькі і буденні – таким буде й життя дорослої особистості. Якщо ж вони сповнені високих почуттів та цікавої діяльності – можна сподіватися, що й доросле життя людини буде змістовним, цікавим, сповненим високих ідеалів.

Для сімейного читання можна брати складніші твори, але бажано зі щасливим закінченням. Бажано, щоб у родині слухали як українську, так і зарубіжну літературу, виховуючи у дітей тим самим повагу до різних культур.

Але родинні читання, навіть систематичні, не можуть замінити щоденного читання дитині перед сном, яке,певною мірою,виконує роль колискової, сприяючи спокійному засинанню.

Сімейне читання, як правило, проводять один раз на тиждень, коли у вихідні дні вся родина збирається разом. До речі, не обов’язково це робити увечері за столом. Разом почитати та обговорити книжку можна у парку, на пляжі, на дачі.

Тож, шановні батьки, подивіться на свою книжкову полицю. Візьміть з неї улюблену книжку і почніть читати її у колі родини.

Кiлькiсть переглядiв: 477

Коментарi

Для того, щоб залишити коментар на сайті, залогіньтеся або зареєструйтеся, будь ласка.