Плакса-вакса

Маленькі діти часто плачуть. Це твердження ні в кого не викликає сумніву. Поки ваша дитина ще маленька, ви ледь встановлюєте причину плачу. Це може бути голод, мокрий підгузник, незручний одяг, перегрівання або, навпаки, холод, бажання поспілкуватися або кольки в животику.

/Files/images/batkam_na_zamtku/1346024944_plaksa-big.jpg

Малюк зростає. Він плаче менше, тому що може розповісти дорослому, що його бентежить або чого йому хочеться. Точніше, деякі діти плачуть менше. А деякі — так само багато, як і раніше. Вони теж на­вчилися говорити, але все-таки замість слів продо­вжують використовувати плач.

Що таке дитячий плач? Для батьків — це сигнал про те, що з малюком щось не так і йому потрібна до­помога. Тобто це своєрідний сигнал SOS, який дитина подає дорослим.

— Мені погано.

— У мене щось болить.

— Зверни на мене увагу.

— Йди до мене.

Приблизно так перекладають мову дитячого плачу мовою до­рослих. Природно, дорослі не можуть не реагувати на сигнал лиха, який надходить до них від найдорожчої істоти на світі. Аб­солютно нормальна реакція дорослого — кинути все і бігти на допомогу до малюка. Серед батьків нерідко виникають дискусії на тему, чи потрібно миттєво реагувати на дитячий крик. І більшість матусь вибирають відповідь «так». А татусі, які говорять про те, що бігти на допомогу не потрібно, що дитину треба виховувати більш самостійною, насправді не менше, ніж мами, починають тривожитися і теж поспішають з'ясувати при­чину плачу.

Плюси і мінуси «великого плачу»

«-» Якщо ваша дитина часто плаче, то рано чи пізно ви ставитиметеся до цього простіше і спокійніше. Чому? Та тому, що ви побачите, що малюк плаче не тому, що голодний або в нього болить голова чи нога. Плач використовується ним для отримання вашої ува­ги. Більшість дорослих поводяться однаково. Спочат­ку вони включаються в ситуацію, а через деякий час просто говорять дитині, що плакати недобре, що так поводяться тільки малюки. Отже, рано чи пізно дитина зрозуміє, що її плач не приносить потрібного результату. Тоді вона може почати плакати ще голосніше і довше або знайде інший спосіб привернути вашу увагу.

«+» Водночас дитячий плач не можна вважати однознач­но негативним явищем. Коли дитина плаче, відбувається яскравий вибух емоцій, розрядка — так дитина відкрито проявляє свої почуття. Це набагато краще, ніж постійне накопичення напруження. Діти, які ніколи не плачуть, на­віть викликають побоювання в дорослих. І це правильно. Адже тоді не­гативні емоції і напруга накопичуватимуться і рано чи пізно все одно вирвуться назовні. І це може бути вже не просто плач, а щось більше.

Причини частого дитячого плачу

Я привертаю до себе увагу

Звичайно, дитина так прямо не говорить: «Мамо і тату, я ридаю, тому що мені бракує вашої уваги». Цілком можливо, вона сама цього навіть не усвідомлює. Для батьків причина такого плачу теж не є очевидною, тому що дитина «маскує» її, просто капризуючи з будь-якого приводу. Типо­ва ситуація — коли дитина плаче, скаржачись на когось з малюків або на те, що вдарилася, поламала іграшку, втратила панамку тощо. Найчастіше причину такої поведінки може встановити психолог або досвідчений пе­дагог. Що таке «увага», якої так бракує дитині? Спілкування з батьками, спільні ігри і заняття, прогулянки і походи в театр, цирк і кіно. Це інтерес батьків до того, що відбувається в дитячому житті, щире бажання допомогти малюкові, а також поділитися з ним своїми новинами. Дитина дуже тонко відчуває відстороненість мами і тата. І часті сльози малюк підсвідомо використовує для того, щоб привер­нути увагу до себе, своїх проблем. А якщо бать­ки активно реагують на плач, така поведінка обов'язково закріпиться.

НАШІ ДІЇ

Неправильно не реагувати на дитячий плач. Так ви тільки погіршите ситуацію і змусите ди­тину робити щось іще серйозніше, наприклад, завдавати собі рани або робити дуже боля­че іншим способом. Але реакція дорослого має бути по-справжньому дорослою — слід поводи­тися спокійно, співпереживати, але в міру. Проте просто заспокоїти дитину, обійняти її, акуратно пожаліти — цього буде мало. Якщо ми хочемо, щоб дитина припинила плакати з будь-якого приводу, і розуміємо, що з такий спосіб вона хоче отримати нашу увагу, треба переглянути те, як ми, дорослі, спілкуємося з дитиною, скільки часу їй приділяємо, що говоримо і що робимо.

Найкращий прийом — заспокоїти дити­ну, пожаліти і на якийсь час залишити в спокої. А потім, щоб дитина не відчувала, що ці події взаємопов'язані, піти з нею погуляти, почитати разом книгу, пограти в настільну гру, просто ви­пити чаю і поговорити.

Пригнічення плачу і негативних емоцій ча­сто позначається несприятливо для організму загалом. Утворюються м'язові затиски, вн­икають болі в різних органах, а постійне пригнічення певної емоції може призвести навіть до хронічного захворювання (наприклад, бронхіальна астма, виразка та ін.).

Я почуваюсь самотнім

Сльози в малюка можуть бути і тоді, коли він почувається дуже самотнім. А почуття самотності може бути пов'язане з різними моментами в житті дитини. Наприклад, з від’їздом одного з батьків, і чим менша дитина, тим гостріше вона переживає цю ситуацію. Дуже гостро маленькі діти реагу­ють на сварки як з близькими людьми, так і з друзями. Це дорослі вміють дивитися на світ критично і розуміють, що будь-яка сварка рано чи пізно закінчиться. А для дитини сварка здається практично кінцем світу, і вона дуже гостро переживає про те, що з нею сталося. Малюк щиро хоче повер­нути друга. Але не знає, як це зробити.

НАШІ ДІЇ

Підтримка, підтримка і ще раз підтримка. Якщо ви розумієте, що ди­тина дуже страждає, коли ви з нею розлучаєтеся, намагайтеся зробити такі розставання менш болючими. Проводьте більше часу з дитиною, говоріть їй про свою любов, частіше телефонуйте, поки вас не буде.

У мене щось болить

Найчастіше дитина плаче, коли в неї щось болить, у тих випадках, якщо дорослі не реагують на її словесні скарги. Тихі сльози — погана ознака. Це означає, що дитина зневірилася достукатися до батьків або боїться поскаржитися. Іноді діти поводяться так у дитячому садку або в школі, побоюючись реакції вчителя або вихователя.

НАШІ ДІЇ

Якщо ви помітили, що дитина плаче, а потім з'ясовується, що в неї щось боліло, звичайно, треба показати дитину лікареві. А ще замислитися над тим, чому малюк не звернувся до вас по допомогу. Можливо, він просто боявся йти до лікаря, розуміючи, що мама або тато обов'язково відве­дуть його туди. Тоді ваше завдання — заспокоїти дитину, підтримати.

Я злюся

Сльози злості бувають у дитини, якщо ситуація її дратує, але вона почувається безсилою. На­приклад, інші діти кривдять її, але вона боїться відповісти словами або дати здачу. Таке часто трапляється за ситуації, коли дорослий кричить на дитину або карає її фізично. Більшість дітей не можуть відповісти дорослому, тому що знають: цього робити не можна.

НАШІ ДІЇ

Навіть якщо ви розумієте, що дитина пово­диться неправильно, і вам треба сказати їй про це, спочатку подумайте, що відчуватиме малюк. Надмірна злість і агресія з вашого боку тільки злякають і озлоблять його. І сльози будуть не найгіршим варіантом розвитку подій. Найкра­щий спосіб поведінки дорослого, якщо треба щось по­яснити дитині, — не крик і не биття. Це неправда, що діти не розуміють слів. Навпаки, вони чекають їх від нас. А ми, дорослі, квапимося отримати швидкий результат за до­помогою крику.

Якщо ви розумієте, що ваш малюк не впевнений у собі, його кривдять однолітки, а він не може їм протистояти і часто реагує сльозами на образи, ваше завдання дати дитині зрозуміти, що ви поруч, підтримуєте її, що ви на її боці: «Я розумію, що тобі дуже кривдно, коли хлопці тебе обзивають. Але ти не можеш їм відповісти, тому що їх ба­гато, а ти — один. Але насправді в тебе є я. І я можу тобі допомогти».

Плач — природна емоція, реакція на події зовнішнього або внутрішнього світу дити­ни. Щоб допомогти малюкові, важливо в першу чергу зрозуміти, що з ним.

Я хочу уникнути покарання

Уявіть собі ситуацію: дитина нашкодила і розуміє, що їй неодмінно перепаде від батьків. Можливо, малюк дуже переживає. Щоб пом'якшити покарання, він починає плакати ще до того, як мама і тато почали його сварити. У цьому випадку плач є захисною реакцією ма­люка на ту агресію, якої ще не було, але яка, можливо, була колись раніше. Дитина передбачає події і починає ридати, щоб їй «не дуже перепало». Іноді батьки можуть сказати дитині, яка погано поводиться де-небудь у громадському місці: «Ти так погано поводишся. Ось при­йдемо додому, я тебе покараю». Дитина не може дуже довго чекати на покарання. Тому, щоб уникнути зайвих сліз, краще відвести її вбік і спокійно з нею поговорити, але не говорити, що покараєте колись. Це ще більше злякає дитину.

НАШІ ДІЇ

Подумайте, як ви зазвичай караєте дитину, що говорите їй. Можливо, ви використовуєте занадто жорсткі методи, раз дитина так «готується» до ймовірної розплати за скоєне. У будь-якому випадку слід постежити за со­бою. Відстрочене покарання негативно впливає на дитину. До якогось мо­менту вона нервує, але потім їй стає все одно.

Я маніпулюю дорослими

Ми вже говорили про те, що плач може використовува­тися як спосіб маніпуляції батьками. Наприклад, якщо ди­тина дуже хоче отримати якусь іграшку або лягти спати пізніше, а мама чи тато відмовляються купити або дозволи­ти. Ось саме тоді дитина і використовує свою секретну зброю. Батькам стає шкода малюка, і вони поступаються. Причому найчастіше буває так: один з батьків може проявити стійкість, а інший — ні. Сльози — це зброя дитини. Особливо добре вона спрацьовує десь у громадському місці. Ще б пак, адже на­вкруги стільки людей! Напевно мама або тато постараються «зам'яти ситуацію», виконавши прохання малюка, щоб він не плакав і не привертав уваги оточення.

НАШІ ДІЇ

З дитиною треба розмовляти. Про те, що сльози — це найгірший спосіб домовитися.

«Коли ти перестанеш плакати, ми з тобою зможемо обго­ворити твоє прохання», — говорите ви. Що відчувають бать­ки, коли дитина плаче ридма? Безпорадність і роздратуван­ня. Якщо батьки розуміють, що дитина не хвора, її життю нічого не загрожує, значить, треба взяти себе в руки і не йти на поводі в малюка. Інакше завтра маніпуляція вже буде з іншого приводу.

БУДЬ-ЯКІ ДИТЯЧІ СЛЬОЗИ — ПРИВІД ЗВЕРНУТИ НА НИХ УВАГУ, БО ТАКА ПОВЕДІНКА НІКОЛИ НЕ БУВАЄ БЕЗПРИЧИННОЮ. А ОСЬ ЩО РОБИТИ ДАЛІ — ТРЕБА ВИРІШУВАТИ ЗАЛЕЖНО ВІД ТОГО, ЯКА ПРИЧИНА ЛЕ­ЖИТЬ В ОСНОВІ ДИТЯЧОЇ ПОВЕДІНКИ.

За слізливістю, яка здається нам безпричинною, ховаються особистісні проблеми дитини. Дуже важливо навчити дитину висловлювати свої прохання. І тоді, якщо малюкові сумно, він втомив­ся або погано почувається, він зможе спочатку ви­словити свою проблему, перш ніж почне плакати.

Кiлькiсть переглядiв: 426

Коментарi

Для того, щоб залишити коментар на сайті, залогіньтеся або зареєструйтеся, будь ласка.