Не хочу!..

Ось вона, справжня педагогічна проблема, на яку натрапляють майже всі батьки, вихователі, учителі. Ось вони, два слова, яких бояться мами і татусі. «Не хочу!» — чуємо ми від дитини. І всі наші суперметоди виховання можуть стати аб­солютно неефективними, тому що малюк упер­то повторює своє «не хочу». Не допомагають умовляння, строгі окрики, фізичні покарання, обіцянки купити іграшки або солодощі.

Що ж робити? Чи можна якось впоратися з ди­тячим нехотінням? Чи можна зробити щось, щоб передбачити проблему? Як поводитись бать­кам, якщо дитина все-таки уперлася і катего­рично не хоче робити те, чого від неї хочуть?

Спочатку з'ясуймо, чи має право дитина чо­гось хотіти чи не хотіти? Складається таке враження, що дорослі навіть думки не допу­скають, що малюк може не захотіти їсти або спати, гуляти, читати... (далі за списком). З чим зазвичай бувають проблеми? З приби­ранням іграшок ,їжею або заняттями. А тепер згадаймо будь-який день зі свого дорослого життя. Вам завжди хочеться йти на роботу? Вставати вранці? Готувати їжу? Йти до мага­зину? Якщо ми будемо чесними самі із собою, то зізнаємося, що найчастіше нам не хочеться робити багато повсякденних справ. Час від часу ми себе пересилюємо і примушуємо, а іноді просто чогось не робимо. Так чому ж ми вимагаємо від малюків того, чого самі не виконуємо? Дитина — така ж людина, як і ми. Зі своїм бажанням або небажанням, чимось улю­бленим або нелюбимим. І якщо ви не зважатимете на дитячі переваги, а дома­гатиметесь з-під палиці виконання своїх вимог, то виховаєте невпевнену в собі, несамостійну людину.

Не завжди дитяче «не хочу» зумовле­не лінощами або примхами. Навіть на­впаки: найчастіше це ніяк не пов'язано з лінощами або бажанням потріпати батькам нерви. Слід враховувати той факт, що діти переживають певні вікові кризи, які нерідко супроводжуються відмовами виконувати вимоги дорос­лих і діяти по-своєму. Але якщо ви на­полягатимете на своєму, «ламаючи» непокірну дитину, то отримаєте або ще більший протест, або слухняного малюка-робота.

Як поводитись дорослим у кожній окремій ситуації, коли дитина відмов­ляється щось робити і говорить «не хочу»? Пропонуємо вам прості рішен­ня для найпоширеніших випадків.

НЕ ХОЧУ ЇСТИ!

/Files/images/batkam_na_zamtku/rebenok-otkazyvaetsya-kushat-pochemu-rebenok-ne-hochet-est(3).jpg

Поки ваша дитина ще зовсім мала, найчастішим «не хочу» стає відмова від їжі. Чому малюк не хоче їсти? Ось декілька очевидних причин.

■ Він не голодний.

■ У нього немає апетиту.

■ Він не хоче їсти саме ту страву, яку ви йому пропонуєте.

■ Він звик їсти під «мультики», а зараз мультиків немає.

■ Він не любить їсти сам.

Насправді дорослі вимірюють дитяче відчуття голоду власним відчуттям повноти шлунка. У малюка все інакше. Йому не треба з'їдати багато їжі, щоб насититися, а до­сить набрати потрібну кількість калорій. Тому не давай­те дитині величезну тарілку каші, краще продумайте збалансоване меню, у якому буде все необхідне: білки, жири і вуглеводи, вітаміни і мінерали. Дослухайтеся до того, що говорить малюк. І якщо він намагається вам сказати, що не голодний, напевно, він ще справді не зголоднів. Краще трохи почекати, щоб дитина вже на­певно поїла з апетитом, ніж кричати і сваритися, ви­магаючи від неї чистої тарілки.

Інша справа — якщо ви бачите, що в дитини постійно знижений апетит. Тоді треба більше гуля­ти, навантажувати малюка фізично (більше ходити пішки, плавати, бігати, займатися спортом). Не дозволяйте дитині перебивати апетит у перервах між їжею. Печиво і цукерки дають відчуття ситості, але приносять мало користі.

Харчові переваги малюка однозначно треба враховувати, оскільки дитячий організм вибирає саме те, що може засвоїти, і те, що йому корис­не. Дитина не любить помідори? Краще запропо­нуйте огірки, перець, буряк, моркву, але не нама­гайтеся силоміць нагодувати тим, чого дитячий організм не приймає.

Дитина відмовляється від їжі, вимагаючи мультфільм? Це погана ідея привчити малюка до­бре їсти «під телевізор». Окрім залежності від телевізора, яка виробляється дуже швидко, ви не отримаєте нічого хорошого. Тому не вдавай­тесь до таких заходів. Усе закінчиться тим, що без мультика дитина відмовлятиметься їсти взагалі.

Якщо малюк говорить «не хочу їсти», коли він сам, і при цьому чудово їсть за спільним сімейним столом або в компанії з іншими малюками, скористайтеся цим. Багато дітей вважають за краще їсти в компанії, і навіть їхній апетит може змінюватись залежно від того, з ким вони обідають. Встановлюйте час обіду так, щоб дитина могла їсти з кимсь разом: з вами, братиками і сестричками.

Не хочу спати!

/Files/images/batkam_na_zamtku/fc82965739fcbd7bab04f8235bb5f386.jpg

Відмова лягати спати — ще одна велика пробле­ма в багатьох родинах. Причини цього «не хочу» мо­жуть бути такі.

■ У дитини немає режиму дня.

■ Малюк перед сном зайнятий надто активною діяльністю (телевізор, шумні ігри, комп'ютер), і йому складно перейти до сну.

■ У сім'ї немає правил гри.

■ У дитини багато страхів, і вона просто боїться лягти спати.

Вчимося розв'язувати такі проблеми. Якщо в дитини є більш-менш чіткий режим дня (а це дуже важливо для нормальної роботи її нервової системи), то проблеми зі сном виника­ють рідко. Подумайте, чи правильно побудований розпорядок дня вашого малюка, чи досить у нього часу для відпочинку, чи не занадто великі наван­таження. Намагайтеся зробити так, щоб дитина ля­гала спати не надто пізно, могла відпочити вдень, а вранці не спала до півдня.

Якщо дитина перед сном грає в активні і галасливі ігри, сидить перед телевізором або віддає перевагу комп'ютерним іграм, їй буде дуже складно переключитися на іншу діяльність. Не­рвова система малюка в такому разі перезбуджена. Забезпечте йому спокійний час як мінімум за годину-півтори до сну. Спокійна прогулянка, чи­тання вголос, колискові у виконанні мами або тата — ось те, що треба. І тоді малюк не вередуватиме, відмовляючись спати, а спокійно засне. Крім того, дуже важливе спілкування батьків з дитиною пе­ред сном. Адже іноді малюки відмовляються йти спати, тому що залишаються наодинці, а це їм не дуже подобається.

Якщо в дитини багато страхів, у тому числі страхи темряви, страшних казкових героїв, вона відмовлятиметься спати лише тому, що боїться залишатися в темній кімнаті на самоті зі своїми тривогами. У такому разі вмикайте нічник, щоб розсіяти темряву. Не зачиняйте двері до дитячої кімнати. Дайте дитині можливість брати з собою в ліжко м'які іграшки. Сидіть поряд, поки ма­люк не засне. Якщо страхи занад­то нав'язливі, зверніться до ди­тячого психо­лога.

Не хочу вчитися!

/Files/images/batkam_na_zamtku/rebenok-ne-hochet-uchitsja-580x386--300x200.jpg

Ми починаємо навчати своїх дітей змалку. Читання і лічба, знайомство з навколишнім світом — ігри поступово переростають у повноцінні заняття. Саме тоді й можна по­чути те саме жахливе «не хочу!».

Чому таке трапляється?

■ Дитині нудно, тому що завдання занадто легкі.

■ Їй нецікаво, тому що заняття мають навчальну, а не ігрову форму.

■ Ви вибрали недоречний час для занять.

■ Ви поводитеся занадто жорстко, і дитина боїться помилитися.

Якщо ви вибрали нецікавий або занадто легкий матеріал і малюк виконує завдання без зусиль, то не­забаром він відмовлятиметься займатись. Вибираючи матеріал для занять, керуйтеся особливостями віку. За­вдання мають бути короткими, не дуже простими (це можна визначити методом проб), але і не монотонними (як, наприклад, написання паличок або розфарбову­вання величезної картинки).

Якщо ви займатиметеся з дошкільником так, як за­звичай навчають дітей у школі, то він відмовлятиметься від цього. Річ у тому, що малюкам складно всидіти на місці занадто довго. П'яти-, шестирічні малюки утримують увагу протягом лише 7 хвилин, а потім їм потрібна перерва або зміна виду діяльності. Крім того, дітлахи люблять, коли заняття мають цікавий сюжет або проходять як гра. Висновок: грайте з дитиною, якщо хочете чогось навчити її.

Найкраще займатися з дитиною вранці, коли вона вже прокинулась, але ще не встигла втомитись. Увечері або після ситного обіду в малюка навряд чи буде ви­сока працездатність. Не можна переривати захопли­ву гру і кликати дитину займатися. Навряд чи в неї буде бажання читати або писати, адже ви відволікли її від чогось дуже цікавого. Краще вибирати час, коли малюк ще не почав грати з іграшками, але попередити про те, що ви займатиметеся, треба заздалегідь.

Ви вже займалися з дитиною раніше, але тепер помічаєте, що вона намагається уникати заняття, всіляко відмовляється? Проаналізуйте свою поведінку під час занять. Подумайте, чи не були ви занадто строгі, чи не кричали на дитину, якщо вона чогось не зрозуміла або зробила щось неправильно. Ймовірно, малюк відчуває страх і не хоче більше займатися саме тому, що заняття для нього є серйозним стресом. Спробуйте поводитись інакше. Хваліть дитину за старанність, за те, що сьогодні в неї виходить краще, ніж учора. І заняття для дошкільника стане бажаним і цікавим.

Не хочу гуляти!

(одягатися, взуватися, прибирати іграшки тощо)

/Files/images/batkam_na_zamtku/гулять.jpg

Отже, дитина відмовляється виконати будь-яке ваше прохання, яке стосується простої дії. Причини можуть бути різними.

■ Дитина вирішила проявити самостійність і хоче вчинити по-своєму.

■ Малюк вередує, щоб привернути вашу увагу.

■ Ви непослідовні у своїй поведінці: сьогодні просите дитину прибрати іграшки, а завтра прибираєте самі, щоб зробити це швидше.

■ Маленькій дитині, можливо, дійсно важко виконати якусь дію.

«Не хочу гуляти! Хочу зараз грати вдома! Не хочу йти додому! Хочу ще гуляти!» — неважливо, чого не хоче малюк. Слухайте інтонації, з якими він висловлює своє «нехотіння». Якщо ви чуєте наполегливий протест, варто замислитись над тим, що ваш малюк стає дорослим і вимагає поваги до своїх бажань. Це не означає йти в ди­тини на поводі і відповідати, що все буде тільки так, як вона захоче. «Ми підемо гуляти зараз чи за півгодини?» — пропонуєте ви дитині. Так ви надаєте їй право вибору і все-таки йдете на прогулянку. Малюк із задоволенням прийме рішення погуляти.

Якщо ви розумієте, що своїм вередуванням дитина просто намагається привернути вашу увагу (такі вередування нерідко можуть переходити в класичну істерику), слід замислитись, чому в неї виникає дефіцит уваги з боку батьків. Можливо, ви проводите надто багато часу на роботі, передоручаючи піклування про дитину комусь іншому. Чи, проводячи час із малюком, відволікаєтеся на телефонні дзвінки, хатню роботу, інші справи. Краще приділити дитині менше часу, але повністю присвятити себе спілкуванню, ніж провести з нею весь день, займаючись своїми справами. Щойно малюк отримає достатньо тепла і уваги, він перестане капризувати і слова «не хочу» більше не звучатимуть у вашій оселі. Якщо ви через раз домагаєтеся від дитини по­трібного результату (говоріть «прибери свої іграш­ки», але прибираєте їх самі), малюк негативно реа­гуватиме на ваші прохання про прибирання. Адже він знає, що мама прийде і прибере сама, а отже, у нього немає потреби напружуватися.

Висновок: будьте послідовні у своїх діях. Допустіть і таку думку: дитині може бути склад­но виконати дію, про яку ви її просите. Складно шнурувати шнурки, складати дрібні деталі конструктора, застилати велику ковдру. Звичайно, сьогоднішній малюк підросте і навчиться всього, та поки що йому важко і він чекає вашої підтримки. Робіть разом те, що малюкові ще не зовсім під силу. Так ви «вб'єте» двох зайців: навчите дитину правильно робити те, що не виходить, і зробите її впевненою у своїх силах.

Кiлькiсть переглядiв: 449

Коментарi

Для того, щоб залишити коментар на сайті, залогіньтеся або зареєструйтеся, будь ласка.