Коли вважати дитину готовою до школи?

Як тільки їй виповниться 6 чи 7 років?

Мабуть, не завжди віковий чинник є вирішальним. Як на одному дереві не всі яблука дозрівають водночас, так і наші діти — комусь не рано йти до школи і в 6 років, а комусь зарано ще й у 8. Що дитина фізично вже, так би мовити, "дозріла", видно зовні: дістає рукою через середину голови протилежне вухо, з'явилися постійні зуби. Але це ще не все.

Часто вважають: якщо навчити дошкільника читати, лічити, виконувати додавання та віднімання, ознайомити з явищами навколишнього світу — він добре вчитиметься, хоча має лише 5 років. А в садочку, мовляв, йому вже нудно. Там батьки не вра­ховують, що у малюка в цьому віці ще недостатньо розвинена моторика пальців (а отже, він не зможе нормально писати), у нього ще не до кінця сформовані психологічні якості, потрібні для навчання, йому ще важко напружено працювати в дитячому колективі, він швидко втомлюється. Чому ж діти не завжди виправдовують сподівання батьків на гарні успіхи в навчанні? Спробуємо проаналізувати. Наприклад, такий момент: батьки в захопленні від здібностей і талантів свого малюка, захвалюють його. І дитина починає відчувати свою перевагу над іншими, тому вже не надто уважно слухає вчителя, оскільки впевнена, що й сама все знає і випереджає однокласників за підготовленістю. З часом такого всезнайка починають "переганяти" менш підготовлені однолітки, і це вражає його самолюбство. Він втрачає впевненість в собі і починає гірше вчитися. Тоді батьки, які не чекали такого повороту, скрутно зітхають: "Мабуть, зарано-таки нам було йти до школи".

Дитину можна вважати готовою до навчання, коли вона вміє слухати й чути, відповідати на поставлені запитання, а отже, й виконувати завдання, виділяти в них підзавдання —тобто здійснює певні мислительські операції.

Дуже важливо, щоб у дитини була сформована увага, звісно, в межах вікових можливостей. Досить часто малюкам бракує саме вміння сконцентруватися на завданні хоча б на 3-5 хвилин. Неуважний учень не може правильно виконувати завдання, робити його так, ж сказано, хоча б він був і найрозумніший. От вам і зауваження вчителя, і не такі блискучі успіхи, як очікували батьки, і їхній розпач, і претензії до педагога. Першокласник має добре орієнтуватися просторі. Адже якщо в нього не сформовані такі поняття, як «вгору», «вниз», «вправо», «вліво», можуть виникнути проблеми під час роботи із зошитом. Дитина не зможе правильно виконувати завдання, швидко реагувати на команди вчителя, як от: «Три клітинки вправо, дві—угору» тощо.

Добре навчатися допоможе розвинена пам'ять, яку можна і слід тренувати, розучуючи з сином чи донькою вірші. Чи привчаєте ви, шановні батьки, своїх малю­ків виконувати ваші прохання чи вказівки з першого разу? Погодьтеся, це досить звична ситуація, коли на вимогу батьків закінчити гру, бо час їсти або спати, син чи донька не реагують узагалі або відповідають: "Зараз, зараз", а те "зараз* ніж не наступає. Отаке невміння, чи швидше небажання, виконувати прохання-вимогу до­рослих у сім’ї переходить у садочок, а звідти — до школи. Діти не можуть правильно вдягнутися, вчасно поїсти. Вони розхристані, неохайні, бо нічого не встигають, і маючи непогану підготовку, не дуже успішно навчаються, бо весь час відволікаються. До речі, зауважу, що діти, які приходять до школи з дитсадка, більше, ніж «домашні», підготовлені до навчання і розумово, і психологічно. Вони легше входять у колектив, у них більше сформована життєва компетентність.

Бажаю успіхів у нашій спільній, такій нелегкій, але водночас радісній праці. Адже ми причетні до виховання ЛЮДИНИ, до ставлення ОСОБИСТОСТІ.

Кiлькiсть переглядiв: 888

Коментарi

Для того, щоб залишити коментар на сайті, залогіньтеся або зареєструйтеся, будь ласка.