Чому вони «чомусики»?

Дошкільний вік особливо важливий для становлення особистості дити­ни, її розумового та мовленнєвого розвитку. І, безумовно, дуже важливо, щоб поряд з дітьми були уважні, люблячі дорослі, які з розумінням ставляться до їхніх запитів, терпляче задовольняють допитливість, сприяють розвитку креативності дошкільнят.

Наш малюк виріс

Ваша дитина стала чомусиком? Злива найрізноманітніших запитань: Чому? Від чого? Звідки? Коли? Як? Де? Чим? - обрушується на вас. Що ви у зв'язку з цим відчуваєте? Як ставитеся до цього?

Так, запитання дитини примушують замислити­ся: звідки він (вона) бере їх? Чому саме це цікавить доньку чи сина? Як про це розповісти? - у свою чергу запитуємо себе ми.

Життя ставить повсякчас різноманітні завдання, для виконання яких треба вміти бачити, чути, відчувати й учитися розмірковувати, шукати відповіді на численні «чому?», тобто встановлювати зв'язки між явищами.

Це новий етап у житті дитини. Вона починає зби­рати інформацію про навколишній світ. Її вірні по­мічники — ці самі "Чому?", "Як?", "Від чого?" і допомагають їй пізнавати його таємниці різними шляхами. І чого тільки не трапляється в незбагненному світі дитячих відкриттів!

Отже, настав час давати відповіді. Він цікавий не тільки для дитини, а й для дорослого. Не ігноруйте запитання малих. Обов'язково відповідайте. Але ж не забувайте про вік дитини. Уникайте надто простих відповідей і не ускладнюйте їх.

Вдала відповідь, як правило, стимулює допитливість вашого малюка. У жодному разі не кепкуйте з його запинань, поважайте пошук маленької людини у такому складному сучасному світі. Пригадайте, себе. Чи знали ви в його віці те, про що син запитує сьогодні. І, будьмо до кінця чесними, чи знаємо ми про це й сьогодні?

Про що тільки діти не запитують нас: "Хто при­думав бутерброд?", "Звідки я взявся?", "Чому ти одружилася із моїм татком?", "Чи правда, що стра­ус ховає голову в пісок?" і т. д. Їх безліч.

Відповідати треба обов'язково. Помічниками можуть бути художні твори, енциклопедії, картини, картинки, мультики, життя, а інколи й самі діти. Варто запропонувати дитині: «Давай подумаємо разом» або «А як ти гадаєш?». І от дорослий та ди­тина — вже спільники, однодумці в пошуку істини.

У наших відповідях дитина шукає опору, підтвердження своїм висновкам, від­криттям.

Відповіді породжують нові запитання. Ди­тина може повторювати те саме запитання через якийсь час, ніби перевіряючи нас, дорослих, і себе: чи правильно зрозуміли одне одного. Головне — не втратити ентузіазму під натиском чергових "чому?".

Радійте цікавим, змістовним, несподіва­ним запитанням. Дивуйтеся їм, не приховую­чи свого подиву від дитини. У родині, де є старші діти, варто залучити і їх до пошуку відповідей, що може об’єднати всіх членів сім’ї.

Задоволення допитливості малого філософа — додаткова мож­ливість для змістовного спілкування. Ці моменти такі скороминущі! Цінуйте їх!

Дуже важливо підтримувати вогник пізнання, стежити, щоб він не згасав. Допитливість — ознака креативності, обдаро­ваності, талановитості, це спосіб пізнання світу, пошук у ньому свого місця.

Якщо дитина спостережлива, то й запитань без­ліч. А вони – пожива для розуму.

І будьте завжди напоготові. Тільки-но відповіли, зітхнули з полегшенням, а тут нове "чому?"

Не уникайте дитячих запитань. Вони — ознака і засіб розвитку малят.

Кiлькiсть переглядiв: 579

Коментарi

Для того, щоб залишити коментар на сайті, залогіньтеся або зареєструйтеся, будь ласка.